Решение № 112021183, 05.07.2023, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1703/23

Номер провадження 2/629/380/23

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судових засідань Лукаренко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №629/1703/23 за позовом представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Кравченка Сергія Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, державний виконавець Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашова Наталія Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Представник позивачки адвокат Кравченко С.О. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що із реєстру боржників позивачці стало відомо про те, що державним виконавцем Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашовою Н.О. було відкрите виконавче провадження, на підставі виконавчого напису №32569 виданого 07.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ заборгованості в розмірі 9 355, 85 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 305,85 гривень та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 50,00 гривень. Згідно даного виконавчого напису, заборгованість у позивачки виникла на підставі кредитного договору №1721/709543 від 23.10.2009 року, укладеного між АТ Індустріально-експортний банк та ОСОБА_1 , право вимоги за яким було відступлено на користь ТОВ Фінансова компанія ГРУП ФАКТОР, яким в свою чергу відступлено право вимоги договором про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги на користь ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ. Також представник зазначає, що позивачка жодних фінансових відносин з ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ ніколи не мала, жодних нотаріально завірених договорів кредиту із АТ Індустріально-експортний банк не укладала, а тому немає чинної заборгованості перед АТ Індустріально-експортний банк, і відповідно така заборгованість не могла бути переуступленою до ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ. Крім того, представник вказує, що позивачка не отримувала ані від АТ Індустріально-експортний банк, ані від ТОВ Фінансова компанія ГРУП ФАКТОР, ані від ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ, ані від приватного нотаріуса КМНО Остапенка Є.М. повідомлення про переуступку будь-якого боргу на нового кредитора з доказами або навіть без доказів такої переуступки. Також позивачка не отримувала жодного повідомлення від приватного нотаріуса КМНО Остапенка Є.М. про звернення кредитора щодо видачі виконавчого напису відносно неї, для підтвердження безспірності суми боргу, тобто була позбавлена можливості повідомити нотаріуса про відсутність такого боргу і не правомірність оформлення виконавчого напису.

У позові представник зазначає, що позивачка не укладала жодних нотаріально засвідчених кредитних договорів із АТ Індустріально-експортний банк, або ТОВ Фінансова компанія ГРУП ФАКТОР, або ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ. Таким чином, приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М. не мав жодних правових підстав для оформлення виконавчого напису, оскільки жодного нотаріально посвідченого договору, за яким у позивачки був би борг перед відповідачем не існує, та зважаючи на наведене, приватним нотаріусом оформлено виконавчий напис з грубим

порушенням норм ч.1 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тому оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. У зв`язку з вищевикладеним представник просив визнати виконавчий напис №32569 від 07.05.2021 року, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, які складаються з судового збору сплаченого при подачі позову у розмірі 1073 ,60 грн, судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн, та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

03.04.2023 року представником позивачки було подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №66926864, що було відкрите державним виконавцем Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашовою Н.О., на підставі виконавчого напису №32569 вчиненого 07.05.2021 року, приватним нотаріусом КМНО Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ заборгованості, до вирішення справи по суті та набрання судовим рішення у справі законної сили.

Ухвалою від 04.04.2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

06.04.2023 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам був наданий час для подання заяв по суті.

20.04.2023 року від представника ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді. В обґрунтування клопотання представник вказує, що даний спір можливо вирішити у мирному порядку за умов взаємних поступок, оскільки наявність заборгованості за кредитним договором позивачем не спростовується, у зв`язку з чим пропонується вирішити даний спір на наступних умовах: у разі сплати коштів у розмірі 1 684,05 грн на рахунки ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ у строк до 18 год. 00 хв. 16.05.2023 року, частина заборгованості у розмірі 7 671,80 грн буде списана, а заборгованість за кредитним договором та виконавчим написом вважатиметься такою, яка погашена в повному обсязі.

Також представник ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ надіслав заяву про визнання позовних вимог, в частині про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягненні з ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ судового збору за подання позивачкою позову у розмірі 537 грн (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України), у разі подання заяви про забезпечення позову - в розмірі 268,40 грн (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України), вимоги позивачки щодо стягнення орієнтовних судових витрат в розмірі 5000 грн не визнаються.

20.04.2023 року від представника ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання представник зазначає, що позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною справою, та відноситься до категорії малозначних, а тому гонорар адвоката у розмірі 5000 грн не відповідає критеріям співмірності, у зв`язку з чим, представник просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 850,00 гривень.

26.04.2023 року від представника позивачки надійшло заперечення проти врегулювання спору за участю судді, у якому він вказав, що відповідно до ст.201 ЦПК України врегулювання спору провадиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, тому просив прийняти дане заперечення та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою судді від 27.04.2023 року у задоволенні клопотання представника ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ про врегулювання спору за участю судді було відмовлено та продовжено судовий розгляд.

Інших заяв по суті, у строки, встановлені судом, не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, з урахуванням положень ст.279 ЦПК України, та ухвалити рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати всі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 23 жовтня 2009 року між ПАТ Індустріально-експортний банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1721/709543 (а.с.22-25), яким Банк надав позивачці кредит у сумі 5 340,00 гривень строком на 60 місяців, з 23.10.2009 року по 22.04.2014 року, встановивши проценти у розмірі 19 % річних за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,15 % в місяць від суми кредиту.

07 травня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенко Є.М. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис,(а.с.26), яким стягнуто з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ, якому ТОВ Фінансова компанія ГРУП ФАКТОР, відступлено право вимоги на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №14/12/2020-ФМ від 14 грудня 2020 року, за кредитним договором №1721/709543 від 23 жовтня 2009 року, укладеним між первісним кредитором АТ Індустріально-експортний банк та ОСОБА_1 . Позивачкою допущено прострочення платежів за кредитом. Стягнення заборгованості проводиться за період з 13.12.2020 року по 07.05.2021 року включно. Сума заборгованості складає 9 355,85 гривень, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 9 305, 85 гривень; плата за вчинення виконавчого напису - 50,00 гривень. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №32569.

На підставі вищевказаного виконавчого напису, державним виконавцем Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашовою Н.О. 28.09.2021 року відкрито виконавче провадження № 66926864 (а.с.20), з виконання виконавчого напису № 32569, вчиненого 07.05.2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ заборгованість у розмірі 9 355, 85 гривень.

20.12.2021 року державним виконавцем Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашовою Н.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 10 451, 43 гривень.

Позивачка вважає вчинений виконавчий напис незаконним, оскільки порушені її права, так як напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства. Будучи не згодною з вказаним написом, позивачка через свого представника звернулася до суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав

шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У частинах першій, другій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом,

що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап- вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав не правомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необгрунтованість вимог до боржника.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з пунктом 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом, оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 07.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

З копії кредитного договору, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що він не був посвідчений нотаріально, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, враховуючи, що первинні облікові документи, оформлені у порядку, визначеному статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів,

затвердженим наказом Мінюсту від 12 квітня 12 року № 578/5, суду надані не були, підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед фінансовою компанією, зазначений у виконавчому написі, є безспірним, немає.

Отже, на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом існували підстави, які свідчили про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами, розмір заборгованості за кредитним договором, який значиться у виконавчому написі нотаріуса, викликає сумнів щодо правильності нарахування кредитної заборгованості.

Окрім того, відповідачем не надано підтвердження того, що ОСОБА_1 направлялась вимога щодо погашення кредитної заборгованості. Також матеріали справи не містять відомостей щодо отримання позивачкою зазначеної вимоги.

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, зважаючи на визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вище вказане, з урахуванням ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 50 % суми сплаченого при поданні позову судового збору.

Оскільки, у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову було відмовлено, то судовий збір за подання даної заяви з відповідача стягуватися не буде.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, судом встановлено, що інтереси позивачки у суді представляє адвокат Кравченко С.О. на підставі ордеру.

Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають

розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача, у своєму клопотанні, просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 850,00 гривень, у зв`язку з тим, що дана справа не є складною, та відноситься до категорії малозначних, а тому гонорар адвоката у розмірі 5000,00 грн не відповідає критеріям співмірності.

Таким чином, враховуючи те, що позивачкою не надано до суду договір про надання правової допомоги або детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та те, що представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, беручи до уваги те, що дана справа є малозначною, та те, що заявлена сума витрат за надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн є необґрунтованою, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат за надання правової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Кравченка Сергія Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, державний виконавець Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашова Наталія Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович №32569 від 07.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 гривень.

Зобов`язати Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову за квитанцією № 99618 від 02.04.2023 року, що становить 536 гривень 80 копійок.

У іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки адвокат Кравченко Сергій Олексійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000214 від 18.06.2018 року, адреса: м. Київ, а/с 8, 04108.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд.9-А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, буд.6/5, м. Київ.

Третя особа: Державний виконавець Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашова Наталія Олександрівна, адреса місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, буд.7, м. Лозова, Харківської області.

Суддя Тимур КАРАЩУК