Решение № 11201921, 14.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 липня 2010 р.           Справа 7/110-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Вінниця.

до: Закритогоо акціонерного товариства НВФ "Елекомс", м. Вінниця.

про стягнення 88763,46 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Матвєєва О.Ю. - юрисконсульт, довіреність № б/н від 18.07.2008 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ЗАТ НВФ "Елекомс" на користь ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 88763,46 грн., з яких 82048,03 грн. основного боргу, 2377,09 грн. пені, 3406,58 грн. інфляційних втрат та 931,76 грн. 3 % річних за неналежне виконання відповідачем умов договору № 365-23 від 31.10.2007 року про надання в користування опорами зв'язку.

Ухвалою від 15.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/110-10 та призначено до розгляду на 14.07.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 15.06.2010 року про порушення провадження у справі.

Слід зауважити, що ухвалу від 15.06.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.К.Маркса, 8, м.Вінниця, 21034). При цьому суд констатує, що ухвалу про порушення провадження відповідач отримав 12.06.2010 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20076830 наявне в матеріалах справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 15.06.2010 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.09.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі начальника центру телекомунікаційних послуг (ЦТП) ВФ ВАТ "Укртелеком" Тітка В.М. та Закрите акціонерне товариство науково-виробнича фірма "Елекомс" в особі голови правління Карнауха В.І. уклали договір № 280-23К/119 про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору Укртелеком відповідно до умов цього Договору, у тому числі згідно зазначених у Додатку № 1 до Договору технічних даних, зобов'язується надати Замовнику послугу доступу до місця в каналі кабельної каналізації для виконання Замовником (або підрядною будівельною.організацією за дорученням Замовника) робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому та у подальшому, надати Замовнику у використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Вінниця, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги відповідно до умов цього Договору.

За умовами договору Укртелеком з поміж іншого зобов'язаний :

- Протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цього Договору виставити Замовнику рахунок на оплату послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації Укртелекому (п.2.1.1 Договору);

- Після сплати Замовником послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації надати доступ до місця в каналі кабельної каналізації для виконання Замовником (або підрядною будівельною організацією за дорученням Замовника) робіт з. прокладання кабелю (п. 2.1.2 Договору);

- Після сплати послуги з надання доступу до кабельної каналізації Укртелекому та оплати послуги з технічного нагляду за роботою сторонньої організації при виконанні робіт в кабельній каналізації оформити відповідний дозвіл згідно з порядком, встановленим в Укртелекомі (п. 2.1.3 Договору).

Вартість послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації визначена у Додатку № 2 до Договору (п. 3.1 Договору).

Вартість послуг з використання місця в канапі кабельної каналізації визначається відповідно до діючих тарифів Укртелекому. У Додатку № 3 до Договору зазначена вартість послуг, що розрахована на підставі діючих на момент підписання Договору тарифів. Тарифи та вартість послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації Укртелеком має право змінювати в односторонньому порядку відповідно до гі. 2.3.3 цього Договору (п. 3.2 Договору).

Вартість послуг з технічного нагляду за роботою сторонньої організації при виконанні робіт в кабельній каналізації Укртелекому визначається відповідно до тарифів Укртелекому, діючих на момент виконання робіт. У Додатку № 4 до Договору зазначені тарифи, діючі на момент підписання Договору, які Укртелеком мас право змінювати в односторонньому порядку у будь-який час (п. 3.3 Договору).

Оплату послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації Укртелекому та послуги з технічного нагляду за роботою сторонньої організації Замовник здійснює одноразово протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Укртелекому (п. 3.4 Договору). Оплату послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації Замовником здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 10-го числа поточного місяця (п. 3.5 Договору).

На вартість всіх послуг додатково нараховується податок на додану вартість за ставкою, визначеною відповідно до чинного законодавства України (п. 3.6 Договору).

як вбачається із матеріалів справи позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином - надав відповідачу послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації та виставив відповідачу рахунки для оплати наданих послуг, отримання яких відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи розписками про отримання рахунків на оплату.

Так, за період з 01.10.2009 року по 01.04.2010 року позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 112598,03 грн..

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконував неналежним чим, нерегулярно та не у повному обсязі проводив оплату та загалом провів оплату за отримані послуги на суму 30550,00 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 82048,03 грн..

Вказаний борг виник у відповідача за період з 01.10.2009 року до 01.04.2010 року, що підтверджується оборотною відомістю по абоненту ЗАТ НВФ "Елекомс", рахунками на оплату, актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2010 року, який підписаний та скріплений печатками двох сторін.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що орендар зобов'язаний проводити розрахунки не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 82048,03 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 82048,03 боргу підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2377,09 грн. пені, 3406,58 грн. інфляційних втрат та 931,76 грн. 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 4.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ що діяла в період за який нараховується пеня від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних та 3 % річних судом встановлено, що при проведенні розрахунку 3% річних позивачем допущено помилку, яка полягає в математичних обрахунках.

В результаті проведеного перерахунку судом отримано 922,67 грн., що на 9,09 грн. менше ніж заявлено позивачем у зв'язку з чим суд відмовляє в стягненні вказаної суми 3 % річних.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 15.06.2010 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 14.07.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", вул. Карла Маркса, 8, м. Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 01829148, р/р - 26003279655004 в ВФ Приватбанк, МФО - 302689) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця. - (інформація про реквізити - р/р - 260077394 в Райффайзен Банк АППБ Аваль, МФО-302247, ідентифікаційний код - 01182204) - 82048 грн. 03 коп. боргу, 2377 грн. 09 коп. пені, 922 грн. 67 коп. 3% річних, 3406 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 887 грн. 54 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 98 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 липня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Коцюбинского, 28, м. Вінниця, 21001.

3 - відповідачу - вул. К.Маркса, 8, м.Вінниця, 21034.