Постановление суда № 111960889, 04.07.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9806/21

1-кп/212/427/23

У Х В А Л А

іменем України

04 липня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження №12021041730000593 від 16.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження у відношенні обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти продовження строку тримання її під вартою, та просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначивши, що покладені на неї обов`язки буде виконувати належним чином.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 , подала до суду заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначила, що прокурором не додано до клопотання докази на підтвердження обставин, на які він посилається; доводи прокурора про наявність ризиків, вважає не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, тому просила відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до обвинуваченої більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 08.07.2023 року включно.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно із ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченій, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченій суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вчиненого в період іспитового строку за попереднім вироком, від покарання за яким, пізніше, звільнена у зв`язку із закінченням іспитового строку, офіційного джерела доходу не має, оскільки хоча працездатна, але офіційно не працевлаштована, рішенням суду позбавлена батьківських прав у відношенні трьох малолітніх дітей, на утримання яких зобов`язана сплачувати аліменти, розлучена, що свідчить про відсутність соціальних зав`язків, які б стримували її від вчинення інших злочинів та переховування від суду. Судовий розгляд даного кримінального провадження тільки розпочато, докази з боку сторони обвинувачення ще не досліджувались, що свідчить про можливість обвинуваченої незаконно впливати на свідків обвинувачення. Суд також зважає на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною за ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, характер та фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, що в своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їй інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої строком на 60 днів.

При цьому доводи сторони захисту про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, є на думку суду, не обґрунтованими, оскільки будь яких доказів, які б свідчили про зменшення ризиків, встановлених при обранні вказаного запобіжного заходу, судом не встановлено.

За таких підстав клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 176 - 178, 183, 194 ,196- 199, 372, 376, 392 - 395КПК України, суд-

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобтодо 01 вересня 2023 року включно.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1