Решение № 111941439, 03.07.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №757/37796/21

2-а/760/459/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Паламарчука Сергія Миколайовича, Управління патрульної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

14.01.2022 року до Солом`янського районного суду м. Києва з ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2021 року про передачу справи на розгляд за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора УПП в м. Києві Паламарчука С.М. про скасування постанови, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову, складену інспектором Паламарчуком С.М., серії БАА № 583108 від 30.06.2021 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п. 9.2 ПДР України, з якою позивач не погоджується, вважає незаконною та необґрунтованою.

Пояснює, що 30.06.2021 року близько 11:30 год., керуючи власним автомобілем, н.з. НОМЕР_1 , він рухався у загальному потоку транспорту вул. Грушевського у напрямку від Європейської площі. Вулиця Грушевського має дві смуги руху автотранспорту, проте, рух транспорту у крайній смузі був обмежений припаркованими автомобілями.

Під час руху, не доїжджаючи 100 м до перехрестя з вул. Садовою, у зв`язку із непередбачуваним гальмуванням автомобіля, що рухався попереду, вимушений був зміститися правіше. Об`їжджаючи автомобіль, зміг фактично змінити смугу руху, оскільки на даному відрізку вул. Грушевського (заїзд до КМУ) була вільна від припаркованого транспорту. Дані події відбувалися стрімко, у зв`язку з чим позивач вимушений був вдаватися до маневру терміново.

Працівник поліції на питання щодо причини зупинки повідомив, що позивач не ввімкнув покажчик повороту, на що останній зауважив, що нагальна необхідність в подачі такого сигналу була відсутня.

Посилається на порушення порядку розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, ігнорування характеру правопорушення, ступеня вини та обставин.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.01.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та залучено до участі у справі Управління патрульної поліції в м. Києві та Департамент патрульної поліції як відповідачів.

В ухвалі відповідачам справи було визначено строк на подання відзиву.

17.02.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ДПП просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зазначаючи, що водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., що в межах санкції даної статті. Після чого позивача було ознайомлено з винесеною постановою та повідомлено йому порядок її оскарження та наслідки невиконання. Розгляд справи було зафіксовано.

Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням всіх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30.06.2021 року інспектором Паламарчуком С.М. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 583108, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн., за порушення п. 9.2 ПДР України.

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення забезпечення безпеки дорожнього руху (ч. 2 ст. 122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу протокол не складається, в тому числі, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Зі змісту постанови вбачається, що, керуючи транспортним засобом, водій при перестроюванні не ввімкнув покажчик повороту.

Згідно з п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, у виді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови стороною відповідача до відзиву додано диск DVD-R з відеозаписом, з якого вбачається, що позивач не заперечував виконанням ним перестроювання без ввімкнення покажчика повороту, що також слідує з наданих ним письмових пояснень та змісту позовної заяви, отже, даний факт визнаний ним.

Позивач вважав достатнім попередження та вказував інспекторам про те, що вони виходять за рамки, умисно затримуючи його для притягнення до адміністративної відповідальності, поводив себе зухвало, дозволяючи неприйнятні висловлювання в бік працівників поліції.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що нагальної необхідності в подачі такого сигналу була відсутня, оскільки позаду його автомобіля у правій смузі не було жодного транспортного засобу, що рухався, оскільки ПДР України не містить жодних виключень незалежно від обставин, в тому числі тих, що наводить позивач.

Починаючи рух, водій зобов`язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху.

Сигнали правого повороту подаються перед початком руху від лівого краю проїзної частини, перестроюванням на праву смугу, поворотом праворуч, зупинкою біля правого краю проїзної частини, а також при завершенні виконання обгону.

Маневр (маневрування) - це початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

Отже, факт адміністративного порушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП наявний та доведений, оскільки обставини даної події фактично визнані позивачем, проте останній не вірно трактує положення п. 9.2 ПДР.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.

Слід також звернути увагу, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.10.2017 року (справа № 761/4692/17).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Паламарчука Сергія Миколайовича (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), Управління патрульної поліції в м. Києві (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: