Решение № 111928461, 03.07.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2781/23

Провадження № 2/761/5542/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Ростовщик» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року представник позивача звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом відповідно до вимог якого просила розірвати договір № ВІД 1ДВ -00573 про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10.08.2020 року, укладений між Кредитною спілкою «Ростовщик» та ОСОБА_1 ; стягнути з Кредитної спілки «Ростовщик» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором № ВІД1ДВ-00573 про надання фінансової послуги - залучення стокового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10.08.2020 року у розмірі 100000 грн. та невиплачені відсотки в розмірі 51643 грн. 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2020 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Ростовщик» було укладено договір № ВІД 1ДВ-00573 про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Згідно п.1.1 Договору вкладник вносить строковий внесок члена кредитної спілки на депозитний рахунок спілки, а спілка приймає внесок і зобов`язується повернути вкладникові внесок та виплатити проценти на внесок на умовах та у порядку, передбаченому в договорі. Відповідно до п. 1.2. Договору днем закінчення строку договору є 10.02.2022 року. Пунктом 2.4 Договору передбачено, що якщо вкладник не вимагає повернення суми внеску у зв`язку з закінченням строку договір автоматично пролонгується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника в спілку. Новий строк починається з дня, наступним за датою закінчення попереднього строку вкладу. Таким чином, позивач вказує, оскільки він не подавав заяву про повернення коштів після закінчення строку договору 10.02.2022 року, він пролонгований автоматично на новий строк з 11.02.2022 року ще на 18 місяців, і наступною датою закінчення строку договору є 11.08.2023 року. Позивач вніс вклад у сумі 100000 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 787 від 10.08.2020 року. Відповідно до п.п. 2.2.1-2.2.2 договору процентна ставка за внеском встановлюється в розмірі 50% річних та не може бути зменшена в односторонньому порядку спілкою.

У позові зауважено, що позивач виконав договірні зобов`язання належним чином, однак з січня 2022 року відповідач безпідставно припинив сплачувати відсотки за договором, що є істотним порушенням умов договору та прав позивача як споживача. Враховуючи наведене позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, правом подачі відзиву на позов не скористався.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.08.2020 року між Кредитною спілкою «Ростовщик» (далі - Спілка, Відповідач) та ОСОБА_1 (далі - Вкладник, Позивач) було укладено Договір №ВІД1ДВ-00573 про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі - Договір ).

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором Вкладник вносить строковий внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до Спілки, а Спілка приймає внесок і зобов`язується повернути Вкладникові внесок та виплатити проценти на внесок на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що договір укладено строком на 18 місяців 0 днів. Днем початку строку дії договору є 10 серпня 2020 року. Днем закінчення строку дії договору є - 10 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, Вкладник зобов`язується внести грошові кошти (внесок) до Спілки у розмірі 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок).

Згідно п. 2.2.1. Договору процентна ставка (плата) за внеском встановлюється у розмірі 50 % річних.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору виплата процентів Вкладнику здійснюється щомісячно.

Згідно п. 2.4 Договору, якщо Вкладник не вимагає повернення суми внеску у зв`язку із закінченням строку, встановленого п. 1.2 Договору, то договір автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника в спілкую Новий строк починається з дня, наступним за датою закінчення попереднього строку вкладу.

Відповідно до п. 3.2.5. Договору Спілка зобов`язана повернути Вкладнику внесок та нараховані проценти у строки та в розмірах, які передбачені умовами цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору Сторони несуть відповідальність за порушення (невиконання або неналежне виконання) умов цього Договору згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, дія договору припиняється в судовому порядку за позовом Вкладника або Спілки з підстав та за процедурою, передбаченою законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано свої зобов`язання за договором та внесено на рахунок відповідача внесок - грошові кошти в розмірі 100000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №787 від 10 серпня 2020 року, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору, однак Кредитною спілкою на момент подачі позову не виконано зобов`язань щодо сплати відсотків та повернення внеску.

З наданих позивачем витягів з його банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачем до січня 2022 року належним чином виконувались зобов`язання за вищевказаним договором та перераховувались грошові кошти, а саме процентна ставка за внеском позивача.

Враховуючи умови договору, а також те, що позивач не вимагав повернення суми внеску, договір автоматично продовжився, починаючи з 11 лютого 2022 року на 18 місяців, тобто до 11.08.2023 року.

Вказане стороною відповідача не спростовано в ході розгляду справи.

Відповідач не оспорював укладення чи не укладення договору про надання фінансової послуги залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, доказів на спростування суми заборгованості не надав.

Позивач зазначає, що відповідач не сплачував йому відсотки за користування вкладом за період з 12.01.2022 року по 23.01.2023 року та загальна сума заборгованості Кредитної спілки «Ростовщик» перед позивачем за невиплату процентів за внесками складає 51643,84 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з ч.ч.1, 3, 5, 6 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки», членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об`єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, мають повну цивільну дієздатність, з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв`язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску. Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.

Члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про кредитні спілки»).

Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» визначено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об`єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

За своєю правовою природою договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок має багато спільного з договором банківського вкладу. Тому допустимим є застосування аналогії закону щодо прогалин правового регулювання відносин за договорами про залучення внеску (вкладу), які укладаються кредитними спілками.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до частини першої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною 2статті 1060 ЦК України передбачено, що незалежно від того чи був укладений договір банківського вкладу на умовах видачі вкладу на першу вимогу чи на умовах повернення вкладу із закінченням встановленого договором строку, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконанням сторонами.

Верховний Суду у постанові від 09.12.2020 р. у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання. Зокрема, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Статтею 19 ЦК України передбачено, що особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) не усунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Такий же підхід застосовував у свої практиці й Верховний Суд України, який у постановах від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 р. у справі № 3-143гс14 прийшов до наступних висновків: у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання фінансової послуги-залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, умови якого позивачем були виконані, шляхом сплати грошових коштів у вигляді строкового внеску, передбаченого умовами вказаного договору, при цьому відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконав, оскільки припинив сплату відсотків за договором, чим істотного порушив його умови, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням приписів законодавства, умов договору та наданих позивачем доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідача про розірвання договору, повернення строкового внеску та стягнення відсотків за користування вкладом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов`язання. Позивач виконав умови договору у повному обсязі, а відповідачем умови договору не виконуються.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що суму внеску та проценти за укладеним між сторонами договорам позивачу повернуто не було, умови договору були порушені Кредитною спілкою "Ростовщик" та беручи до уваги, що відповідачем відзиву на позов та доказів на спростування позовних вимог суду не надано, приймаючи наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги щодо розірвання договору, повернення строкового внеску та щодо стягнення відсотків за договором № ВІД1ДВ - 00573 від 10.08.2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» 12.05.1991 року № 1023-XII споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, в порядку, визначеному ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2590,04 грн.

Керуючись ст.ст.12, 19, 133, 141, 260, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Ростовщик» про захист прав споживачів - задовольнити в повному обсязі.

Договір № ВІД1ДВ - 00573 про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10.08.2020 року, - розірвати.

Стягнути з Кредитної спілки «Ростовщик» на користь ОСОБА_1 суму строкового внеску в розмірі 100 000 грн. (сто тисяч грн.) та невиплачені відсотки у розмірі 51 643,84 грн. (п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок три грн. 84 коп.)

Стягнути з Кредитної спілки «Ростовщик» на користь держави судовий збір в сумі 2590,04 грн. (дві тисячі п`ятсот дев`яносто грн. 04 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 . АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ;

Відповідач: Кредитна спілка «Ростовщик», 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 15-17, прим. 19, код ЄДРПОУ 39974280.

Повний текст рішення складено 03.07.2023р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА