Постановление суда № 111900224, 30.06.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

_________________

У Х В А Л А

30.06.2023р. Справа №905/774/23

Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570; адреса для листування та адреса представника: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Люшненка Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором б/н від 26.01.2022р. в розмірі 113650 грн (91650 грн - заборгованість за кредитом; 22000 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії), -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області із заявою б/н від 12.06.2023р. щодо видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Люшненка Андрія Вікторовича, м.Лиман заборгованості за кредитним договором б/н від 26.01.2022р. в розмірі 113650 грн (91650 грн - заборгованість за кредитом; 22000 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії).

В обґрунтування своїх вимог стягувач посилається на те, що 26.01.2022р. боржником через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг «КУБ», які розміщені на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» http://privatbank.ua. Заявник стверджує, що внаслідок вищезазначених дій сторонами було укладено кредитний договір б/н від 26.01.2022р., який за своєю правовою природою є договором приєднання. Як вказує стягувач, свої зобов`язання за договором останній виконав в повному обсязі, надавши боржнику грошові кошти. Боржник, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, з огляду на що у нього виникла відповідна заборгованість.

Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає про наступне.

За змістом ч.1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст.148 вказаного кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч.1 ст.151 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу норм ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн.

Відтак, за подання розглядуваної заяви про видачу судового наказу підлягав сплаті судовий збір у розмірі 268,40 грн (2684*0,1).

За приписами ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів заяви, на підтвердження сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» надано платіжне доручення №ZZ427B1RB7 від 07.03.2023р. на суму 268,40 грн.

Однак, згідно з відомостями, що наявні у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір за вказаним платіжним документом зараховано до спеціального фонду державного бюджету України та враховано у справі №905/339/23 (суддя Ніколаєва Л.В.).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.04.2022р. (суддя Ніколаєва Л.В.) по справі №905/339/23 відмовлено у видачі судового наказу за вказаною заявою.

Таким чином, платіжне доручення №ZZ427B1RB7 від 07.03.2023р. не може бути враховано судом як доказ, що підтверджує сплату судового збору у справі №905/774/23.

Окрім того, згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником; у заяві повинні бути зазначені, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (п.4 ч.2); перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п.5 ч.2); до заяви про видачу судового наказу додаються, в тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості (п.3 ч.3); інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п.4 ч.3).

У ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Тобто, приписи господарського процесуального законодавства України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно, заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Приписами п.5.26 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

До розглядуваної заяви додані документи, оформлення яких має певні недоліки:

Зокрема, виписки по рахунку Фізичної особи-підприємця Люшненка Андрія Вікторовича не містять оригінального підпису відповідальної особи банку, яка уповноважена перевіряти правильність оформлення документів та відображення їх в обліку. Фактично, представником заявника надано суду та засвідчено як копію роздруківку виписки.

Відповідно до п.60-61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою №75 від 04.07.2018р. Правління Національного банку України, клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою №89 від 11.09.2017р. Правління Національного банку України (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку. Форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер клієнтського рахунку;

2) дату здійснення останньої (попередньої) операції;

3) дату здійснення поточної операції;

4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок;

5) код валюти;

6) сума вхідного залишку за рахунком;

7) код ID НБУ банку-кореспондента;

8) номер рахунку кореспондента;

9) номер документа;

10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);

11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

12) суму вихідного залишку.

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.62 Положення).

У розумінні цього Положення, зокрема, його п.п.7, 95, 98, контроль правильності оформлення документів та відображення їх в обліку виконують відповідальні виконавці.

З наданих роздруківок виписок по рахунку не вбачається, що визначена у ній інформація перевірена належним чином та відповідальним працівником з визначенням посади, прізвища відповідальної особи, у якої наявне право на підписання даних, що відображені у виписці. З огляду на таке, представлену заявником виписку не можна вважати копією, що засвідчена належним чином, оскільки вона виготовлена не з оригіналу документу.

Відтак, такі документи не можуть бути прийняті судом, у якості належних доказів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В силу норм п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

За таких обставин, заява б/н від 12.06.2023р. Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Люшненка Андрія Вікторовича заборгованості за кредитним договором б/н від 26.01.2022р. в розмірі 113650 грн (91650 грн - заборгованість за кредитом; 22000 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії) підлягає залишенню без задоволення.

Наразі, відмова з визначених підстав не є перешкодою для повторного звернення з відповідною заявою після усунення допущених порушень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76, 77, 147, 148, 150, 152 - 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви б/н від 12.06.2023р. Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Люшненка Андрія Вікторовича, м.Лиман заборгованості за кредитним договором б/н від 26.01.2022р. в розмірі 113650 грн (91650 грн - заборгованість за кредитом; 22000 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії).

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку ст.ст.255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.О.Паляниця