Постановление суда № 111800529, 21.06.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.06.2023 Справа № 914/2350/18 (914/3089/20)

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: головуюча суддя Чорній Л.З., суддя Березяк Н.Є., суддя Трускавецький В.П., за участю секретаря судового засідання Гусак Х.Р., розглянувши матеріали заяви: Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра, м. Львів

про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021

у справі за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра, м. Львів

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

ОСОБА_1 , м. Львів,

ОСОБА_2 , м. Львів,

ОСОБА_3 , м. Львів,

ОСОБА_4 , м. Львів,

ОСОБА_5 , м. Львів,

ОСОБА_6 м. Львів,

ОСОБА_7 , м. Львів,

ОСОБА_8 , м. Львів,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Первинна профспілкова організація ПрАТ Львівський електроламповий завод Іскра Профспілки електротехнічної промисловості України, м.Львів;

ОСОБА_9 , м. Львів

про зобов`язання передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, реєстраційний номер 26685035, реєстраційний номер 26685203

у межах справи № 914/2350/18

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський завод РЕМА, м.Львів

про банкрутство Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код 00214244)

Представники сторін:

від позивача: Тимощук О.А.

від відповідача: Камінська С.М.

3-ті особи: ОСОБА_3 , Бурбан М.С., ОСОБА_8 , Сеньків О.Н., Кравчук П.І. - адвокат

Суть спору: Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про зобов`язання передати будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 4 873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26685035 (державна реєстрація від 11.03.2009), (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02909 від 23.05.2009); скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості загальною площею 545,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26685203 (державна реєстрація від 11.03.2009 р.), підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02910 від 23.02.2009 (згідно заяви №2901/вих-168 від 13.04.2021 про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову)).

Ухвалою суду від 01.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра, та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Рух справи відображено в відповідних ухвалах суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 позов задоволено частково. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство Львівський електроламповий завод Іскра (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю під літ. А-9 (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, будинок 10. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра на користь Львівської міської ради 1 051 грн. 00 коп. судового збору.

Як зазначає Приватне акціонерне товариство Львівський електроламповий завод Іскра у заяві про перегляд за виключними обставинами рішення, 27.01.2022 Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини постанови, відповідно до якої рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 залишено без змін.

04 лютого 2022 на адресу суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі №914/2350/18(914/3089/20).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022 справу №914/2350/18(914/3089/20) про перегляд судового рішення за виключними обставинами визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Чорній Л.З., суддя Трускавецький В.П., суддя Березяк Н.Є.

Ухвалою суду від 09.02.2022 поновлено Приватному акціонерному товариству Львівський електроламповий завод Іскра строк для подання заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі №914/2350/18(914/3089/20), відкрито провадження за заявою Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі №914/2350/18(914/3089/20), розгляд заяви призначено на 22.02.2022.

Рух справи відображено в відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 24.10.2022 розгляд справи відкладено на 17.11.2022.

Судове засідання 17.11.2022 не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії у будівлі Господарського суду Львівської області.

До матеріалів справи долучено копію акта комісії Господарського суду Львівської області від 17.11.2022 про відключення електроенергії. Як вбачається з акта, комісією встановлено, що 17.11.2022 о 10 год. 53 хв. будівля Господарського суду Львівської області була відключена від електричної енергії через відновлювальні роботи після пошкодження електричної мережі, внаслідок ракетних обстрілів території України.

В акті про відключення електроенергії зазначено, що фактичне постачання електричної енергії відновилось 17.11.2022 о 20 год. 45 хв. Функціонування автоматизованої системи документообігу Господарського суду Львівської області відновлено 18.11.2022 о 07 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 18.11.2022 розгляд заяви призначено на 01.12.2022.

Судове засідання призначене на 01.12.2022 не відбулося у зв`язку із повідомленням про замінування приміщення суду, евакуацією працівників суду, сторін та його обстеженням відповідними службами, про що складено протокол огляду об`єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 01.12.2022 року з 13.39 год до 14.00 год.

Ухвалою суду від 02.12.2022 розгляд заяви призначено на 23.12.2022.

У судове засідання 23.12.2022 сторони та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача з`явились.

Ухвалою суду від 23.12.2022 клопотання представника Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра за вх. №2631/22 від 18.08.2022 про призначення судової експертизи задоволено, призначено у справі №914/2350/18(914/3089/20) судову експертизу. На вирішення експертизи поставити наступні питання: 1) яка дійсна вартість нерухомого майна, а саме: будівлі літ. А-9 (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м. по вул.Білоцерківська, 10в м.Львові? Зупинено провадження у справі №914/2350/18(914/3089/20) на час проведення судової експертизи.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні клопотання ПрАТ Львівський електроламповий завод Іскра про призначення експертизи, справу направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

21.03.2023 матеріали оскарження справи №914/2350/18 (914/3089/20) повернуто до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 03.04.2023 поновлено провадження у справі з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021. Розгляд заяви призначено на 26.04.2023.

Судове засідання 26.04.2023 по справі № 914/2350/18(914/3089/20) не відбулось, у зв`язку із тим, що член колегії суддя Трускавецький В.П. перебував на навчанні з 21.04.2023 по 28.04.2023.

В судове засідання від 23.05.2023 сторони з`явилися.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 23.05.2023, розгляд заяви відкладено на 21.06.2023.

21.06.2023 представник заявника (відповідача) підтримала в судовому засіданні заяву про перегляд судового рішення від 31.08.2021 у справі №914/2350/18(914/3089/20) за виключними обставинами, посилаючись на те, що рішення другого сенату Конституційного суду України у справі № 3- 181/2020(440/20) за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» є виключними обставинами для перегляду та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі № 914/2350/18(914/3089/20).

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви про перегляд судового рішення від 31.08.2021 за виключними обставинами, з підстав, викладених у відзиві на заяву, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Присутні у судовому засіданні треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача просили відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення від 31.08.2021 за виключними обставинами.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні, з огляду на таке.

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про зобов`язання передати будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26685035 (державна реєстрація від 11.03.2009), (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02909 від 23.05.2009); скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості загальною площею 545,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26685203 (державна реєстрація від 11.03.2009 р.), підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02910 від 23.02.2009 р.(згідно заяви №2901/вих-168 від 13.04.2021 р. про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову)).

Ухвалою суду від 01.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра, та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) позов задоволено частково. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство Львівський електроламповий завод Іскра (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю під літ. «А-9» (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, будинок 10. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04055896) 1 051 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано накази від 30.09.2021.

Постановою Західного апеляційного господарського суду 27.01.2022 рішення Господарського Львівської області від 31 серпня 2021 у справі №914/2350/18 (914/3089/20) залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра без задоволення.

Заявник (відповідач) заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 обґрунтовує наступним. Задовольняючи позов Львівської міської ради про безоплатну передачу відповідачем гуртожитку в комунальну власність Господарський суд Львівської області керувався підпунктом «б» п. 1 ч. 3 ст. 14 «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

20.10.2021 Конституційний Суд України Другий Сенат по справі №3-181/2020(440/20) ухвалив рішення, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) підпункт „б" п. 1 ч. 3 ст. 14 вказаного закону про безоплатну передачу гуртожитку без згоди власника.

Як зазначено в заяві, датою відкриття відповідачем виключних обставин є 21.10.2021, момент опублікування рішення Конституційного суду на офіційному сайті Конституційного суду України.

У Рішенні Конституційний Суд України врахував юридичні позиції Суду, що є значущими для цієї справи, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою в разі невиправданого втручання держави в право особи мирно володіти своїм майном у держави виникає зобов`язання відшкодувати такій особі завдану їй шкоду. Суд взяв до уваги, зокрема, рішення ЄСПЛ у справах: «Максименко та Герасименко» проти України», «Фонд «Батьківська турбота» проти України», «Кривенький проти України», «Україна-Тюмень» проти України», «James and Others v. the United Kingdom».

Конституційний Суд України констатував, що встановлений Верховною Радою України спосіб реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків та намагання держави мінімізувати на рівні національного законодавства певні фінансові витрати на компенсації власникам гуртожитків призвели до диспропорції між суспільно значущою метою (забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків) та юридичними механізмами, які було використано задля її досягнення.

Заявник посилається на те, що правова природа перегляду рішень за виключними обставинами полягає саме в тому, що вони переглядаються з підстав визнання неконституційними правових актів, які були чинними на день винесення рішення, але в подальшому були визнані неконституційними. Разом з цим, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний суд України» Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. А отже, закон не передбачає можливості Конституційного суду України встановити ретроспективну дію свого рішення щодо визнання правового акту неконституційним.

Заявник посилається на те, що з наведеного можна зробити висновок про те, що положення ч. 3 ст. 320 ГПК України передбачає можливість перегляду рішення суду за виключним обставинами в зв`язку із визнанням неконституційними положення Закону, який на час постановлення рішення був чинним.

Разом з тим, визнання правового акту неконституційним означає те, що даний Закон не відповідає Конституції.

Заявник вважає, що підпункт «б» п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не відповідав Конституції України з моменту його прийняття, а не лише після того, як це було встановлено рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021.

Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра» просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2021 по справі №914/2350/18 (914/3089/20) в частині, в якій зобов`язано ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» передати у комунальну власність територіальної громади м.Львова будівлю під літ. «А-9» (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Білоцерківська, 10.

У відзиві, зареєстрованому 21.02.2022 за вх. №21712/22, Львівська міська рада посилається на те, що гуртожиток по вул. Білоцерківській, 10 в м. Львові збудований Державним підприємством «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» (рік забудови 1968) та призначений для проживання одиноких громадян на період їх роботи на підприємстві.

Під час приватизації Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківська, 10 в м. Львові було приватизовано в складі цілісного майнового комплексу згаданого державного підприємства та включено до статутного фонду новоствореного Відкритого акціонерного товариства «Іскра». На виконання Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» Львівська міська рада прийняла ухвалу від 07 лютого 2013 року №2082 «Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012-2015 роки, зі зміною передачі гуртожитків з 2012-2015 років на 2013 рік».

Згідно з пунктами 2.1, 3.4 Програми, передачі у власність територіальної громади м. Львова та приватизації мешканцями підлягають гуртожитки, які є об`єктами права державної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Передача гуртожитків, що є об`єктами приватної власності, у власність територіальної громади м. Львова здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства.

Додатком 1 до Програми є Перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Львова у 2013- 2015 роках, до якого включено, в тому числі, 9-ти поверховий гуртожиток по вул. Білоцерківській, 10, загальною площею 4 873,7 кв.м., рік забудови 1968, що належить на праві приватної власності ПАТ «Іскра». Листами Виконавчого комітету Львівської міської ради від 12 січня 2018 року №34-вих-378 (адресований генеральному директору ПАТ «Іскра» М. Костіву), та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2019 року №34-вих-8247 (адресований генеральному директору ПАТ «Іскра» М. Костіву), повідомлено керівні органи ПАТ «Іскра» (правонаступником якого є ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»), що до Львівської міської ради та районної адміністрації надходять численні звернення мешканців гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10, щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова, та було висловлено прохання відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» розглянути можливість передачі вказаного гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова на безкомпенсаційній основі. Однак, листами керівництво ПАТ «Львівський елктроламповий завод «Іскра»» повідомило про не згоду з передачею такого гуртожитку у комунальну власність.

Позивач стверджує, що ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»» не спростував та не довів того, що спірний гуртожиток побудовано або придбано до 01 грудня 1991 року приватними або колективними власниками, за власні або залучені кошти. Відтак, зважаючи на норми частини 4 статті 1, пункт 4 частини першої статті З Закону України «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків», дія цього Закону поширюється і на гуртожиток по вул. Білоцерківська, 10 у м. Львові, що був включений до статутного капіталу ВАТ «Іскра» у процесі приватизації об`єктів нерухомості цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра». Таким чином будівля гуртожитку, а саме: 9-ти поверховий гуртожиток під літ. «А-9» на 518 місць загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходить за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, будинок 10, підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Львова.

На думку Львівської міської ради, примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституційних прав, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується ст. 41, 47 Конституції України (відповідає правовим висновкам Верховного суду, викладеним у постановах від 29.07.2019 у справі №927/224/18, від 07.07.2020 у справі № 927/513/19).

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Даним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року № 500-УІ зі змінами.

Позивач посилається на те, що Конституційний Суд України (Перший сенат) в Рішенні від 5 червня 2019 року № 3-р(І)/2019 зазначив, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства (перше речення абзацу сьомого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини). Таким чином, хоча право власності є непорушним, воно не є абсолютним. У Міжнародних актах також визначено, що держава має право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (абзац другий статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року). Втручання держави у право власності особи шляхом передання гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у власність територіальних громад є виправданим, якщо воно здійснюється з мотивів суспільної необхідності.

Крім того, одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п. п. 51 - 52 рішення Суду у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003; ухвала суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; п. п. 42-44 рішення суду у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011).

Позивач зазначає у відзиві, що підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону № 500 не є самостійною підставою припинення права власності на гуртожитки, а є лише частиною юридичного механізму - одного із способів (на безкомпенсаційній основі), який може бути застосований при передачі гуртожитків у власність територіальної громади як підстави припинення права власності на гуртожиток у його власника у зв`язку з недосягненням згоди щодо передачі гуртожитку в інший спосіб. Таким чином, з аналізу положень Закону № 500 можна зробити висновок, що підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону № 500 є винятковим способом і може бути застосований лише за рішенням суду у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктами 2, 3 частини третьої статті 14 Закону № 500 (на частково-компенсаційній основі та на компенсаційній основі). Крім того, відповідно до п. б ч. 2 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», розмір компенсації вартості гуртожитків, що передаються відповідно до цього Закону у власність територіальних громад на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу або збільшення вартості в результаті фактично підтверджених витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності. У разі наявності корпоративних прав держави у статутному капіталі таких товариств розмір компенсації визначається пропорційно до обсягу таких прав відповідно до закону. Компенсація власнику гуртожитку здійснюється у грошовій формі в національній грошовій одиниці України (гривні).

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, зокрема, є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 1 Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" його дія поширюється на гуртожитки, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначені особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в редакції, чинній на час пред`явлення позову Львівською міською радою, гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:

1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням;

б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;

2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради;

б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;

3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються:

а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку;

б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Таким чином, гуртожитки державної форми власності передавалися в комунальну власність виключно на безкомпенсаційній основі, а гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, що має місце у даній справі, на безкомпенсаційній основі могли бути передані за згодою власника гуртожитку (за його власним рішенням) або без його згоди за рішенням суду.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст.18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону.

Аналіз наведених положень ст.ст. 5, 14, 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" доводить до висновку, що примусове передавання гуртожитків у комунальну власність здійснюється в судовому порядку за позовом органів місцевого самоврядування в разі відмови власника гуртожитку від його передавання на добровільних (договірних) умовах.

За змістом позовних вимог та як встановлено судами згідно з судовими рішеннями, правовою підставою для звернення із вимогами до відповідача стала норма підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", відповідно до якої передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється за рішенням суду на безкомпенсаційній основі за умови, що власник гуртожитку не надав своєї згоди на таку передачу гуртожитку на вимогу відповідного суб`єкта, що діє та представляє інтереси відповідної територіальної громади.".

Разом з тим, 20.10.2021 Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу № 3-181/2020(440/20) за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 року № 500-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 46, ст. 323) зі змінами та дійшов висновку, що підпункт пункту 1 частини третьої статті 14 Закону № 500-VІ, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.

Ухваленим рішенням № 7-р(ІІ)2021 у цій справі підпункт "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 № 500-VІ, зі змінами визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи наведене, наразі механізм правового регулювання передачі гуртожитку на безкомпенсаційній основі за рішенням суду, який був передбачений підпунктом "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", під правове регулювання якого, виходячи зі змісту позову Львівської міської ради, підпадають спірні правовідносини, відсутній.

Позивач в позовній заяві будь-яким чином (прямо чи опосередковано) не вказував про компенсацію чи часткову компенсацію вартості гуртожитку, про спір між сторонами саме з такого приводу не заявлено на вирішення суду, не свідчать про таке і долучені до матеріалів справи документи та матеріали. Як вбачається з тексту позовної заяви та рішення суду, позивач посилався на законодавчі норми Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» щодо безоплатної передачі гуртожитків до комунальної власності.

За змістом статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Набрання законної сили рішення суду виражає правову визначеність акта правосуддя та свідчить про його остаточність, обов`язковість та преюдиційність.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Рішення Господарського суду у справі №914/2350/18(914/3089/20) проголошено 31.08.2021, Конституційним Судом України рішення ухвалено 20.10.2021.

Таким чином, посилання заявника на те, що з прийняттям Рішення другого сенату Конституційного суду України у справі № 3-181/2020(440/20) щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту „б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України „ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" Конституційний Суд України з`явились виключні обставини для перегляду та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі № 914/2350/18(914/3089/20) є безпідставними, оскільки в самому Рішенні другого сенату Конституційного суду України у справі № 3-181/2020(440/20) ухвалено: визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт „б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 4 вересня 2008 року № 500-VІ зі змінами. Підпункт „б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 4 вересня 2008 року № 500-VІ зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру. Принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.79).

Відповідно до частин 3 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі № 914/2350/18(914/3089/20).

Керуючись ст.ст. 33, 232, 233, 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі № 914/2350/18(914/3089/20) відмовити.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 22.06.2023

Головуюча суддя Л.З. Чорній

Суддя Н.Є. Березяк

Суддя В.П. Трускавецький