Решение № 111800428, 23.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2144/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

прo стягнення 295 589 121,65 грн. (збільшено до 737 493 314,48 грн.)

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Остапенко С.Л.

відповідача: Ревенко О.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі відповідач) прo стягнення 295 589 121,65 грн. (збільшено до 737 493 314,48 грн.).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2144/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.11.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 17.11.2022 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.11.2022 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2022 року підготовче засідання відкладено на 08.12.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.11.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 23.11.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 01.12.2022 року позивачем подано заяву № 02-4-1/499 від 01.12.2022 року про збільшення позовних вимог.

До канцелярії Господарського суду Київської області 05.12.2022 року позивачем подано відповідь на відзив б/н б/д.

У підготовчому засіданні 08.12.2022 року оголошено перерву на 12.01.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 15.12.2022 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 15.12.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.01.2023 року позивачем подано додаткові пояснення б/н б/д, від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 11.01.2023 року.

У підготовчому засіданні 12.01.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Крім того, судом розглянуто заяву позивача № 02-4-1/499 від 01.12.2022 року про збільшення позовних вимог. Дослідивши вказані обставини, судом встановлено, що позивач просить збільшити суму позовних вимог у зв`язку з донарахуванням суми заборгованості за тим же договором, за яким було подано позовну заяву. Так, позивач просить стягнути з відповідача 737 493 314,48 грн. заборгованості, у тому числі: 595 768 068,73 грн. основного боргу, 103 225 643,99 грн. 20% річних за користування чужими коштами, 31 581 540,30 грн. пені, 5 023 168,98 грн. інфляційних втрат та 1 894 892,48 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, враховуючи, що заява позивача № 02-4-1/499 від 01.12.2022 року про збільшення розміру позовних вимог подана з дотриманням вимог п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, вона приймається судом.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 12.01.2023 року вирішено питання, зазначені в ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст.177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.02.2023 року.

В судовому засіданні 09.02.2023 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 02.03.2023 року.

В судовому засіданні 02.03.2023 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 23.03.2023 року.

В судовому засіданні 23.03.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 23.03.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач, НЕК «Укренерго», покупець, ОСП) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до п. 74 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» - ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.

Пунктом 96 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

За приписами ч. 2 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням таких обмежень:

1) виробники мають право продавати електричну енергію за двосторонніми договорами, крім обсягів, які відповідно до норм цього Закону підлягають обов`язковому продажу на ринку «на добу наперед»;

2) учасники ринку мають право продавати імпортовану електричну енергію за двосторонніми договорами, крім обсягів, які відповідно до норм цього Закону підлягають обов`язковому продажу на ринку «на добу наперед»;

3) оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права продавати електричну енергію за двосторонніми договорами;

4) оператор системи передачі та оператори систем розподілу мають право купувати електричну енергію за двосторонніми договорами з метою компенсації технологічних витрат електричної енергії на її передачу та розподіл електричними мережами відповідно, крім обсягів, які з цією метою відповідно до норм цього Закону підлягають обов`язковій купівлі на ринку «на добу наперед»;

6) виробники електричної енергії - державні підприємства, а також господарські товариства, частка держави у статутному капіталі яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) належать іншим господарським товариствам, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, комунальні унітарні підприємства, юридичні особи, у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше акцій (часток) належить комунальному підприємству або територіальній громаді, а також дочірні підприємства таких підприємств або юридичних осіб здійснюють продаж електричної енергії за двосторонніми договорами на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 05.06.2019 року затверджено Порядок проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами (далі Порядок №499).

Відповідно до п.п.2-1 ч.3 п.1 Порядку №499 двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії - договір купівлі-продажу електричної енергії, примірна форма якого затверджена аукціонним комітетом, що укладається за результатами аукціону між продавцем та покупцем, крім договору постачання електричної енергії споживачу.

17.01.2022 року між НЕК «Укренерго» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО» (відповідач, продавець) укладено двосторонній Договір №20/22-01-РДД купівлі-продажу електричної енергії (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору його предметом є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва №03-ЕР-170122-15-1-1 та на умовах, що визначені у цьому Договорі.

Продавець гарантує, що має усі необхідні права для продажу електричної енергії за цим Договором, гарантує, що електрична енергія належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обмеження або обтяження (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.5 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, однак, стосуються договірних зобов`язань, сторони зобов`язуються керуватися законодавством України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії.

Кожна сторона зобов`язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та іншими нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема, можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку №1, згідно з п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 року №499.

Згідно з Додатком №1 до Договору «Графік відпуску/відбору електричної енергії на період з « 01» жовтня 2022 року по « 31» грудня 2022 року сторони Договору погодили наступний графік відпуску/відбору електричної енергії за вказаний період:

- Тип графіку продажу - базове навантаження, обсяг - 236 363 МВт/г, ціна за 1 МВт/г (з акцизним податком без ПДВ) 2 100,67 грн., вартість електричної енергії (з акцизним податком і без ПДВ - 496 473 390,61 грн., 20% ПДВ - 99 294 678,12 грн., всього вартість електроенергії (з акцизним податком і ПДВ - 595 768 068,73 грн. При цьому гарантійний внесок складає 206 817 625,00 грн. без ПДВ. ПДВ гарантійного внеску - 41 363 525,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у Розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100% всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим Договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску) протягом 2-х банківських днів з дати укладання цього договору.

Відпуск електричної енергії здійснюється продавцем покупцю, а покупець має право відбору електричної енергії за умови її оплати протягом двох робочих днів з дати укладення цього Договору.

19.01.2022 року НЕК «Укренерго» згідно з платіжним дорученням №3051 перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача 347 586 918,73 грн. з призначенням платежу - «електрична енергія (100% від вартості електричної енергії за жовтень-грудень 2022 року) зг. дог. Від 17.01.2022 №20/22-01-РД в т.ч. ПДВ 20% - 57 931 153,12».

20.01.2022 року продавець повідомив покупця листом №24/183 про надходження на свій поточний рахунок від організатора аукціонних торгів - ТОВ «Українська енергетична біржа» гарантійного внеску НЕК «Укренерго» на суму 206 817 625,00 грн. (сплата яких передбачена Договором, Порядком проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії №499). Вказані кошти були перераховані покупцем відповідно до платіжного доручення №20 від 17.01.2022 року ТОВ «Українська енергетична біржа».

За умовами абз. 2 п. 3.4 Договору покупець не пізніше 3 (трьох) банківських днів після надходження на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, додатково перераховує продавцю суму у розмірі 20% сплаченого гарантійного внеску. В розумінні цього Договору зазначені 20% є сумою ПДВ, визначеною у Додатку №1 до цього Договору.

21.01.2022 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 41 363 525,00 грн. з призначенням платежу - «електрична енергія (ПДВ на гарантійний внесок) зг. дог. Від 17.01.2022 №20/22-01-РД без ПДВ».

Відтак, НЕК «Укренерго» у повному обсязі виконала свої грошові зобов`язання щодо оплати придбаної на електронному аукціоні електричної енергії, сплативши за умовами Договору суму у розмірі 595 768 068,73 грн. з ПДВ.

Відповідно до абзацу 2 п. 2.1 Договору продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі, якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою, ніж ціна (вартість) електричної енергії, визначеної в цьому Договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначаються продавцем. Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску/відбору електричної енергії.

Листом №24/2113 від 30.08.2022 року продавець повідомив покупця, що оскільки у нього існують причини та обставини для зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії в обсягу та за період, визначений продавцем, тому керуючись абзацом 2 п. 2.1 Договору продавець зменшує відпуск/відбір електричної енергії, передбаченої Договором, на 79 715 МВт*год за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися). Вказаний лист отримано на електронну пошту покупця 31.08.2022 року за вх. №48240/01, пізніше було отримано лист поштовим відправленням.

Відповідно до п. 4.2 Договору передбачено, що у разі наявності факту невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягів вілпуску/відбору електричної енергії) продавець зобов`язується у строк п`ятнадцять банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі, повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у Розділі 10 цього Договору, грошові кошти, сплачені покупцем, на користь продавця, за обсяг електричної енергії, невідпушеної на відповідному етапі вілпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця, до дати фактичного повернення (в розумінні ст. 536 Цивільного кодексу України). Відтак 26.09.2022 року відповідач мав повернути на поточний рахунок позивача кошти із нарахованими процентами.

Використовуючи право на повернення коштів відповідно до зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупець звернувся до продавця із листом-вимогою про повернення коштів у сумі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії.

Зокрема, 02.09.2022 року за вих. №01/37753 було складено лист із вимогою повернути протягом 15 банківських днів різницю у вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року в сумі 200 926 759,26 грн. з ПДВ. Вказану вимогу 05.09.2022 року було спрямовано на електронну поштову адресу продавця, зазначену у договорі. Крім того, 06.02.2022 року вказаний лист направлено поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням (трекінг відправлення: 0103280880330) та отриманий продавцем 08.09.2022 року.

Відповідно до п. 7.6 Договору сторони обмінюються інформацією шляхом направлення документів, що підписані уповноваженою особою Сторони, які направляються рекомендованим або цінним листом з описом вкладення/особисто/поштовим оператором Новою поштою/іншим оператором, в тому числі за поштовою адресою, вказаною в Розділі 10 Договору, або шляхом направлення електронного повідомлення, підписаного кваліфікованим електронним пілписом уповноваженої особи Сторони на електронну пошту, вказану в Розділі 10 Договору.

Сторони визнають, що господарсько-договірні документи, які підписані з відтворенням власноручного підпису/накладенням кваліфікованого електронного підпису та відправляються засобами електронного зв`язку за адресами/з адрес, зазначеними у Розділі 10 Договору, мають юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів, якщо вони були підписані в установленому порядку та відправлені уповноваженими особами Сторін.

Також у п. 4.6 Договору сторони обопільно домовились, що сторона не несе відповідальності за порушення іншою стороною порядку обміну інформацією, що виникла в результаті несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку, виключення і перебоїв в електричній мережі, а також несправності апаратних або програмних засобів такої іншої сторони, або іншої сторони, що приймає участь у правовідносинах купівлі-продажу електроенергії (Оператор системи передачі тощо).

Згідно з вказаними вище домовленостями відповідач не вправі посилатись на факт можливого неотримання на свою електронну поштову скриньку зазначених вище листів-вимог про повернення коштів як на підставу відмови у їх поверненні та передчасного звернення до суду як з позовною заявою, так і з заявою про збільшення позовних вимог.

Також, згідно з п. 5.8 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №910/17662/19 відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Відтак, продавець визнає той факт, що направлення листів, підписаних уповноваженими представниками сторін за допомогою КЕП на електронну поштову адресу, зазначену у договорі, є належним повідомлення Сторін відповідно до умов п. 7.6 Договору.

Однак, відповідач не повернув позивачеві суму коштів у розмірі 200 926 759,26 грн. переплати за зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії в обсязі та за період, визначений продавцем, а саме з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року, а також не сплатив нараховані проценти за користування коштами, як визначено у п. 4.2 Договору.

Відтак позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу 200 926 759,26 грн. коштів за зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії в обсязі та за період, визначений продавцем з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року.

Крім того, на підставі п. 4.2 Договору продавець здійснив розрахунок суми коштів, які продавець повинен сплатити за користування грошовими коштами. Даний розрахунок проведено стосовно всієї суми сплачених коштів за договором, окремо по кожному платежу, так як вони були здійснені в різний період часу.

Зокрема, за користування коштами у розмірі 206 817 625,00 грн., які були перераховані 18.01.2022 року ТОВ «Українська енергетична біржа» на поточний рахунок продавця суми гарантійного внеску НЕК «Укренерго» в період з 19.01.2022 року по 17.10.2022 року сума відсотків за користування коштами до стягнення становить 30 824 325,48 грн. За користування коштами у сумі 347 586 918,73 грн. за період з 20.01.2022 року по 17.10.2022 року до стягнення заявляється сума 51 614 276,70 грн. За користування коштами у сумі 41 363 525,00 грн. за період з 22.01.2022 року по 17.10.2022 року до стягнення заявляється сума 6 096 870,26 грн. Всього за користування ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» коштами НЕК «Укренерго» відповідно до п. 4.2 Договору та ст. 536 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 88 535 472,44 грн.

В ході розгляду спору позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій використовуючи право на повернення коштів відповідно до зменшеного продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії, керуючись п. 4.2 Договору, покупець звернувся до продавця із листом-вимогою про повернення коштів у сумі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії.

Зокрема, 04.10.2022 року за вих. №01/43624 було складено лист із вимогою повернути протягом 15 банківських днів різницю у вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року в сумі 194 184 250,56 грн. з ПДВ. Вказану вимогу було підписано уповноваженою особою Вишневським М.В. за допомогою КЕП 04.10.2022 року та того ж дня спрямовано на електронну поштову адресу продавця, зазначену у Договорі.

Листом №24/2631 від 26.10.2022 року продавець повідомив покупця, що оскільки у нього існують причини та обставини для зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії в обсязі та за період, визначений продавцем, тому керуючись абзацом 2 п. 2.1 Договору, продавець зменшує відпуск/відбір електричної енергії, передбаченої Договором, на 79 608 МВт*год за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися). Вказаний лист отримано на електронну пошту покупця 27.10.2022 року за вх. №60677/01.

Використовуючи право на повернення коштів відповідно до зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії, покупець звернувся до продавця із листом-вимогою про повернення коштів у сумі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії.

Зокрема, 28.10.2022 року за вих. №01/47840 було складено лист із вимогою повернути протягом 15 банківських днів різницю у вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року в сумі 200 657 058,91 грн. з ПДВ. Вказану вимогу було підписано уповноваженою особою Вишневським М.В. за допомогою КЕП 28.10.2022 року та того ж дня спрямовано на електронну поштову адресу продавця, зазначену у Договорі.

Таким чином, направлення відповідачеві вищезазначених листів із вимогами повернути кошти з нарахованими відсотками за їх користування, підписані уповноваженою особою за допомогою КЕП та направлені на офіційну електронну поштову скриньку, є вимогою у письмовій формі в розумінні п. 4.2 Договору.

Відтак, 25.10.2022 року (15-й банківський день з моменту отримання листа №01/43624 від 04.10.2022 року відповідач мав повернути на поточний рахунок позивача кошти в сумі 194 184 250,56 грн. з ПДВ за зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої Договором, на 77 040 МВт*год за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, а 18.11.2022 року (15-й банківський день з моменту отримання листа №01/47840 від 28.10.2022 року) - кошти в сумі 200 657 058,91 грн. з ПДВ за зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої Договором, на 79 608 МВт*год за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року із нарахованими процентами.

Оскільки, відповідач не виконав відповідних зобов`язань з повернення переплачених коштів, на які відповідачем було зменшено обсяг відпуску/відбору електричної енергії, позивач в заяві про збільшення позовних вимог просить стягнути відповідно до п. 4.2 Договору та ст. 536 Цивільного кодексу України всього 103 225 643,99 грн. - 20% відсотків за користування чужими коштами від суми договору.

Відповідно до абзацу 2 п. 4.2 Договору у випадку невиконання продавцем у встановлений строк свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплачених покупцем, продавець додатково сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочки від суми заборгованості, за кожен день прострочки, за весь період наявного прострочення.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач заявив до стягнення всього 31 581 540,30 грн. пені, яка нарахована по всіх сумах, які підлягали поверненню у зв`язку недопоставкою електроенергії, за періоди фактичного прострочення в залежності від дат настання строків сплат.

Також, оскільки спірне зобов`язання відповідача щодо сплати коштів є грошовим, і таке зобов`язання порушене відповідачем, позивач заявив про застосування наслідків порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач заявив до стягнення 5 023 168,98 грн. інфляційних та 1 894 892,48 грн. 3% річних, які нараховані по всіх сумах, які підлягали поверненню у зв`язку недопоставкою електроенергії, за періоди фактичного прострочення в залежності від дат настання строків сплат.

В ході розгляду справи відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, посилаючись на відсутність порушень з його боку, що виключає застосування до нього відповідальності.

Відповідач зазначає, що згідно з п. 3.3 та Додатку 1 Договору період відпуску/відбору електричної енергії становить з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно.

У зв`язку з чим, відповідач у відзиві стверджує, що позивач не був позбавлений можливості довідібрати електричну енергію на фактично сплачену суму у строк до закінчення дії Договору до 31.12.2022 року.

Також відповідач зазначає, що оскільки кінцевий термін виконання зобов`язання (наведеного в позові до подання заяви про збільшення позовних вимог) не настав, зобов`язання відповідача з відпуску електричної енергії не припинено та продовжує існувати, тому вимоги позивача про повернення коштів є передчасними та безпідставними. Оскільки позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій та відсотків є похідними, то вони також не підлягають задоволенню з цих же підстав.

Щодо процентів за користування чужими грошовими коштами відповідач також зазначив про неможливість одночасного нарахування процентів як за правомірне так і за неправомірне користування чужими грошовими коштами, тобто в даному випадку, одночасне стягнення процентів за п. 4.2 Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вважає безпідставним.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що на підставі п. 4.2 Договору проценти могли нараховуватись за період правомірного користування коштами до отримання вимоги та настання строку їх повернення, після чого у настає неправомірне користування грошовими коштами, що є підставою для нарахування процентів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

В той же час, відповідач взагалі заперечує нарахування будь-яких відсотків та штрафних санкцій, оскільки строк виконання зобов`язання з постачання електричної енергії не сплив, а отже негрошове зобов`язання відповідача існує та не порушено.

Відповідач наполягає, що період виконання Договору сторонами визначений з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, тому позивач міг відідбрати оплачену електроенергію протягом наведеного періоду.

Відповідач також у запереченнях на відповідь на відзив заявляв про зменшення пені, відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, посилаючись на здійснення господарської діяльності в надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями та нестабільною ситуацією на ринках електричної енергії. Так, ПАТ «Центренерго» є товариством, основним видом діяльності якого є виробництво та продаж електроенергії, однак наразі частина теплових електростанцій зупинені, оскільки перебувають на тимчасово окупованих територіях та на лінії зіткнення під постійними артилерійськими обстрілами, пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо можливості відібрання позивачем недопоставленої електроенергії в інші періоди до закінчення дії Договору, оскільки з огляду на специфіку предмету Договору поставка електричної енергії та врегульованого законодавством порядку її відпуску, такий товар має певні особливості, які унеможливлюють застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Іншими словами, якщо у певному проміжку часу було заплановано потреби у споживанні електроенергії (які підлягали передплаті), недопоставка електроенергії призвела до порушення потреб споживачів, які не можливо компенсувати в інший період, оскільки поставка електроенергії відбувається шляхом її використання (споживання), при цьому зберігання та накопичення такого товару не передбачено правилами електропостачання.

Таким чином, нехватка електропостачання в певному періоді в порівнянні з запланованими обсягами не може бути компенсована шляхом збільшення електроспоживання в іншому періоді понад заплановані потреби.

Крім того, викладені у заяві про збільшення позовних вимог обставини спростовують твердження відповідача про можливість відібрання позивачем недопоставленої електроенергії в інших періодах до закінчення дії Договору, оскільки і в таких періодах мало місце зменшення обсягів електропостачання, за які також дозаявлено до повернення передплачені кошти.

Як визначено ст.. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З огляду на наведену норму законодавства суд звертає увагу відповідача, що норма ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачає можливість покупця насвій вибір вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з пропозиціями зарахування передплачених коштів, на які зменшено обсяги електропостачання, в рахунок оплати наступних періодів. Натомість, обставини справи свідчать, що відповідач, отримавши фактично та утримуючи передплачені позивачем кошти, на які у відповідних періодах було недопостачання електроенергії, продовжував отримувати від позивача передплати за наступні періоди, допускаючи і в таких періодах недопоставку електроенергії в порівнянні з запланованими електропотребами позивача.

Наведене свідчить про маніпулятивність позиції відповідача, який в разі неможливості забезпечити електропостачання в необхідних обсягах, в тому числі з незалежних від нього причин, мав невідкладно повернути передплачені кошти, а не продовжувати їх безпідставно утримувати. Усвідомлюючи неможливість забезпечення необхідних обсягів електропостачання, відповідач при всій добросовісності та обачності, мав попередити споживачів та вжити заходів для коригування обсягів електропостачання.

Натомість, відповідач, ігноруючи фактичні обставини та усвідомлюючи неможливість забезпечення обсягів електропостачання, продовжував в кожному періоді отримувати передплати будучи неспроможним забезпечити необхідні обсяги електропостачання, продовжував утримувати грошові кошти, на які зменшено обсяги електропостачання і фактичні обставини спору свідчать, що станом на момент закінчення дії Договору у позивача була відсутня можливість отримати весь обсяг запланованого електропостачання.

Наведене також свідчить про необгрунтованість та безпіставність тверджень відповідача, що позивач міг відібрати недостаючі обсяги електроенергії в наступних періодах, оскільки в таких періодах також зменшувались заплановані обсяги електропостачання.

В той же час, сторони у Договорі чітко та безумовно визначили в п. 4.2. Договору, що у разі наявності факту невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягів відпуску/відбору електричної енергії) продавець зобов`язується у строк п`ятнадцять банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі, повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у Розділі 10 цього Договору, грошові кошти, сплачені покупцем, на користь продавця, за обсяг електричної енергії, невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця, до дати фактичного повернення (в розумінні ст. 536 Цивільного кодексу України).

Відтак саме зі спливом строку для повернення коштів, визначених у даному пункті Договору, у позивача виникло право отримати частину сплачених ним відповідачеві коштів відповідно до умов Договору.

Зазначене право позивача на отримання коштів та обов`язок відповідача повернути кошти з нарахованими відсотками жодним чином не пов`язане з закінченням строку дії Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в загальній сумі 595 768 068,73 грн. з повернення передплачених коштів, на які поставка не відбулась, що відповідачем не спростовано. Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 595 768 068,73 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Як визначено п. 4.2. Договору, мова йде про нарахування 20% річних в розумінні ст. 536 Цивільного кодексу України.

Також, про нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України передбачено таж ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, зокрема, від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як визначено ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, 20% процентів річних, про які йде мова у п. 4.2. Договору є процентами за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, які за умовою п. 4.2. Договору сплачуються за за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця, до дати фактичного повернення.

В той же час, за приписами ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Наведенеі у ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України застосовуються в разі виникнення у боржника грошового зобов`язання та його прострочення, тобто є відмінними від процентів, наведених у ст. 536 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 712/5856/15-ц та ін.).

З урахуванням наведеного, оскільки спірне зобов`язання відповідача щодо сплати коштів є грошовим, і таке зобов`язання порушене відповідачем, позивач має право на застосування наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 п. 4.2 Договору у випадку невиконання продавцем у встановлений строк свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплачених покупцем, продавець додатково сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочки від суми заборгованості, за кожен день прострочки, за весь період наявного прострочення.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини та норми законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача 103 225 643,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 31 581 540,30 грн. пені, 5 023 168,98 грн. інфляційних та 1 894892,48 грн. 3% річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідні норми ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачають можливість зменшення неустойки, до якої відноситься пеня та штраф, можливість зменшення річних та інфляційних чинним законодавством не передбачено.

Щодо зменшення неустойки, відповідач не наві достатніх обґрунтувань для розгляду питання про зменшення пені. Зокрема, з врахування понесених позивачем збитків від недопоставки електроенергії та з визначенням розміру, до якого має бути зменшена пеня.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 868 350,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» прo стягнення 295 589 121,65 грн. (збільшено до 737 493 314,48 грн.) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (код ЄДРПОУ 22927045; місцезнаходження: вулиця Рудиківська, 49, смт. Козин, Обухівський район, Київська область, 08711) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032) 595 768 068,73 грн. боргу, 103 225 643,99 грн. 20% річних за користування чужими коштами, 31 581 540,30 грн. пені, 5 023 168,98 грн. інфляційних, 1 894 892,48 грн. 3% річних та 868 350,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 27.06.2023 року