Решение № 111720106, 20.06.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12071/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Кралі І.С.

представника відповідача - Мушара П.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.268-273, 287 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), у якій позивач просить суд:

(1).Визнати протиправною бездіяльність Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) щодо незняття арешту з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою Балтського районного управління юстиції в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№261152 від 04.04.2005;

(2).Зобов`язати Балтський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою Балтського районного управління юстиції в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№261152 від 04.04.2005 та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач вважає, що відповідач протиправно під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження повинен був зазначити у ній скасування арешту на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, самостійно вчинити реєстраційні дії щодо внесення до Державного реєстру прав запису про припинення такого арешту.

Проте відповідач, незважаючи на закінчення виконавчого провадження, вказані дії не вчинив, що створює незаконні перешкоди для позивача у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що оскільки інформація про виконавче провадження, згідно з яким був накладений арешт, у відповідача відсутня, в нього відсутні підстави та будь-яка можливість зняти арешт. Строк зберігання виконавчого провадження завершився, а матеріали виконавчого провадження відсутні. Також відповідач зазначав, що виконавчий лист був направлений до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. Через даний факт відповідно до чинного законодавства у відповідача були відсутні підстави для зняття арешту.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

30.05.2023 суд ухвалив відкрити провадження у справі з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.268-273, 287 КАС України.

12.06.2023 суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

15.06.2023 суд ухвалив за результатами розгляду справи рішення про часткове задоволення позовних вимог.

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується рішенням Балтського районного суду Одеської області від 18.05.2007, та відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 10.08.2005 на підставі постанови №АА №261152 від 04.04.2055 Балтського районного управління юстиції в Одеській області та реєстратором Кодимської районної державної нотаріальної контори внесено запис про заборону відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

04.04.2005 Балтським районним управлінням юстиції в Одеській області в рамках зведеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження АА №261152 від 04.04.2005.

Відповідно до вказаної постанови накладений арешт на все майно, що належить ТОВ Максим за адресою: Балтський район, м. Балта, вул. Суворова, 5.

16.05.2005 ТОВ Максим визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2006 юридичну особу ТОВ Максим припинено.

Рішенням Балтського районнного суду Одеськоїх області від 18.05.2007 право власності на господарський комплекс, розташований за адресою: Балтський район, м. Балта, вул. Суворова, будинок 5 визнано за позивачем.

15.05.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту.

16.05.2023 відповідач листом відмовив у задоволенні заяви про зняття арешту на підставі ч.5 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо існування у відповідача законних підстав для зняття арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).

Підстави для зняття арешту з усього нерухомого майна або його частини, визначені ст. 59 Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до ч.4 цієї статті: Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Звертаючись до фактів цієї справи, відповідач, відмовляючи у знятті арешту, послався на ч.5 ст. 59 Закону №1404-VIII.

В свою чергу, відповідно до ч.5 ст.59 Закону №1404-VIII крім зазначених у ч.4 цієї статті підстав арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затверджені правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями; номенклатуру справ приватного виконавця (далі - Правила).

Відповідно до положень розділу ІХ Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

З огляду на лист відповідача від 09.05.2023 №8987/21.18-32 у відділі станом на поточну дату виконавче провадження про стягнення боргів з ТОВ Максим відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.49 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка була чинною на дату закінчення виконавчого провадження:

"Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Також відповідно до ст. 50 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка була чинною на дату закриття виконавчого провадження: У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом п.3 ч.1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором є державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм права, з урахуванням знищення виконавчого провадження ще у 2005 році, суд робить висновок про необхідність зняття арешту з нерухомого майна. Разом з тим суд на підставі ст. 50 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка була чинною на дату закриття виконавчого провадження, не погоджується з аргументами позивача про протиправність дій з боку відповідача, оскільки на дату закінчення виконавчого провадження в нього були відсутні законні підстави для зняття арешту. Так само на дату звернення позивача про зняття арешту в нього відсутня можливість зняти арешт через знищення матеріалів виконавчого провадження. А тому суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати

В матеріалах справи містить квитанція про сплату судового збору від 24.05.2023 у сумі 1073,60 грн. З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позовних вимог, суд робить висновок про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 536,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Зобов`язати Балтський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою Балтського районного управління юстиції в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№261152 від 04.04.2005 та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) ( ЄДРПОУ 34982302, 66101, Одеська обл., Подільський район, м. Балта, вул 30 років Перемоги, 24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість), 50 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.06.2023

Суддя Оксана БОЙКО