Решение № 111551421, 05.06.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2714/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні за позовом справу Військової академії (м.Одеса) (вул.Фонтанська дорога, 10, Одеса, 65009) до відповідача: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 5167,98 грн.

за участю представників:

від позивача: Клеймьонов Д.О.- по довіреності;

від відповідача: Москальова М.В. - по довіреності

ВСТАНОВИВ:

Військова академія (м.Одеса) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить господарський суд про стягнення заборгованості в сумі 5167,98грн як виплати повязані з харчуванням військовослужбовців під час відбування покарання у військовій частині.

Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву залишено без руху.

21.10.2022 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2022 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2714/22 за правилами спрощеного позовного провадження.

04.11.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.12.2022 суд призначив справу №916/2714/22 до розгляду за правилами загального позовного провадження.

24.01.2023 позивач надав до суду письмові пояснення.

Ухвалою суду від 10.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені до відповідача вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

У судовому засіданні 05.06.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до наявної в матеріалах справи телеграми заступником командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально-технічного забезпечення генерал-майором Толочним Ю.В. було надано розпорядження від 26.07.2012 № 116/10/173мтз щодо зарахування Військовою академією на продовольче, речове забезпечення та забезпечення пально-мастильними матеріалами особового складу Військової частини НОМЕР_2 та військових частин, що знаходились у неї на відповідних видах забезпечення.

Як встановлено судом з матеріалів справи та вказане визнається сторонами, у період 2016-2018 роках військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 відбували покарання на гауптвахті у Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується рахунком позивача № 14/1/20 без дати.

За здійсненим позивачем розрахунком грошові витрати останнього на харчування вищевказаних військовослужбовців становлять 5167,89 грн. Відповідач обставину проходження цими військовослужбовцями покарання у зазначеному позивачем періоді та вірність здійсненого позивачем розрахунку не заперечив.

На підтвердження направлення рахунку на суму 5167,89 грн позивач до матеріалів справи долучив лист від 28.01.2020 № 14/1/28 . Обставина ухилення відповідача від здійснення оплати вартості витрат позивача на харчування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 стала підставою для звернення позивача до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи. Доказів направлення / отримання цього листа матеріали справи не містять.

Водночас, у справі містяться листи відповідача від 10.02.2020та від 23.03.2020, в якому останній наголошує, що протягом 2015-2018 років не проводилась робота щодо відшкодування заборгованості військовою частиною НОМЕР_1 за отримані послуги.

Під час розгляду справи відповідач визнав обставину отримання рахунку на спірну суму разом з актом 30.01.2020.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Військової академії (м.Одеса), позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму боргу за надані послуги в розмірі 5167,98грн. та 2481грн. судового збору..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 6.10 Розділу VI Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 (в редакції, чинній на момент проходження покарання військовослужбовцями на гауптвахті та на час отримання відповідачем акту та рахунку), забезпечення харчуванням (гарячою їжею) засуджених офіцерів, військовослужбовців старшинського, сержантського та рядового складу військової служби за контрактом, військовослужбовців строкової військової служби, які відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється за нормою № 1-загальновійськова, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації" через військову частину, до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта. Добова відомість зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців з продовольчого забезпечення (додаток 27) щодня подається начальником гауптвахти у військову частину, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. При цьому у цих відомостях окремим рядком зазначається кількість військовослужбовців, які харчуються за плату. На продовольче забезпечення засуджені військовослужбовці, які тримаються на гауптвахті, зараховуються наказом командира військової частини (на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта) встановленим порядком. Військовою частиною для відшкодування витрат за харчування та утримання засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат на утримання військовослужбовців, військовозобов`язаних інших військових формувань (далі - Акт) (у тому числі за надання послуг під час проходження стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України) на підставі розрахунків відповідних служб. Ці рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (2 примірники Акта, скріплені гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертаються до військової частини, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта).Військова частина іншого військового формування у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного Акта перераховує кошти військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. Отримані кошти за відшкодування витрат на харчування та утримання засуджених військовослужбовців військова частина перераховує у повному обсязі на відповідний рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми коштів у розмірі витрат позивача, пов`язаних з наданням послуг з харчування військовослужбовців відповідача під час відбування ними покарання на гауптвахті у військовій частині НОМЕР_3 .

Як встановлено судом, на час виникнення спірних правовідносин, а саме знаходження військовослужбовців на гауптвахті (з 13.03.2016 по 28.10.2016), був чинний наказ Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 Про затвердження Інструкції про порядок та умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців. Зі змісту цієї Інструкції вбачається, що підставою для відшкодування коштів на харчування військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, є складений відповідно до вимог згаданої Інструкції рахунок та акт на відшкодування витрат, які надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати. Ця інструкція визначає, що військова частина відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, здійснює перерахунок коштів військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного акту.

Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач акт та рахунок на відшкодування спірних коштів отримав від позивача. Ця обставина підтверджується наявним у справі листами відповідача від 10.02.2020та від 23.03.2020.

Отже, оскільки позивачем доведена обставина настання у відповідача строку для здійснення перерахунку спірних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) на користь Військової академії (м. Одеса) (Фонтанська дорога, 10, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) основний борг в сумі 5167,98 грн та судовий збір в сумі 2481 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 червня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов