Решение № 111540993, 12.06.2023, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/1658/23

Провадження №2/592/722/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого судді - Алфьорова А.М., за участю секретаря - Літовченко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про встановлення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, свої вимоги обґрунтовує тим, що з 09.09.2011 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.04.2013 р. шлюб між ними було розірвано. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу питання стосовно місця проживання дитини не вирішувалось, оскільки дитина і так весь час проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Аліменти на утримання доньки встановлені судом відповідач не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 13.05.2017 р. вона вдруге уклала шлюб зі ОСОБА_4 . Після фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачем, а саме з листопада 2012 р. дитина продовжує проживати разом із матір`ю. Відповідач донькою не цікавиться, у добровільному порядку участі у вихованні дитини не приймає. Просить суд: визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради у судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що сторони з 09.09.2011 р. перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 1280.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.04.2013 р. розірвано шлюб між сторонами та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття.

13.05.2017 р. позивач ОСОБА_1 вдруге уклала шлюб зі ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.05.2017 р.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої-третьої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини другої та третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Верховний Суд враховує, що статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час бесіди зі спеціалістом служби у справах дітей було з`ясовано, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю, вітчимом ОСОБА_4 та молодшим братом ОСОБА_5 . Квартира, де проживає ОСОБА_3 , обладнана всіма необхідними меблями та побутовою технікою, дівчина має окрему кімнату з місцем для навчання. Мати ОСОБА_1 є приватним підприємцем, має стабільний дохід, матеріально забезпечує дитину. Дитина не пам`ятає коли бачила свого біологічного батька, він їй не телефонує, зв`язок не підтримує.

Беручи до уваги обставини справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд приходить до висновку про те, що на даному етапі життя Анісії визначення її місця проживання із матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом з матір`ю, у звичному для неї середовищі.

Відповідач не надав суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з матір`ю буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дитини.

В подальшому, з урахуванням обставин, які можуть виникнути, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку, а після досягнення ОСОБА_3 чотирнадцяти років, вона вправі самостійно визначати з ким із батьків буде проживати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про встановлення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Алфьоров