Постановление суда № 111510021, 12.06.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/229/639/2023

ЄУН 219/14992/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами № 12021052150000706 від 20 липня 2021 року та № 12018050150002389 від 15.10.2018 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в :

під час судового засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 проти заявленого клопотання заперечувала, вказала, що прокурор не довів наявність вказаних ризиків, зазначила, що ризик втечі відсутній, обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, просила змінити запобіжний захід обвинуваченому та обрати відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти заявленого прокурором клопотання, клопотання захисника просив задовольнити.

Прокурор проти клопотання захисника та обвинуваченого заперечував.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2021 року ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який надалі був продовжений.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 296, ч.2 ст.307 КК України, за якими законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та від шести до десяти років відповідно, та особу обвинуваченого.

Тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, які, крім того, характеризуються значною суспільною небезпекою, беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховування від суду.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочинів не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

А тому суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, не підлягає задоволенню, а клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314, 315 КПК України, суд,

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.2 ст.307 КК України, строк дії обраного ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2021 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 10 серпня 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя - ОСОБА_1