Решение № 111455286, 01.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023м. ДніпроСправа № 904/67/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Клецько Л.В. /взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon"/,

від відповідача: представник не з`явився, дослідивши матеріали справи №904/67/23

за позовом Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 28.12.2022 за вих. № 10645/09 до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Раїси Іванівни (далі - відповідач) про стягнення 578,60 грн трьох процентів річних, 5.059,88 грн пені, 824,22 грн сім процентів штрафу та 3.791,41 грн інфляційних втрат, з урахуванням зменшення позовних вимог на підставі заяви (вх. 16.03.2023).

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2013 №398.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/67/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023.

Ухвалою від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Ухвалою від 23.02.2023 суд звернувся до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, E-mail: dp@dmsu.gov.ua) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 .

Через відділ документального забезпечення 03.03.2023 від Головного управління ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист про надання інформації, у якому Головне управління ДМС у Дніпропетровській області повідомило суд, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати до господарського суду докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Через відділ документального забезпечення 16.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із документами, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. Оцінивши надані позивачем докази, господарський суд визнав їх належними, а недоліки позовної заяви усунутими. Разом із заявою позивача надійшла і заява відповідача від 06.03.2023 (арк. 67, том 1), у якій відповідач звернувся до позивача і повідомив, що сплатив суму основної заборгованості, у зв`язку із чим просить позивача звернутися до суду із заявою про залишення позову без розгляду. Водночас відповідач повідомив позивача, що судовий збір ним /відповідачем/ також компенсовано позивачу.

Через відділ документального забезпечення 16.03.2023 від позивача надійшла заява від 16.03.2023 за вих. б/н, у якій позивач повідомляє, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви до суду був сплачений основний борг в розмірі 11.774,58 грн та судовий збір в сумі 2.481,00 грн, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 578,60 грн трьох процентів річних, 5.059,88 грн пені, 824,22 грн сім процентів штрафу та 3.791,41 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 20.03.2023 продовжено розгляд справи №904/67/23, вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почато спочатку, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, учасників справи повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 19.04.2023.

Через відділ документального забезпечення 07.04.2023 від представника позивача (Лілії КЛЕЦЬКО) надійшло клопотання від 04.04.2023 за вих. №б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 12.04.2023 клопотання позивача від 04.04.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою від 19.04.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 17.05.2023.

Ухвалою від 17.05.2023 розгляд справи по суті відкладено до 01.06.2023.

Обізнаність відповідача про судове провадження підтверджується заявою від 06.03.2023, яка адресована позивачу (арк. 67 зворот, том 1), у якій відповідач інформує позивача, що сплатив основну заборгованість у справі №904/67/23 та судовий збір.

Доказами обізнаності відповідача про судове провадження визнаються і платіжні доручення №105014096 від 03.02.2023 на суму 11.774,58 грн з призначенням платежу: «оплата боргу за послуги постачання теплової енергії, договір номер 398 від 01.11.2013», і квитанція до платіжної інструкції №0.0.2888206571.1 від 06.03.2023 на суму 2.481,00 грн з призначенням платежу: «судовий збір у справі №904/67/23 в сумі 2.481,00 грн., ПП Бондаренко Раїса Іванівна».

В судовому засіданні 01.06.2023 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/), надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач (представник відповідача) в судове засідання власну явку (явку представника) не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з січня 2021 року до квітня 2021 року теплову енергію, яку відповідач оплатив після відкриття провадження у справі, тобто з порушенням строку, у зв`язку із чим позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, штраф, проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

За договором купівлі-продажу приміщення, яке орендує фізична особа-підприємець Бондаренко Р.І., за адресою: АДРЕСА_2 , придбаного фізичною особою-підприємцем Бондаренко Раїсою Іванівною, який посвідчений нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 26.12.2005 (зареєстрований в реєстрі за №351) продавець (управління комунальної власності міста) зобов`язався передати у власність покупцю приміщення, яке орендує фізична особа-підприємець Бондаренко Р.І., за адресою: АДРЕСА_2 вбудоване в І поверх 4-поверхового житлового будинку нежитлове приміщення, загальною площею 140,1 м2 та підвальне приміщення 92,5 м2, покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.03.2006 підтверджується реєстрація права власності за фізичною особою-підприємцем Бондаренко Раїсою Іванівною на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

Між Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» (далі теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем Бондаренко Раїсою Іванівною (далі - споживач) 01.11.2013 був укладений договір №398 купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014 (п. 10.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 договору).

На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що 18.12.2015, номер запису: 22270060004008399 на підставі власного рішення БОНДАРЕНКО РАЇСИ ІВАНІВНИ до відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

16.03.2017, номер запису: 12271120041005995, на підставі рішення щодо реорганізації до відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (код ЄДРПОУ:00130850).

На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що правонаступником ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (код ЄДРПОУ:00130850) є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ".

Факт постачання теплової енергії споживачу підтверджується актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №346 від 31.01.2021 на суму 4.607,84 грн, актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №1499 від 28.02.2021 на суму 3.886,62 грн, актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №2708 від 31.03.2021 на суму 2.965,04 грн, актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3844 від 30.04.2021 на суму 1.242,12 грн. Всі акти передачі-прийняття теплової енергії підписані з боку фізичної особи-підприємця Бондаренко Раїси Іванівни.

Рішенням Криворізької міської ради від 16.09.2020 №466 Про початок оплалювального сезону 2020/2021 років вирішено розпочати оплалювальний сезон 2020/2021 у разі стійкого зниження температури повітря (утримання протягом 3-х діб середньодобової температури повітря вище +8 0С).

Акт від 31.10.2020 (арк. 30, том 1) свідчить про те, що 31.10.2020 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: вулиця Січеславська, 28.

Рішенням Криворізької міської ради від 17.03.2021 №б/н Про закінчення опалювального сезону 2020/2021 років вирішено закінчити опалювальний сезон 2020/2021, якщо протягом трьох діб середньодобова температура зовнішнього повітря становитиме +8 0С.

Акт від 14.04.2021 (арк. 31, том 1) свідчить про те, що 14.04.2021 була припинена подача теплоносія на об`єкт архітектури за адресою: вулиця Січеславська, 28.

Оскільки відповідач вчасно не погасив заборгованість за отриману від позивача теплову енергію, останній нарахував до стягнення з відповідача пеню, штраф, проценти річні та інфляційні втрати.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 578,60 грн трьох процентів річних, 5.059,88 грн пені, 824,22 грн штрафу та 3.791,41 грн інфляційних втрат.

Підставою позовних вимог визначено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №398 від 01.11.2013.

Як зазначалось вище, згідно з п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 договору).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача щодо розірвання чи припинення дії цього договору, а тому у суду відсутні підстави вважати, що такий договір припинив свою дію.

При цьому суд враховує, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою (на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.10.2019 у справі № 337/3833/16-ц).

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу теплової енергії.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з січня 2021 року до квітня 2021 року теплову енергію на загальну суму 11.774,58 грн, що підтверджується актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №346 від 31.01.2021 на суму 4.607,84 грн, актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №1499 від 28.02.2021 на суму 3.886,62 грн, актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №2708 від 31.03.2021 на суму 2.965,04 грн, актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3844 від 30.04.2021 на суму 1.242,12 грн.

Всі акти передачі-прийняття теплової енергії підписані з боку фізичної особи-підприємця Бондаренко Раїси Іванівни.

Відповідно до п. 6.3 договору остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Строк оплати заборгованості в силу приписів п. 6.3 договору є таким, що настав у період з 20.02.2021 до 20.05.2021.

Оплата спірної заборгованості була здійснена відповідачем 03.02.2023, що підтверджується платіжним дорученням №105014096 на суму 11.774,58 грн.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2.7 договору за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 22.02.2021 до 14.11.2022 на загальну суму 5.059,88 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5.059,88 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Позивач нарахував штраф у розмірі 7% на загальну суму 824,22 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 824,22 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 22.02.2021 до 14.11.2022 на загальну суму 578,60 грн та 3.791,41 грн відповідно.

Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 578,60 грн трьох процентів річних та 3.791,41 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Щодо підвідомчості справи господарському суду

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Як вище встановлено судом, 18.12.2015 відповідач позбавилася статусу підприємця.

Договір №398 купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді відповідачем був укладений 01.11.2013 з використанням статусу фізичної особи-підприємця.

Штрафні санкції (пеня, штраф), проценти річні та інфляційні втрати були розраховані, у зв`язку із порушенням з боку відповідача зобов`язань з оплати теплової енергії спожитої у період з січня 2021 року до квітня 2021 року.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно із статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 ГПК України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Суд відзначає, що договір був укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем і виникли між вказаними сторонами правовідносини у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності відповідачем.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно із статтею 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою (на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.10.2019 у справі № 337/3833/16-ц).

Як зазначалось вище, згідно з п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 договору).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача щодо розірвання чи припинення дії цього договору, а тому у суду відсутні підстави вважати, що такий договір припинив свою дію.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем, який мав статус фізичної особи-підприємця, договір є договором про надання комунальних послуг.

Юрисдикція спорів про стягнення заборгованості договором про надання комунальних послуг визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства. Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц (провадження №14-114цс18) та від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).

Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 роз`яснила таке: «З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГІІК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.».

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з обов`язку відповідача здійснити оплату теплової енергії поставленої за договором, який був укладений останнім у статусі фізичної особи-підприємця.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), а також у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №904/1760/21.

Аналізуючи фактичні обставини справи №904/67/23 суд встановив, що відповідач має нежитлове приміщення у власності з 26.12.2005, відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця з 18.12.2015, однак жодних доказів того, що приміщення, яке є у власності відповідача, як фізичної особи не використовується в господарській діяльності матеріали справи не містять.

Між тим, суд акцентує увагу, що вказаний договір на постачання теплової енергії у гарячій воді відповідач у статусі фізичної особи-підприємця уклав для постачання теплової енергії саме до спірного приміщення.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що послуги з теплопостачання надавалися позивачем відповідачу у період з січня 2021 року до квітня 2021 року для забезпечення здійснення іншої діяльності, ніж господарська.

Як зазначалось вище, договір №398 купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді позивачем був укладений 01.11.2013 з відповідачем, який мав статус фізичної особи-підприємця, однак втратив його /статус/ 18.12.2015.

З огляду на фактичні обставини справи, суд виснує, що споживачем послуг позивача до 18.12.2015 (дата позбавлення відповідача статусу підприємця) була фізична особа-підприємець Бондаренко Раїса Іванівна і станом на час вирішення спору по суті (станом на 01.06.2023) відповідачем не було вжито заходів, спрямованих на зміну свого статусу (зміну чи розірвання договору) при отриманні теплової енергії в гарячій воді на підставі договору №398 від 01.11.2013, що постачається до приміщення, яке використовувалося відповідачем у підприємницькій діяльності.

Відтак, наявні підстави вважати, що заборгованість за спожиту теплову енергію у період з січня 2021 року до квітня 2021 року виникла в результаті господарської діяльності відповідача, зокрема із договору №398 купівлі-продажу теплової енергії, укладеного відповідачем як підприємцем для використання вказаного приміщення у господарській діяльності.

Судові витрати

Позивач долучив до матеріалів справи копію квитанції до платіжної інструкції №0.0.2888206571.1 від 06.03.2023 на суму 2.481,00 грн, з призначенням платежу: «судовий збір у справі №904/67/23 у сумі 2.481,00 грн», яку суд визнає належним доказом відшкодування відповідачем позивачу судового збору у справі №904/67/23, а тому розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з БОНДАРЕНКО РАЇСИ ІВАНІВНИ ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 5.059,88 грн (п`ять тисяч п`ятдесят дев`ять грн 88 к.) пені, 824,22 грн (вісімсот двадцять чотири грн 22 к.) штрафу, 578,60 грн (п`ятсот сімдесят вісім грн 60 к.) трьох процентів річних, 3.791,41 грн (три тисячі сімсот дев`яносто одну грн 41 к.) інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.06.2023

Суддя С.А. Дупляк