Решение № 111455280, 12.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1561/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича, м. Київ

про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення в сумі 53 945, 52 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 42 785,19 грн., що складають суму заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2022 за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 1 146,75 грн. - пені; 942,53 грн. - річних; 8 980,89 грн. - інфляції грошових коштів; 90,16 грн. - плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повної та своєчасної оплати.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 1043/жб/2 від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання, сторонами не укладався у зв`язку з відсутністю акцепту (прийняття) згоди на його укладення.

Так, ФОП Дуч В.М. посилається на укладення сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

До того ж, відповідач вказує на те, що Законом України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено перехідний період (до 01.05.2020) для укладання між споживачами та виконавцями житлово-комунальних послуг нових договорів, проте, через карантин перехідний період було продовжено (до п`яти місяців з дня завершення карантину). Так, відповідач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України карантин продовжений до 30.04.2023, а отже, строк для визначення договірних відносин для всіх споживачів ще не сплив.

Крім того, ФОП Дуч В.М. у відзиві на позовну заяву посилається на те, що він не отримував жодних повідомлень у відповідності до п. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо розміщення публічного договору приєднання про надання житлово-комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги.

Таким чином відповідач вважає, що вказані вище обставини свідчать про те, що позивачем послуги у період з листопада 2021 по березень 2022 року з постачання теплової енергії за спірним договором не надавалися, у зв`язку з чим є необґрунтованими вимоги про стягнення основної заборгованості і похідні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

08.05.2023 від позивача електронною поштою надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує на те, що відповідач не є власником індивідуального (садибного) будинку, предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості з ФОП Дуч В.М. як з співвласника багатоквартирного будинку, власника нежитлового приміщення.

Таким чином, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку № 20 по вул. Федора Караманиць не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин, у зв`язку з чим відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з ними укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Також, позивач зазначає, що твердження відповідача щодо продовження перехідного періоду для укладення договорів у порядку, встановленому Законом України "Про житлово-комунальні послуги", на час дії карантину не знаходить свого законодавчого відображення, оскільки в чинній редакції вказаного Закону від 01.05.2021 таке застереження відсутнє. Таким чином, на думку АТ "Криворізька теплоцентраль", 01.11.2021 між позивачем та відповідачем фактично укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а договір купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013 втратив свою силу 01.11.2021.

Позивач вказує, що факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами подачі теплоносія на будівлю, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим послуга з постачання теплової енергії була надана останньому належним чином та в повному обсязі, що не спростовується останнім.

12.05.2023 від відповідача електронною поштою надійшли заперечення, в яких останній, окрім іншого, вказує на те, що факт отримання послуг з постачання теплової енергії повинен бути документально підтверджений, зокрема підписаними актами приймання-передачі наданих послуг, проте, такі акти в матеріалах справи відсутні.

23.05.2023 від відповідача електронною поштою надійшли письмові пояснення, в яких останній, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану", вказує про незаконність позовних вимог в частині стягнення з ФОП Дуч В.М. нарахованих сум пені, інфляції грошових коштів та річних.

Ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

11.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим ухвалою суду від 12.04.2023 відкрито провадження у справі № 904/1561/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

01.05.2023 відповідачем до канцелярії суду подано клопотання б/н від 28.04.2023 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в обґрунтування якого ФОП Дуч В.М. посилається на необхідність надання усних пояснень щодо правової позиції кожної зі сторін.

Ухвалою від 04.05.2023 господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича про розгляд справи 904/1561/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за надані послуги теплопостачання.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Дніпропетровської обласної Ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" нежитлове приміщення за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Ватутіна, будинок 20, приміщення 34 належить на праві власності Дуч Володимиру Миколайовичу на підставі договору купівлі-продажу серії ВВМ № 950455 від 15.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомової Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 17933.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", а саме об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Федора Караманиць (Ватутіна), будинок 20, є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що співвласниками багатоквартирного будинку № 20 по вул. Федора Караманиць (Ватутіна), м. Кривий Ріг протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору на адресу позивача надсилалося рішення про обрання моделі договірних відносин.

Таким чином, 01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Дуч Володимира Миколайовича фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 51, 52 договору).

Факт поставки теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2022 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 20 по вулиці Ватутіна у місті Кривий Ріг, згідно з рішеннями Виконкому Криворізької міської ради № 490 від 22.09.2021 та № 158 від 23.03.2022 про початок та закінчення опалювального сезону 2021/2022, а саме: акт № б/н від 27.10.2021 про подачу теплоносія на будівлю; акт № 180 від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія на будівлю.

У будинку № 20 по вул. Ватутіна в м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актами технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 13.10.2020 та від 09.02.2022 (а.с. 17-18).

Як зазначає позивач, прилад-розподілювач теплової енергії у вказаному будинку не встановлено, у зв`язку з чим розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

На виконання умов спірного договору позивач у період з 01.11.2021 по 31.03.2022 поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 42 785,19 грн. відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг)(а.с. 30-36).

Також позивач надав відповідачеві послуги з абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022 на загальну суму 90,16 грн. відповідно до актів надання послуг з абонентського обслуговування (а.с. 30-33, 35,51-64).

Вказані акти разом з рахунками-фактурами були надіслані на адресу відповідача (а.с. 20-22), проте останнім не підписані.

Так, позивач зазначає, що відповідач за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування за загальний період з листопада 2021 по березень 2022 не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 42 785,19 грн. та 90,16 грн. відповідно, що і стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

З наведеного вбчається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Факт отримання теплової енергії в спірному періоді відповідачем заперечується у зв`язку з відсутністю договірних відносин з постачальником теплової енергії.

Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", який набрав чинності 01.05.2021, до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внесенні зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Як вже було зазначено вище, Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Так, позивач вказує, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу останнього від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин.

Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

З урахуванням приписів пункту 34 спірного договору строк оплати поставленої теплової енергії за загальний період з 01.11.2021 по 31.03.2022 та плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.11.2021 по 31.10.2022 є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 42 785,19 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 90,16 грн. на момент розгляду спору суду не надано.

З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення зазначених вище сум слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 13.11.2022 в сумі 942,53 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період з січня по листопад 2022 в сумі 8 980,89 грн.

Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набрав чинності Закон України № 540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Отже, вищевказаним законом строк, встановлений, зокрема частиною 6 статті 232 ГК України, продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 45 спірного договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком сума пені за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 13.11.2022 складає 1 146,75 грн.

Вказана вище сума підлягає до примусового стягнення.

Заперечення відповідача щодо укладення сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, до уваги господарським судом не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Як вже було зазначено вище, Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Таким чином, з огляду на відсутність рішення власників багатоквартирного будинку № 20 по вул. Федора Караманиць (Ватутіна) у м. Кривому Розі про обрання моделі договірних відносин, 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Дуч Володимиром Миколайовичем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013 втратив свою силу.

До того ж, відповідно до пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Господарським судом на підставі аналізу наявних у матеріалах справи документів встановлено, що позивач як теплопостачальна організація надала послуги постачання теплової енергії (теплопостачання), зокрема, для будинку № 20 по вулиці Федора Караманиць (Ватутіна), місто Кривий Ріг.

Крім того, твердження відповідача щодо продовження перехідного періоду для укладання між споживачами та виконавцями житлово-комунальних послуг нових договорів, у порядку, встановленому Законом України «Про житлово-комунальні послуги», на час дії карантину господарським судом до уваги не приймаються, оскільки дане положення було чинне у редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 20.04.2020, проте в чинній редакції вказаного Закону від 01.05.2021 таке застереження відсутнє.

Не приймаються до уваги судом і заперечення відповідача щодо отримання послуг з постачання теплової енергії у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи підписаних актів приймання-передачі наданих послуг.

Так, відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Також суд зазначає, що відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005.

Поряд із цим судом встановлено, що приміщення 34 площею 74,9 кв.м є невід`ємною частиною системи (мережі) централізованого опалення житлового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць (Ватутіна), будинок 20.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до АТ "Криворізька теплоцентраль" щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, останнім суду не надано, як не надано і доказів, які б підтверджували факт відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць (Ватутіна), 20, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що послуги з постачання теплової енергії у спірний період надані відповідачеві належним чином та в повному обсязі.

Суд відхиляє і доводи відповідача про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану" забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, оскільки нормативні приписи зазначеної постанови стосуються саме населення, а не фізичних осіб-підприємців.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) 42 785,19 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2022; 942,53 грн. - річних; 8 980,89 грн. - інфляції грошових коштів; 1 146,75 грн. - пені; 90,16 грн. - плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022; 2 684,00 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 12.06.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко