Решение № 111455277, 31.05.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2023 року Справа № 903/87/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до відповідачів:

1) Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019"

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 4602551,29 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Бохан С. О., адвокат, довіреність від 31.12.2022;

від відповідача-1: Матвіїв В. М., адвокат, ордер серія АС № 1060989 від 22.05.2023;

від відповідача-2: н/з.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 23.01.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019", ОСОБА_1 про солідарне стягнення 4602551,29 грн, з них 2051495,82 грн основного боргу, 294657,26 грн відсотків за користування товарним кредитом, 643484,30 грн пені, 772315,58 грн - 56 % річних, 840598,33 грн штрафу, нарахованих на підставі п.7.2. договору поставки та ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 з додатками, додатковою угодою від 30.11.2021, забезпеченого Договором поруки №П/69/21-ВЛ від 17.03.2021, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 25.01.2023 постановлено звернутись до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 25.01.2023 Управлінням Державної міграційної служби України у Волинській області надано відповідь щодо запитуваної інформації, де вказано, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.02.2023, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзиви.

В судовому засіданні 28.02.2023, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці задовольнити клопотання відповідача-1 та відкласти підготовче засідання в межах строку передбаченого ГПК України.

Ухвалою суду від 28.02.2023 повідомлено відповідача-2 про те, що підготовче засідання відбудеться 21.03.2023.

В судовому засіданні 21.03.2023 враховуючи строки розгляду справи, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, ухвалив на місці клопотання позивача та відповідача-1 задовольнити, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 02.05.2023 та відкласти підготовче засідання на 11.04.2023.

Ухвалою суду від 21.03.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 11.04.2023.

В судовому засіданні 11.04.2023 беручи до уваги строки розгляду справи, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.05.2023.

Ухвалою суду від 02.05.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 23.05.2023.

22.05.2023 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості новому представнику ознайомитись з матеріалами справи та вирішення питання щодо врегулювання спору мировою угодою. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.

23.05.2023 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав тези вступного слова та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, вказав, що дані докази сторона відповідача-1 не мала можливості подати раніше, які суд, на підставі ст. 118 ГПК України, залишив без розгляду.

В судовому засіданні 23.05.2023 представник позивача заперечив щодо клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, вважає це затягуванням судового процесу, оскільки вже неодноразово відкладався судовий розгляд за клопотаннями відповідача-1, вказав, що мирно врегулювати спір не вдалося, також заперечував проти приєднання до матеріалів справи тез вступного слова та доказів, оскільки норми ГПК не містять такого поняття як тези вступного слова, а докази мають бути подані стороною відповідача в підготовчому провадженні разом з відзивом.

Ухвалою суду від 23.05.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 31.05.2023.

31.05.2023 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав тези вступного слова та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, вказав, що дані докази сторона відповідача-1 не мала можливості подати раніше, які суд, на підставі ст. 118 ГПК України, залишив на місці без розгляду, відмовивши у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів через необгрунтованість.

В судовому засіданні 31.05.2023 представник позивача позов підтримав з підстав наведених у ньому, представник відповідача-1 позов визнав частково в частині основного боргу та відсотків за користування товарним кредитом, в частині стягнення пені, 56 % річних та штрафу просив у позові відмовити.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 23.05.2023 направлялася відповідачу-2 на електронну адресу grandagro2019@ukr.net. Крім цього відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) є директором Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019" (відповідача-1), адвокат якого присутній у судовому засіданні за договором про надання правової допомоги (договір підписано адвокатом (Матвіїв В.М.) та директором (Тендюк Т.Р.)).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

17.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Фермерським господарством "Гранд-Агро 2019" (покупець, відповідач-1) укладено договір поставки № 69/21-ВЛ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (а.с.11-13).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки (за правилами Інкотермс 2010), порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід`ємною його частиною та в видаткових накладних.

Загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог пунктів 2.2. - 2.3. договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується в додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється в гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару (п. 2.1 договору).

Згідно з п.п.2.4.1 п. 2.4 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог пунктів 2.2. - 2.3., у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, що вказані в додатках до договору, шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в договорі або в рахунку на оплату товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.

В разі не сплати та/або несвоєчасної сплати покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені додатками до договору постачальник має право:

- вимагати сплати покупцем всієї суми основного боргу за увесь поставлений товар за даним договором та всіх нарахованих відсотків за користування товарним кредитом;

- з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, вказаному в додатках до договору притягнути покупця до відповідальності відповідно до п.7.2. договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних та індекс інфляції постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості за увесь поставлений товар за даним договором.

Відповідно до п. 2.6 договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 12% річних, якщо інший розмір відсотків не передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар (п. 2.7. договору).

У п. 2.11 договору сторони визначили, що відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6 та п.2.7 договору. Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом та надсилає його в двох примірниках на адресу місцезнаходження покупця, що вказана в тексті договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути один примірник підписаного акта постачальнику протягом 1 робочого дня з дня отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Нараховані відсотки за користування товарним кредитом покупець зобов`язується сплатити у строки, визначені в додатках до договору для оплати вартості (ціни) товару.

Відповідно до п. 4.2. договору факт передачі товару покупцю підтверджується видатковою накладною на товар та/або, при необхідності, іншими документами, що посвідчують факт передачі товару покупцю.

Згідно з до п. 7.2 договору у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за:

- несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

а) сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

б) у випадку прострочення оплати більше, ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

в) сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням(сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки з дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) (п. 7.3. договору).

Господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар та штрафним санкціям - до їх повного виконання (п.5.1. договору).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки був укладений договір поруки № П/69/21-ВЛ від 17.03.2021 (далі - договір поруки), за яким ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) виступив поручителем за виконання всіх грошових зобов`язань за договором поставки і взяв на себе обов`язок, у випадку не сплати боргу за договором поставки відповідачем-1, самостійно сплатити заборгованість за договором поставки (а.с.77).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов`язань за договором, передбаченим п. 2 цього договору (далі - основний договір).

У випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки).

Згідно з п. 2.1 договору поруки під основним договором у цьому договорі розуміється договір поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021, укладений між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Передбачений цим договором обов`язок поручителя перед кредитором поширюється на суму усіх, без винятку, грошових зобов`язань боржника за основним договором (п. 3.1 договору поруки).

Пунктом 3.2 договору поруки передбачено, що підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов`язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов`язку поручителя перед кредитором. Кредитор не зобов`язаний повідомляти поручителя про зміну обсягу обов`язку боржника перед кредитором.

Поручитель несе відповідальність за сплату боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання грошового зобов`язання за основним договором (п. 3.3. договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором у строк 3-х банківських днів після настання строку оплати за основним договором, шляхом оплати грошових коштів на поточний рахунок кредитора, вказаний у даному договорі.

У пункті 6.1 договору поруки сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного договору.

Сторонами договору поставки підписано додатки до цього договору, у яких зазначено найменування, кількість, ціна товару, строки поставки, графік оплати товару покупцем (а.с.14-32).

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Фермерським господарством "Гранд-Агро 2019" (покупець, відповідач-1) укладено додаткову угоду до договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021, якою сторони зміни строки оплати та визначили, що остаточний розрахунок покупця за придбаний товар відбувається згідно графіку, а саме: до 15.12.2021 - 200000,00 грн основного боргу; до 28.02.2022 - 500000,00 грн основного боргу; до 29.04.2022 - 1649054,84 грн основного боргу та відсотки за користування товарним кредитом.

Також додатковою угодою сторони змінили п. 2.6 договору та визначили, що з 01 грудня 2021 року розмір відсотків за користування товарним кредитом збільшується, і становить 20 % річних, незалежно від розміру відсотків за користування товарним кредитом, вказаному в додатках до договору.

Пункт 7.2 договору виклали в такій редакції: «У випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

а) сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

б) у випадку прострочення оплати більше, ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 40% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

в) сплачує на користь постачальника 56 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до договору поставки та додатків до нього позивачем поставлено, відповідачем-1 отримано товар на загальну суму 5591802,53 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 6218 від 23.03.2021 на суму 484416,00 грн; № 9249 від 05.04.2021 на суму 98650,08 грн; № 13656 від 16.04.2021 на суму 87750,00 грн; № 13666 від 16.04.2021 на суму 118422,91 грн; № 13672 від 16.04.2021 на суму 9647,40 грн; № 13762 від 16.04.2021 на суму 116715,48 грн; № 16974 від 27.04.2021 на суму 101071,57 грн.; № 16980 від 27.04.2021 на суму 7741,44 грн; № 19244 від 27.04.2021 на суму 86000,04 грн; № 21660 від 13.05.2021 на суму 784800,58 грн; № 23742 від 20.05.2021 на суму 15394,56 грн; № 24324 від 21.05.2021 на суму 508800,38 грн; № 24659 від 24.05.2021 на суму 3800,16 грн; № 24662 від 24.05.2021 на суму 167044,44 грн; № 24667 від 24.05.2021 на суму 207755,95 грн; № 28419 від 01.06.2021 на суму 116283,12 грн; № 28421 від 01.06.2021 на суму 22510,08 грн; № 31889 від 09.06.2021 на суму 5990,88 грн; № 31890 від 09.06.2021 на суму 540000,00 грн; № 33897 від 24.06.2021 на суму 104155,26 грн; № 37845 від 22.07.2021 на суму 143137,44 грн; № 37846 від 22.07.2021 на суму 62156,16 грн; № 44819 від 02.09.2021 на суму 114547,07 грн; № 44824 від 02.09.2021 на суму 253633,11 грн; № 45437 від 06.09.2021 на суму 83315,76 грн; № 45443 від 06.09.2021 на суму 114264,25 грн; № 47746 від 21.09.2021 на суму 458762,40 грн; № 47806 від 21.09.2021 на суму 18451,20 грн; № 47820 від 21.09.2021 на суму 364377,96 грн; № 49002 від 29.09.2021 на суму 82716,84 грн; № 50632 від 08.10.2021 на суму 103724,28 грн; № 50633 від 08.10.2021 на суму 18188,40 грн; № 50738 від 11.10.2021 на суму 89710,90 грн; № 50740 від 11.10.2021 на суму 97866,43 грн (а.с.34-50).

Проте, в порушення умов договору відповідачем-1 було прострочено оплату товару та частково оплачено товар на суму 949889,63 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 17.09.2021 на суму 137628,72 грн; від 05.10.2021 на суму 5990,88 грн; від 07.10.2021 на суму 26914,03 грн; від 07.10.2021 на суму 29356,00 грн; від 15.12.2021 на суму 200000,00 грн; від 25.02.2022 на суму 500000,00 грн; від 07.09.2022 на суму 50000,00 грн (а.с.51-54).

Також, в рахунок оплати поставленого товару за договором була видана фінансова аграрна розписка від 24 червня 2021, зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за № 7413, на суму 2590417,08 грн (а.с.55-59).

Відповідно, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача-1 перед позивачем згідно накладних за поставлений товар складає суму 2051495,82 грн, яка відповідачем-1 визнається та не оспорюється.

Згідно актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом були нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 333059,20 грн, які відповідачем-1 були сплачені частково на суму 38401,94 грн, а саме: 07.05.2021 сплатив суму 2890,61 грн; 07.05.2021 сплатив суму 509,63 грн; 03.08.2021 сплатив суму 4281,13 грн; 28.08.2021 сплатив суму 4923,92 грн; 28.08.2021 сплатив суму 18231,83 грн, 30.09.2021 сплатив суму 7564,82 грн (а.с.60-76).

Відповідно, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача-1 перед позивачем по відсоткам за користування товарним кредитом складає суму 294657,26 грн, яка відповідачем-1 визнається та не оспорюється.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом покупець проводить оплату після передачі продавцем товару, передбаченого договором купівлі-продажу (поставки). Проте сторони у договорі можуть встановити інший порядок оплати, зокрема передбачити продаж товару у кредит.

У договорі поставки сторони передбачили порядок розрахунків на умовах товарного кредиту.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч.5 ст. 694 ЦК України).

Згідно з ст.1057 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Отже договором на продавця може покладатися обов`язок здійснення поставки товару з відстрочкою або з розстрочкою його оплати. При цьому договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов`язок продавця щодо поставки товару з відстрочкою або з розстрочкою його оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 ЦК України. У даному випадку продавець здійснює кредитування покупця, а вартість товару фактично є сумою кредиту (позики).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу-1, а відповідач-1 отримав товар на загальну суму 5591802,53 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.34-50), які підписані повноважними представниками сторін.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем-1 за укладеним договором поставки.

За статтею 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, отримання відповідачем-1 поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача-1 зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Згідно з п.п.2.4.1 п. 2.4 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог пунктів 2.2. - 2.3., у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, що вказані в додатках до договору, шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в договорі або в рахунку на оплату товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.

Між тим, згідно додаткової угоди від 30.11.2021 сторонами погоджено наступні строки для оплати - до 29.04.2022 та в додатках № 1/СА000040564 від 26.08.2021, № 1/СА000044732 від 20.09.2021, № 1/СА000046629 від 06.10.2021 (до 15.08.2022).

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Водночас, як з`ясовано судом, в порушення умов договору поставки відповідачем-1 не здійснило оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар на суму 2051495,82 грн, на яку позивачем відповідно до умов пунктів 2.6, 2.7 та 2.11 договору нараховано відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 294657,26 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки).

Згідно з п. 2.1 договору поруки під основним договором у цьому договорі розуміється договір поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021, укладений між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Передбачений цим договором обов`язок поручителя перед кредитором поширюється на суму усіх, без винятку, грошових зобов`язань боржника за основним договором (п. 3.1 договору поруки).

Пунктом 3.2 договору поруки передбачено, що підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов`язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов`язку поручителя перед кредитором. Кредитор не зобов`язаний повідомляти поручителя про зміну обсягу обов`язку боржника перед кредитором.

Поручитель несе відповідальність за сплату боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання грошового зобов`язання за основним договором (п. 3.3. договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором у строк 3-х банківських днів після настання строку оплати за основним договором, шляхом оплати грошових коштів на поточний рахунок кредитора, вказаний у даному договорі.

Отже, оскільки відповідач-1 зобов`язання, забезпеченого порукою, не виконав, відповідач-2 відповідає разом з відповідачем-1 як солідарні боржники перед позивачем.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача-1 з поставлений товар у розмірі 2051495,82 грн, а також 294657,26 грн відсотків за користування товарним кредитом, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про їх солідарне стягнення підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення пені, 56 % річних та штрафу, нарахованих на підставі п.7.2. договору поставки та ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

В силу приписів п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено (Указ Президента України від 01.05.2023 № № 254/2023).

Крім того, відповідно до положень п. 15 Перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин, період дії якого продовжено до 30.06.2023 (Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383).

Господарський суд зазначає, що виходячи зі змісту спірного договору, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки на умовах товарного (комерційного) кредиту, до якого застосовуються положення статей 1054-1056 ЦК України, про що було зазначено вище.

Враховуючи, що пеня, 56 % річних та штраф нараховані на підставі п.7.2 договору поставки та ст. 625 ЦК України з період з 30.04.2022 по 20.01.2023, проте за період дії карантину та воєнного стану, які на час прийняття рішення не припинені та не скасовані, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині через безпідставність, ФГ "Гранд-Агро 2019" звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь ТзОВ "Спектр-Агро" неустойки (пені, штрафу) за таке прострочення в силу закону.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачів слід стягнути 2346153,08 грн, з них 2051495,82 грн основного боргу, 294657,26 грн відсотків за користування товарним кредитом, в решті позову відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019" (вул.М.Олексюка,12Б, с.Озеро, Ківерцівський район, Волинська область, 45222, код ЄДРПОУ 42845682), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (вул.Промислова,20, м.Обухів, Київська область, 08702, код ЄДРПОУ 36348550) 2346153,08 грн (два мільйони триста сорок шість тисяч сто п`ятдесят три гривні 08 коп.), з них 2051495,82 грн основного боргу, 294657,26 грн відсотків за користування товарним кредитом, а також 35192,30 грн (тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто дві гривні 30 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

12.06.2023.

Суддя А. С. Вороняк