Постановление суда № 111433862, 09.06.2023, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 699/1098/20

провадження № 1-кп/691/131/23

УХВАЛА

09 червня 2023 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України.

В судовомузасіданні,09.06.2023року,прокурор підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , подане ним через канцелярію суду. В обґрунтування клопотання, прокурор зазначив, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 закінчується 16.06.2023 року, але на даний час ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки після вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник та переховувався від органів поліції до моменту його затримання, за цей час встиг позбутися знаряддя скоєння злочину, інших речей та предметів, які мали значення для встановлення всіх обставин, позбувся автомобіля, яким незаконно заволодів після вбивства ОСОБА_6 , може незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших учасників події, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, пов`язаний із застосуванням насильства, був знайомий з свідками у вказаному кримінальному провадженні, це дає підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може на них незаконно впливати, що перешкоджатиме об`єктивному розгляду кримінального провадження.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_5 ніде згідно матеріалів провадження офіційно не працевлаштований, за весь час досудового розслідування, стороною захисту не було надано жодних документів, на підтвердження слів ОСОБА_5 про його місце роботи, зокрема, відповідно до цивільно-правової угоди № 25, яку захисник підозрюваного надав під час судового розгляду минулого клопотання про продовження строків тримання під вартою, ОСОБА_5 працевлаштований в ПП «Експертно-технічний центр» з 01.07.2020 року, тобто після вчинення злочину, де пропрацював фактично 5 днів, до моменту оголошення йому підозри та затримання, а тому не має жодного джерела доходів, перебуваючи на волі, може не з`являтися до суду та виїхати на заробітки, тісними соціальними зв`язками не пов`язаний, офіційно неодружений, офіційно має двох малолітніх дітей від першого шлюбу, проте вони не перебувають на його утриманні, про це свідчать покази його колишньої дружини - ОСОБА_7 , а також дані з витягу Єдиного реєстру боржників та довідки Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси, відповідно до яких, ОСОБА_5 має заборгованість по виплаті аліментів на утримання дітей з 2013 року, також, зважаючи на те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до відповідальності, був судимий за вчинення корисливих злочинів, хоча дані судимості вже зняті і погашені, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин, тому під страхом покарання, яке йому загрожує у відповідності до ч. 1 ст. 115 КК України, що відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років, може переховуватися від правоохоронних органів та суду.

Зважаючи на характер вчиненого злочину, а саме при яких обставинах, з якою жорстокістю, зухвалістю та цинізмом було скоєно вбивство ОСОБА_6 , сторона обвинувачення, вважає, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної поведінки ОСОБА_5 .

До того ж, під час перебування ОСОБА_5 на цілодобовому домашньому арешті, відповідно до ухвали Лисянського районного суду Черкаської області, в період часу з 12.08.2020 року по 08.09.2020 року, останній неодноразово порушував обраний йому запобіжний захід, а саме, двічі зривав проведення йому призначеної психіатричної експертизи, куди не прибував без поважних причин, не повідомивши слідчого та прокурора, ліг у лікарню, на телефонні дзвінки в той момент не відповідав, як потім з`ясувалося, ОСОБА_5 симулював погіршення стану свого здоров`я, щоб затягнути слідство, про це свідчить виписка з лікарні, відповідно до якої він пробув у відділенні всього 15 хвилин, тобто поступив та був виписаний, у зв`язку із не підтвердженням діагнозу.

Щодо стану свого здоров`я, на теперішній час, немає ніяких даних, про те, що ОСОБА_5 , не може утримуватися в ІТТ. Всі надані стороною захисту виписки та медичні документи, датовані 2013-2016 роками, в більш недавніх медичних документах, зокрема за 2022 рік, в дослідженнях УЗД, інших медичних аналізах та виписках, всі показники в межах норми, показань до радикальних методів лікування, таких як оперативне втручання та інше не має, окрім періодичного прийому медикаментів.

Також слід врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджує існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 04.04.2013 року № 511-550/0/0-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив зокрема те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК, з врахуванням того, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Так, метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, у відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також: запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, що зокрема визначені у п. п. 1-11 даної частини вказаної статті.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється, або обвинувачується у вчиненні злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини, вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 183 КПК України та не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Посилаючись на вищенаведене, просив задоволити клопотання та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ще на 60 діб, без визначення розміру застави з подальшим його утриманням в ІТТ № 1 ГУНП в Черкаській області.

Обвинувачений щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу заперечував посилаючись на те, що названі прокурором ризики давно перестали існувати, оскільки він не чинив і не чинить тиску на свідків та потерпілих, ніколи не переховувався від органів правосуддя та не мав і немає намірів цього робити та вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також «тікати на заробітки за кордон». Прокурор не надав жодного доказу існування ризиків на які він посилається в своєму клопотанні. Посилався на неправдиве подання слідчим інформації при зміні йому запобіжного заходу з домашнього арешту, обраного Лисянським районним судом Черкаської області на тримання під вартою, оскільки він умови домашнього арешту не порушував та звернувся до лікарні в зв`язку з захворюванням, а не з метою переховування від органів досудового слідства. Також зазначив, що він визнає факт вчинення ним тяжкого злочину, завжди співпрацював з органами досудового слідства, був викривачем вчиненого злочину в умовах СІЗО, позитивно характеризується всіма установами тимчасового тримання, де він перебував. Зауважив, що прокурор виправив невірно зазначені його раніше анкетні дані. Враховуючи наведене, просив відмовити у клопотанні прокурора та змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник заперечував щодо заявленого клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_5 та просив відмовити у його задоволенні, подавши письмове заперечення проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, в якому посилаючись на практику ЄСПЛ, яка є частиною національного законодавства України, зокрема рішення у справі «Соловей і Зозуля проти України», «Харченко проти України», «Гаважук проти України», «Макаренко проти України», «Штепа проти України», «Летельє проти Франції», згідно яких обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обмежується лише переліком одних і тих же законодавчих (стандартних) підстав, без установлення їх наявності, без належного обґрунтування щодо незастосування більш м`яких запобіжних заходів, чи застосування тримання під вартою виходячи лише із тяжкості обвинувачення, з врахуванням лише суспільного інтересу та не врахування презумпції невинності, без встановлення мотивів, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу є порушенням прав підозрюваного та обвинуваченого. В своїх клопотаннях прокурор кожного разу обмежувався лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для застосування запобіжного заходу, як і в клопотанні, що розглядає суд прокурор посилаючись на ризики не надав жодних доказів чи документів в його обґрунтування. Крім того, посилався та надав докази, на його думку, щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, що є одною із підстав зміни запобіжного заходу. Також посилався на наявність об`єктивної загрози життю та здоров`ю обвинуваченого в умовах тримання під вартою, зокрема в СІЗО, висловлюючи думку доцільності, в разі суд прийме таке рішення, утримання його в умовах ІТТ № 1 м. Черкаси. Посилався на фактичні обставини справи, зокрема про допит в справі всіх свідків сторони обвинувачення та потерпілої. В обґрунтування заявлених прокурором ризиків зауважив, що обвинувачений, навіть при бажанні, не має об`єктивної можливості впливати на свідків та потерпілих, які вже є допитаними, знищити письмові чи речові докази, які знаходяться у прокурора, переховуватись від суду, оскільки має міцні соціальні зв`язки, зокрема хворих батьків, постійне місце проживання та належною процесуальною поведінкою при розгляді даного кримінального провадження та поведінкою в установах його тимчасового утримання. Також просив при вирішенні клопотання врахувати стан здоров`я батьків та обвинуваченого. Посилаючись на наведене, просив відмовити прокурору у клопотанні та змінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та винести ухвалу про застування стосовно ОСОБА_5 заходів безпеки у кримінальному провадженні. В разі задоволення клопотання прокурора просив, з метою забезпечення безпеки підзахисного місцем утримання визначити ІТТ № 1 м.Черкаси.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх представник ОСОБА_10 у судове засідання не з`явились, проте, в матеріалах справи міститься заява від представника ОСОБА_10 щодо проведення судового засідання без його участі та у відсутності потерпілих.

Вислухавши прокурора,обвинуваченого,захисника, вивчивши матеріали судового провадження, розглянувши заявлене клопотання прокурора, заперечення захисника з додатками, суд дійшов до наступного.

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України передбачено, що під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати абообрати запобіжнийзахід щодообвинуваченого.Вирішення питаннясудом щодозапобіжного заходувідбувається впорядку,передбаченомуглавою 18цьогоКодексу. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30.12.2020 року відносно ОСОБА_5 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.02.2021 року, включно.

29.01.2021 року до Городищенського районного суду Черкаської області з Черкаського апеляційного суду, згідно ухвали від 26.01.2021 року, надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 01.07.2020 року за №12020250190000271 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України.

Ухвалою Городищенськогорайонного судуЧеркаської областівід 22.02.2021року відносно ОСОБА_5 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.04.2021 року включно.

В подальшомузапобіжний західу видітримання підвартою,згідно ухвалсуду неодноразовопродовжувався,зокрема ухвалоюГородищенського районногосуду Черкаськоїобласті від14.04.2023року відносно ОСОБА_5 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12.06.2023 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За нормами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, з викладеного вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і, за наявності підстав, вичерпний перелік яких встановлений ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Суд, перевіряючи достатність доказів для такого висновку, разом з положенням КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, п. 48 рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року), згідно якого, слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Європейський суд з прав людини у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Доводи прокурора, зазначені у клопотанні та підтримані ним у судовому засіданні, а також не спростовані захисником та обвинуваченим, вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто останній об`єктивно обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Щодо ризиків, передбачених ст.177 КПК України, то суд вважає, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 даної статті, але при цьому, у своєму клопотанні та під час його розгляду в суді, прокурор не довів та не підтвердив належними доказами, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти спробам, зокрема: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України зменшились, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м`який захід забезпечення кримінального провадження, а саме цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Прийшовши до такого переконання суд бере до уваги, що в справі всі заявлені свідки обвинувачення судом допитані, тобто обвинувачений позбавлений можливості будь-яким чином на них впливати. Одна з потерпілих також допитана судом, інший потерпілий за інформацією їх представника знаходиться за межами України, та на думку суду, до закінчення війни в Україну не повернеться, що також виключає можливість впливу обвинуваченого на зазначених осіб. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 , не заперечує свою причетність до вчиненого кримінального правопорушення та неодноразово висловив бажання відшкодувати завдану потерпілим шкоду, до затримання був працевлаштований, має батьків, які потребують його допомоги, сплачує аліменти на своїх неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, що вказує на наявність міцних, сталих соціальних зв`язків у обвинуваченого. Відповідно до наданих характеристик з місць тимчасового утримання обвинувачений характеризується з позитивної сторони, був викривачем кримінального правопорушення вчиненого в умовах СІЗО, що на думку суду суттєво зменшує заявлені прокурором ризики щодо переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім того,в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан, який на думку суду обмежить обвинуваченого ОСОБА_5 в можливості виїхати за межі України, а тим самим переховуватись від суду.

Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихч.1 ст. 194 КПК України.

Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіп. 1тап. 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбаченіп. 3 ч.1цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 та ч.6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихч.1цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 слід відмовити, а клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, підлягає до задоволення з покладенням на обвинуваченого обов`язків передбачених п. п. 8, 9 ч.5 ст. 194 КПК України.

При цьому, враховуючи прийняте рішення та пояснення сторони захисту про те, що прохання про винесення ухвали про застування стосовно ОСОБА_5 заходів безпеки у даному кримінальному провадженні мало вирішуватись тільки в разі прийняття рішення судом про утримання ОСОБА_5 в умовах Черкаського СІЗО, дане питання судом не вирішувалось.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 331, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_4 задоволити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, строком на два місяці до 07.08.2023 року включно зобов`язавши останнього з`являтися до суду за кожною вимогою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності);

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, та те, що у разі невиконання кримінальних процесуальних обов`язків, які покладаються на нього під час застосування неізоляційного запобіжного заходу, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 негайно прибути до місця відбування визначеного судом запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання ухвали доручити Черкаському районному управлінню поліції ГУНП в Черкаській області (вул.Пастерівська, 104, м. Черкаси), направивши йому копію ухвали.

Вручити під розпис обвинуваченому ОСОБА_5 копію даної ухвали та направити до ІТТ №1 м.Черкаси.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1