Постановление суда № 11137322, 31.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року м. КиївК-18342/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007

у справі№ 2-11/3403-2007А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Універсалінвест”

доДержавної податкової інспекції у м. Ялта

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Універсалінвест” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питань несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання з єдиного податку юридичних осіб платником податків позивача за перший квартал 2003 та складено акт № 235/15-1/13781944 від 25.01.2007.

На підставі складеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002251501 від 05.02.2007 на суму 1411,80 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, розрахунок сплати єдиного податку за перший квартал 2003 позивачем наданий відповідачу та зареєстрований ним за № 19349 від 15.04.2003.

В цьому Розрахунку позивачем у рядку 6 визначена сума внесків нарахованих на суму дивідендів -16 988 грн., та визначена загальна сума податкового зобовязання, визначена як сума єдиного податку та внесків, нараховані на суму дивідендів -34 269 грн.

Ще до подачі Розрахунку 07.04.2003 позивач листом вих. № 30 звернувся до відповідача з проханням у звязку із змінами в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” зарахувати сплатний у січні 2003 податок на дивіденди по коду 11020800 в сумі 16 987,80 грн. на код платежу 16050100 - єдиного податку, однак перерахування здійснено не було.

Позивач 25.04.2003 повторно звернувся листом № 33 з аналогічним проханням.

30.04.2003 платіжним дорученням на сплату єдиного податку № 160/963 відповідачем було здійснено перерахування суми 16 988 грн. з іншого бюджетного рахунку.

Відповідно до нової редакції п.п 7.8.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”платник дивідендів, який приймає рішення про виплату дивідендів, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток згідно зі ставкою встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону, нарахованою на суму дивідендів, призначених для виплати.

Згідно абз. 5 п.п. 7.8.2 Закону встановлено, що якщо згідно із законодавством податок на дивіденди є складковою частиною єдиного податку, то платник єдиного податку зобовязаний при сплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується єдиний податок, внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток.

Такими чином, новою редакцією п.п 7.8.2 Закону суттєво змінений порядок нарахування та сплати податку на дивіденди.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, виплати дивідендів позивачем за перший квартал 2003 були здійснені у січні 2003, тобто до набуття чинності цими змінами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, щодо необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з єдиного податку юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 у справі № 2-11/3403-2007А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 у справі № 2-11/3403-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко Суддя М.О. Федоров