Решение № 111190840, 30.05.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/820/23

пр. № 2/759/1732/23

30 травня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Унівенсам №12» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у січні 2023 р. позивач через свого представника звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період: липень 2017 р. по жовтень 2019 р. у розмірі 50986 грн 50 коп.; суму середнього заробітку за період з 31.10.2019 по 30.04.2020 р. у розмірі 17775 грн 94 коп.; причинену моральну шкоду у розмірі 15000 грн 00 коп., а також стягнути судові витрати які пов`язані із розглядом справи, включаючи витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.03.2013 позивача було прийнято на роботу на посаду електромеханіка холодильного обладнання у ТДВ «Універсам №12» за сумісництвом, на умовах неповного робочого дня, на підставі табеля обліку фактично відпрацьованого часу, з окладом згідно штатного розпису. Трудові відносини між сторонами було припинено у 2019 р., але документів на підтвердження у позивача немає. Згідно з Відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування були здійсненні нарахування заробітної плати з липня 2017 р. по жовтень 2019 р. При визнанні відповідачем заборгованості відповідач визнав загальну суму боргу у 39000 грн 00 коп. Зазначені порушення з боку роботодавця зумовлюють також пред`явлення вимоги про стягнення моральної шкоди.

17.04.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, з урахуванням пропущеного встановленого строку ухвалою суду про відкриття провадження судом на вимоги ч. 8 ст. 83, п. 7 ч. 1, ч. 4 ст. 183 ЦПК України зазначений відзив не прийнято, належного обґрунтування про пропуск строку суду не надано (а.с. 130-138).

Представник позивача та позивач у судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, суд вважає, що можливо продовжити розгляд трудового спору, який, є відповідно до законодавства України обмеженим у часі розгляду (а.с. 72, 98, 126, 128, 159).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.01.2023 справу розподіллено на суддю Ул`яновску О.В. (а.с. 58).

17.01.2023 скеровано запит щодо надання Інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи (а.с. 60).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 23.01.2023 відкрито провадження по справі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 61).

За клопотання сторін ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 07.02.2023 призначено розгляд справи, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 73).

За клопотанням представника позивача здійснено ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 15.03.2023 запит до відповідача (а.с. 99).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 121).

На вимоги ч. 8 ст. 83, п. 7 ч. 1, ч. 4 ст. 183 ЦПК України судом протокольною ухвалою не прийнято відзив разом з доказами (а.с. 166).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що позивачем на підтвердження факту виконання роботи надано копію Наказу 040-к, яким позивача було прийнято на роботу на посаду електромеханіка холодильного обладнання у ТДВ «Універсам №12» за сумісництвом, на умовах неповного робочого дня, на підставі табеля обліку фактично відпрацьованого часу, з окладом згідно штатного розпису (а.с. 17).

Згідно з Відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування були здійсненні нарахування заробітної плати з липня 2017 р. по жовтень 2019 р. (а.с. 44-49).

Факт припинення трудових відносини між сторонами у 2019 р., відповідачем, позивачем на підставу позовних вимог належними доказами не підтверджено.

Позивачем як доказ приєднано до позовної заяви графік погашення заборгованості з виплати заборгованості по заробітній платі між позивачем та відповідачем від 25.11.2019 із визначенням остаточного терміну до 15.02.2020 погашення заборгованості у розмірі 31500 грн 00 коп. (а.с. 34).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту ст. 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника. Згідно зі ст. 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто предметом трудового договору є праця людини, а предметом цивільно-правових відносин результат такої праці.

Із пояснень представника позивача з`ясовано, що між ОСОБА_1 та відповідачем 25.11.2019 підписано графік погашення заборгованості з виплати заборгованості по заробітній платі із визначенням остаточного терміну до 15.02.2020 погашення заборгованості у розмірі 31500 грн 00 коп. Але, чіткий період виникнення заборгованості не встановлено, а також позивачем сума заборгованості у розмірі 31500 грн 00 коп. погоджена, жодних зауважень з боку ОСОБА_1 у зазначеному графіку не зафіксовано.

У свою чергу, позивачем, на підтвердження доводів щодо існування між ним та відповідачем графіку виходу на роботу у період за липень 2017 р. по жовтень 2019 р. включно не надано належних доказів, а саме щодо: допущення його до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, виплату заробітної плати. Наданий ним графік заборгованості не є належними, допустимим та достатнім доказом у розумінні ст. 77, 78, 79, 80, 100 ЦПК України та не може бути взятий за єдину основу для задоволення позовних вимог, оскільки він не доводить факт існування заборгованості по заробітній платі саме за період: за липень 2017 р. по жовтень 2019 р. визначений позовними вимогами у розмірі 50986 грн 50 коп.

Представником позивача на спростування доводів відповідача не надано відповіді на здійсненні адвокатські запити, які містяться у матеріалах справи (а.с. 25-26) так само як і відповідачем не надано належної відповіді на ухвалу суду про витребування доказів (а.с. 99), а тому суд обмежений встановити факт виконання позивачем відповідних робіт за які потрібно сплатити кошти відповідачу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність факту виконання позивачем відповідних робіт у Товаристві з додатковою відповідальністю «Універсам №12» у період за липень 2017 р. по жовтень 2019 р. включно, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позовна вимога про стягнення суми середнього заробітку за період з 31.10.2019 по 30.04.2020 у розмірі 17775 грн 94 коп.; причинену моральну шкоду у розмірі 15000 грн 00 коп. є похідною від позовних вимог про стягнення заробітної плати, а тому також не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та те, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, понесені позивачем, суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 40, 42, 49, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №12» про стягнення заробітної плати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 30.05.2023.