Постановление суда № 111187008, 30.05.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9604/23

Провадження № 2-а/344/143/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якубовського О.О. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни,-

В С Т А Н О В И В:

29.05.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якубовський О.О. звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2023 року про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Якубовським О.О. разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення УДМС України в Івано-Франківській області від 03.05.2023 року про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни. В обґрунтування заяви зазначив, що оскаржуваним рішенням зобов`язано відповідача покинути територію України у термін 01.06.2023 року. Окрім того, на даний час є чиним рішення УДМС України в Івано-Франківській області від 26.04.2022 року про заборонену в`їзд позивачу в Україну строком на три роки, яке є предметом оскарження у справі №300/2500/22 яка перебуває у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Оскільки виконання оскаржуваного рішення унеможливить участь позивача у розгляді справи а також унеможливить виконання можливого рішення суду у разі якщо адміністративний позов буде задоволено вважаємо, що існують правові підстави згідно п.1 ч.2 ст. 150 КАС України для забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до УДМС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.05.2023 року про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані у вказаній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засібпередбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами 1 і 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд зауважує, що на виконання вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з метою упорядкування роботи з примусового повернення і примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, затверджено Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. №3853/271/150.

Пунктом 10 розділу 1 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства передбачено, що оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення зупиняє їх дію, якщо іноземець оскаржив це рішення у встановленому законом порядку до суду - у межах строків, визначених частинами другою-четвертою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, незалежно від того, чи суд у порядку забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинив дію рішення суб`єкта владних повноважень або його окремих положень, що оскаржуються.

Таким чином, вищезазначені норми передбачають зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, правомірність якого оспорюється позивачем.

Суд вважає, що будь-яких обґрунтованих доводів і доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявником не надано та судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, а також те, що оскарження рішень про примусове повернення зупиняє його дію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якубовського О.О. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А. Татарінова