Решение № 111149328, 24.05.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/345/20

н/п 2/953/94/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Юридична компанія «ПРАВО ГРУП» (61023, м.Харків, вул.Алчевських, 58, оф.36), подану представником Адвокатським об`єднанням «Ястребова і партнери» (61023, м.Харків, вул.Алчевських, 58, оф.36) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів за договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Київського районного суду м. Харкова 09 січня 2020 надійшов позов Приватного підприємства «Юридична компанія «ПРАВО ГРУП», поданий представником Адвокатським об`єднанням «Ястребова і партнери» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 в розмірі 57000 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову посилався на те, що між Приватним підприємством «Юридична компанія «ПРАВО ГРУП» в особі керівника Ястребової Є.Б. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017. Відповідно до п.1.1. розділу 1 «Предмет договору» Договору Виконавець зобов?язується надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в правоохоронних органах, органах державної влади, на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності та підпорядкування, а також державних виконавчих службах, судах, що пов?язане з вирішенням судових справ у судах усіх інстанцій. Відповідно до п.2.1. розділу 2 «Порядок і терміни виконання зобов?язань Виконавцем» Договору послуги надаються Замовнику шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв, тощо; особистої участі та представництва Замовника в судах, державних виконавчих службах та інше. Згідно п.2.2. розділу 2. «Порядок і терміни виконання зобов?язань Виконавцем» договору початок виконання робі визначається моментом набрання цим Договором чинності. Закінчення виконання робіт визначається моментом підписання акту прийому-передачі наданих послуг (п.2.3. Договору). За послуги, визначені Договором, Замовник сплачує Виконавцю оплату за домовленістю (п.4.1. Договору). Оплата за цим Договором здійснюється згідно окремої додаткової угоди, яка є невід?ємною частиною цього Договору (п.4.2. Договору). Додатковою угодою №1 від 01.06.2017р. до Договору визначено, що за послуги за Договором Замовник сплачує Виконавцю 3000.00грн. щомісячно до моменту підписання сторонами акту прийому-передані наданих за Договором послуг. Зазначена Додаткова угода №1 від 01.06.2017р. була підписана Замовником без зауважень чи заперечень. В рамках Договору Виконавцем надавались Замовнику послуги: у цивільній справі №640/11942/13ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики; у виконавчому провадженні (BП) №43241515 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів за договором позики. Факт належного виконання Позивачем своїх обов`язків (належного надання юридичних послуг) за Договором підтверджується: мировою угодою, укладеною 24.04.2017р. між ОСОБА_4 в особі представника та ОСОБА_1 , та затвердженою ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 р. у справі N°640/11942/13-ц; ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2018р. у справі N°640/11942/13-ц про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , як наслідок укладання мирової угоди між стягувачем ( ОСОБА_5 ) та боржником ( ОСОБА_1 ). Постановою про закінчення виконавчого провадження N°43241515. Таким чином, Позивач належно виконав свої зобов?язання за Договором, проте Відповідач свій обов`язок по оплаті послуг за Договором не виконує. Як вбачається з Акту звіряння взаєморозрахунків станом на 30 липня 2019р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становить 57000,00 (п?ятдесят сім тисяч)грн. При цьому Відповідач від підписання Акту звіряння взаєморозрахунків станом на 30 липня 2019р. відмовилась, про що зафіксовано у даному акті підписами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 3 метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з листами з пропозицією узгодження подальшої співпраці та вирішення перспектив оплати наданих послуг (лист №189 від 17.07.2019р., №190 від 17.07.2019. -додаються). Зазначені листи були отримані відповідачем, що підтверджується її власним підписом про отримання листів 29.07.2019р. проте заборгованість за Договором залишається не погашеною. 29 липня 2019р. Відповідач написала лист Позивачу, у якому зазначила, що претензій до обсягу та якості наданих Виконавцем послуг за Договором вона не має, проте оплатити послуги за Договором не може у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16.01.2020 задоволено заяву сторони позивача про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на час розгляду цивільної справи №953/345/20.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16.01.2020 скасовано. В задоволенні заяви ПП «Юридична компанія «Право Груп» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.05.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

12.10.2020 до суду надійшов відзив сторони відповідача, в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору не відповідає дійсності. Так, 08.02.2018 позивач та відповідач уклали Договір про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017, в якому дійшли згоди щодо ключових аспектів, які стосуються предмета спору. Зокрема п.1 цього договору містить положення про те, що сторони дійшли взаємної згоди достроково, з 08.02.2019, розірвати Договір про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017. В пунктах 2-4 Договору про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 передбачено: «Сторони підтверджують, що на момент розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в тому числі по оплаті наданих послуг. У зв`язку з достроковим розірванням Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 жодна із сторін не має претензій до іншої сторони по Договору. Цей Договір про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 набирає чинності з моменту його підписання.» В Договорі про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 містяться підписи обох сторін. Окрім того, Актом наданих послуг вих.. №69 від 08.02.2019, який був укладений між позивачем та відповідачем, підписаний сторонами, було додатково передбачено, що сторони не мають претензій одна до одної з приводу виконання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017. Таким чином, сторони узгодили, що позивач не має претензій до відповідача, в тому числі претензій щодо оплати наданих послуг. Тому посилання позивача щодо невиконання відповідачем обов`язку по сплаті послуг за Договором про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 є хибним.

29.10.2020 від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів з поясненням щодо відзиву. Представник позивача вказав, що дійсно, 08.02.2018 було підписано 3 документи між ПП «Юридична компанія «Право Груп» та відповідачем, але це відбувалось 08.02.2019 року (дата у додатковій угоді, на яку посилається сторона відповідача є технічною помилкою). Разом з зазначеною додатковою угодою було підписано акт від 08.02.2019 №69 про надання послуг та акт від 08.02.2019 прийому передачі документів. Усі вказані документи були підписані в рамках цивільної справи №640/12585/14. Робота з надання юридичних послуг по договору №46/Ю/2017 від 01.06.2017 у рамках цивільної справи №640/11942/13 та в рамках ВП№43241515 продовжувалась до 10.12.2018 і ці докази наявні в матеріалах цивільної справи №640/11942/13 та ВП№43241515. 10 грудня 2018 актом прийому передачі документів, вих..№496 ПП «Юридична компанія «Право Груп» передала ОСОБА_1 документи отримані під час виконання договору №46/Ю/2017 від 01.06.2017 у рамках цивільної справи №640/11942/13 та ВП№43241515. Того ж дня відповідач запевнила, що оплату за договором №46/Ю/2017 від 01.06.2017 у рамках цивільної справи №640/11942/13 та ВП№43241515 здійснить до 31 грудня 2018 року. Проте, відповідач кошти не сплатила. З цього приводу, 18.05.2020 Київським районним судом м.Харкова було винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери» 3171169,20 грн. Договір №46/Ю/2017 від 01.06.2017 у рамках цивільної справи №640/11942/13 та ВП№43241515 фактично було розірвано 30.07.2019. Цьому розірванню передували тривалі перемовини з клієнтом на предмет оплати заборгованості за фактично отримані юридичні послуги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідившинадані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Між Приватним підприємством «Юридична компанія «ПРАВО ГРУП» в особі керівника Ястребової Є.Б. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017.

Відповідно до п.1.1. розділу 1 «Предмет договору» Договору Виконавець зобов?язується надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в правоохоронних органах, органах державної влади, на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності та підпорядкування, а також державних виконавчих службах, судах, що пов?язане з вирішенням судових справ у судах усіх інстанцій.

Відповідно до п.2.1. розділу 2 «Порядок і терміни виконання зобов?язань Виконавцем» Договору послуги надаються Замовнику шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв, тощо; особистої участі та представництва Замовника в судах, державних виконавчих службах та інше.

Згідно п.2.2. розділу 2 «Порядок і терміни виконання зобов?язань Виконавцем» договору початок виконання робі визначається моментом набрання цим Договором чинності.

Закінчення виконання робіт визначається моментом підписання акту прийому-передачі наданих послуг (п.2.3. Договору).

За послуги, визначені Договором, Замовник сплачує Виконавцю оплату за домовленістю (п.4.1. Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється згідно окремої додаткової угоди, яка є невід?ємною частиною цього Договору (п.4.2. Договору).

Додатковою угодою №1 від 01.06.2017р. до Договору визначено, що за послуги за Договором Замовник сплачує Виконавцю 3000.00грн. щомісячно до моменту підписання сторонами акту прийому-передані наданих за Договором послуг. Додаткова угода №1 від 01.06.2017 набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

Зазначена Додаткова угода №1 від 01.06.2017р. була підписана Замовником без зауважень чи заперечень.

Позивач посилається на те, що в рамках Договору Виконавцем надавались Замовнику послуги: у цивільній справі №640/11942/13ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики; у виконавчому провадженні (BП) №43241515 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів за договором позики. Факт належного виконання Позивачем своїх обов`язків (належного надання юридичних послуг) за Договором підтверджується: мировою угодою, укладеною 24.04.2017 р. між ОСОБА_4 в особі представника та ОСОБА_1 , та затвердженою ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 р. у справі №640/11942/13-ц; ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2018р. у справі N°640/11942/13-ц про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , як наслідок укладання мирової угоди між стягувачем ( ОСОБА_5 ) та боржником ( ОСОБА_1 ). Постановою про закінчення виконавчого провадження №43241515.

На думку позивача, позивач належно виконав свої зобов?язання за Договором, проте Відповідач свій обов`язок по оплаті послуг за Договором не виконує.

Позивач посилається на те, що з Акту звіряння взаєморозрахунків вбачається, що станом на 30 липня 2019р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становить 57000,00 (п?ятдесят сім тисяч)грн. При цьому Відповідач від підписання Акту звіряння взаєморозрахунків станом на 30 липня 2019р. відмовилась, про що зафіксовано у даному акті підписами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Також, позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з листами з пропозицією узгодження подальшої співпраці та вирішення перспектив оплати наданих послуг (лист №189 від 17.07.2019р., №190 від 17.07.2019). Зазначені листи були отримані відповідачем, що підтверджується її власним підписом про отримання листів 29.07.2019 р. проте заборгованість за Договором залишається не погашеною.

Крім того, позивач вказує, що 29 липня 2019р. Відповідач написала лист Позивачу, у якому зазначила, що претензій до обсягу та якості наданих Виконавцем послуг за Договором вона не має, проте оплатити послуги за Договором не може у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Відповідно до Договору про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 від 08.02.2018 року ПП «Юридична компанія Право Груп» та ОСОБА_1 дійшли взаємної згоди достроково, з 08.02.2019 розірвати Договір про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017. В пунктах 2-4 Договору про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 передбачено: «Сторони підтверджують, що на момент розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в тому числі по оплаті наданих послуг. У зв`язку з достроковим розірванням Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 жодна із сторін не має претензій до іншої сторони по Договору. Цей Договір про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 набирає чинності з моменту його підписання».

Відповідач посилався на те, що Актом наданих послуг вих.. №69 від 08.02.2019, який був укладений між позивачем та відповідачем, підписаний сторонами, було додатково передбачено, що сторони не мають претензій одна до одної з приводу виконання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017.

В свою чергу позивач посилається на те, що відповідно до додаткової угоди №3 до Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 від 30.07.2019 ПП «Юридична компанія Право Груп» та ОСОБА_1 дійшли взаємної згоди вважати припиненим Договір про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 лише в частині надання юридичних послуг по справі №640/11942/13.

26.10.2021 на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшов лист з Київського ВДВС Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Харків), зі змісту якого вбачається, що згідно відомостей з АСВП на виконанні у відділі перебувало ВП №43241515 з примусового виконання виконавчого листа №640/11942/13 виданого 27.03.2014 Київським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в загальній сумі 534859,00 грн. 01.08.2018 головним державним виконавцем Коник О.В. винесено постанову про закінчення ВП. Підстава «відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03.04.2018 у справі №640/11942/13 вимоги мирової угоди виконані боржником в повному обсязі, стягував претензій до боржника не має, кошти за виконавчим документом сплачені, виконавчий збір та витрати стягнуто з боржника в повному обсязі.» Враховуючи викладене, виконавче провадження було передано до архіву органу ДВС та було знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)-певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, цивільно-правові договори.

Стаття 14 ЦК України зазначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства

Виходячи з положень ст.526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов`язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаютьсяЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 1 Закону (у редакції на час укладення договору) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) (далі - Закон) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першоїстатті 26 Законуадвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженогозакономна надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною першоюстатті 27 Законудоговір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюєтьсяГлавою 63 ЦК Українита загальними положенням про договір, передбаченимиГлавою 52 ЦК України.

Згідно зстаттею 30 Законугонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона [виконавець] зобов`язується за завданням другої сторони [замовника] надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст.1 Закону України «Про Адвокатуру та адвокатську діяльність» дає визначення договору про надання правової допомоги. Таким договором є домовленість, за якою одна сторона [адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання] зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні [клієнту] на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що між Приватним підприємством «Юридична компанія «ПРАВО ГРУП» в особі керівника Ястребової Є.Б. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017. Предметом договору виступало надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в правоохоронних органах, органах державної влади, на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності та підпорядкування, а також державних виконавчих службах, судах, що пов?язане з вирішенням судових справ у судах усіх інстанцій.

З наданого позивачем договору про надання правової допомоги №46/Ю/2017 від 01.06.2017 неможливо встановити, які саме послуги замовляв замовник ОСОБА_1 , за якими судовими справами, з приводу яких правовідносиин, і які зобов`язувався надати Приватне підприємство «Юридична компанія «Право Груп» в особі Ястребової Є.Б. Цей договір не містить ані вказівки на справу, у межах якої він укладений, ані сторін спору, ані мети, яку сторони погодили досягнути.

Натомість у Договорі зазначено лише перелік прав як адвоката при надання правової допомоги, що не дає суду можливості встановити, якої саме справи чи доручення він стосується.

Крім того, зі змісту додаткової угоди №1 до Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 вбачається, що за послуги, визначені в Договорі замовник сплачує виконавцю 3000 грн. щомісячно. Додаткова угода №1 до Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017 набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Доказів прологнування чи перегляду вказаного договору, додаткової угоди стороною позивача надано не було.

Стороною позивача долучено до матеріалів справи ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 03.04.2018 по справі №640/11942/13-ц, ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 11.09.2018 по справі №640/11942/13-ц, заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 18.05.2020 по справі №953/1239/20 з яких неможливо встановити сторін по справі, оскільки вони зазначені як «Особа», а можна встановити лише номер справи №640/11942/13-ц про яку також йдеться мова і при розірванні договору у зв`язку з виконанням. Також не надано детального розрахунку розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Доводи позивача про те, що відповідач погодився з вказаним вище розрахунком розміру правової допомоги на суму 57000 грн., суд відхиляє як безпідставні, оскільки в ході судового розгляду належними та допустимими доказами не підтверджено, що сторони дійшли взаємного погодження щодо вартості послуг позивача як адвоката, що в свою чергу було оформлено відповідним розрахунком, виставленим рахунком.

Також, як стверджує відповідач та не оспорюється позивачем, 08.02.2019 позивач та відповідач уклали Договір про дострокове розірвання Договору про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017, в якому дійшли згоди щодо ключових аспектів, які стосуються предмета спору. Зокрема п.1 цього договору містить положення про те, що сторони дійшли взаємної згоди достроково, з 08.02.2019, розірвати Договір про надання юридичних послуг №46/Ю/2017 від 01.06.2017. Також, сторонами підписано акт наданих послуг від 08.02.2019, зі змісту якого вбачається, що сторони не мають претензій одна до одної з приводу виконання Договору №45/Ю/2017 про надання юридичних послуг від 01.06.2017 та акт прийому передачі документів від 10.12.2018, які зокрема стосуються цивільної справи №640/11942/13.

Суд наголошує, що в укладеному договорі не визначена конкретна сума гонорару, а лише зазначено, що така сума гонорару виплачується за домовленістю. Отже, у самому тексті договору відсутні істотні умови щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, за умови заперечення відповідачем позовних вимог, що об`єктивно унеможливлює суд пересвідчитись щодо фактичної домовленості між сторонами договору. Зміст наданого суду договору не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару та порядок його сплати, враховуючи, що відповідач заперечує проти позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Суд не може обґрунтовувати своє рішення припущеннями.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, оцінивши надані докази, доводи та заперечення, суд дійшов висновку, що наданий позивачем договір про правову допомогу не містить умови про належно узгоджений предмет договору та гонорар адвоката, розрахунок розміру правової допомоги, акт звірки взаємних розрахунків за період 30 липня 2019 підписаний лише позивачем, що не дає підстав стверджувати, що такі були погоджені за взаємною згодою сторін і суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку про те, що саме такі домовленості були у сторін на момент досягнення згоди, а відповідно і висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтовані.

Крім того, суд звертає увагу, що розрахунок наданий позивачем 30.07.2019, а згідно додаткової угоди №1 від 01.06.2017, де визначений розмір оплати в сумі 3000 грн., він діє лише до 31.12.2017 року.

Відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю, необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено, то судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст.10,12,13,76-81,89,141,258,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Юридична компанія «ПРАВО ГРУП» (61023, м.Харків, вул.Алчевських, 58, оф.36), подану представником Адвокатським об`єднанням «Ястребова і партнери» (61023, м.Харків, вул.Алчевських, 58, оф.36) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів за договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: