Решение № 111148836, 29.05.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9282/22

Провадження № 2/344/612/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Шамотайла О.В.,

при секретарі судового засідання Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє як законний представник недієздатного ОСОБА_2 до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київськогоміського нотаріального округу Сазонова О.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє як законний представник недієздатного ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Сазонова О.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 02 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим №13967 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» 47914,34 грн. боргу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 02 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис за реєстровим №13967 про стягнення з недієздатного сина позивача- ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» боргу за кредитним договором №2018000441 від 14.02.2018, укладеним з Акціонерним товариством «ОТП Банк». Оскаржуваним виконавчим написом пропонується стягнути на користь відповідача заборгованість за період з 24 березня 2020 року по 18 вересня 2021 року, яка складається з: 31540,46 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15773,88 грн. прострочена заборгованість за несплаченими відсотками; 600,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума стягнення на користь відповідача складає 47914,34 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва О.Л. від 29.11.2021 відкрито виконавче провадження №67700104 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису. Вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач вважає неправомірним, а виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню оскільки оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням встановленого законодавством порядку без документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором (безспірність вимог стягувача), крім того стягнута оскаржуваним виконавчим написом заборгованість не може вважатись безспірною в силу того, що кредитний договір №2018000441 від 14.02.2018, укладений недієздатною особою ОСОБА_2 . Просив вимоги позову хадоволити.

У судове засідання сторона позивач не з`явилася про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник сторони позивача-адвокат Волосянко Р.О. подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити (а.с. 99-10).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився хоча про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином. Ухвалу про витребування письмових доказів від 09.02.2023 приватним нотаріусом не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи з наступного.

Судом встановлено, що 02 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис за реєстровим №13967 про стягнення з недієздатного ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» боргу за кредитним договором №2018000441 від 14.02.2018, укладеним з Акціонерним товариством «ОТП Банк».Оскаржуваним виконавчим написом стягнути на користь відповідача заборгованість за період з 24 березня 2020 року по 18 вересня 2021 року, яка складається з: 31540,46 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15773,88 грн. прострочена заборгованість за несплаченими відсотками; 600,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума стягнення на користь відповідача складає 47914,34 грн. ( а.с. 8)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва О.Л. від 29.11.2021 відкрито виконавче провадження №67700104 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, копія якої міститься в матеріалах справи ( а.с. 21).

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 87 «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Статтею 88 названого Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Стороною відповідача не надано доказів того, що оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом при наявності документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором .

Із змісту позовної заяви та наданих позивачем письмових доказів судом також встановлено, що кредитний договір №2018000441 від 14.02.2018, укладений недієздатною особою- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже стягнута оскаржуваним виконавчим написом заборгованість також не може вважатись безспірною. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. За змістом ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 41 ЦК України, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Оскільки фізична особа, яка визнана недієздатною, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, законодавець позбавив її права укладати будь-який правочин, а відтак і нести відповідальність за його невиконання або неналежне виконання. Частиною 1 ст. 226 ЦК України передбачено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемним.

З урахуванням наведеного, правочини, які вчинені недієздатною особою є нікчемними (статті 41, 203, 215 ЦК України), за винятком схвалених в установленому порядку опікуном.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.07.2007 у справі №2о-4/2007 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним ( а.с. 9) .

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007 №444 встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , призначено опікуном маму ОСОБА_3 (а.с. 10).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.11.2013 звільнено ОСОБА_3 від повноважень опікуна, що встановлені над недієздатним сином ОСОБА_2 . Встановлено опіку та призначено опікуном недієздатного ОСОБА_2 батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що кредитний договір №2018000441 від 14.02.2018, про стягнення боргу за яким вчинено оспорюваний виконавчий напис, укладений недієздатною особою, то в силу вимог ч. 1 ст. 226 ЦК України він є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, кредитний договір №2018000441 від 14.02.2018, укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та моїм недієздатним сином ОСОБА_2 , не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, в т.ч. і у вигляді сплати процентів.

Згідно з ч. 3 ст. 226 ЦК України, опікун зобов`язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином.

Отже, вчинивши виконавчий напис, нотаріус безпідставно поклав відповідальність за повернення кредиту по нікчемному договору на недієздатного ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що нікчемний кредитний договір не створює юридичних наслідків, в т.ч. у вигляді сплати процентів, виконавчим написом абсолютно необґрунтовано стягнуто проценти за користування кредитом.

Неправомірність нарахування процентів за кредитним договором випливає також з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Водночас, у оскаржуваному виконавчому написі вказано, що стягнення заборгованості проводиться за період з 24 березня 2020 року по 18 вересня 2021 року.

Оскільки, кредит було надано на 24 місяці, тобто до 14 лютого 2020 року, що є кінцевим строком кредитування, то оскаржуваним виконавчим написом відповідач неправомірно та безпідставно стягує проценти за користування кредитом, нараховані після вказаної дати.

Також слід зазначити наступне.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, як на день вчинення оспорюваного виконавчого напису, так і на сьогоднішній день, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, незважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений та не забезпечений іпотекою.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову. Відтак, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, а тому з огляду на вищевикладене його необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується судових витрат, то суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Волосянко Р.О.(а.с.55), ордером про надання правничої (правової) допомоги (а.с.54), договором № 9/05-2022 про надання правової допомоги, укладеним 11 травня 2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Волосянко Р.О. (а.с. 104-105); додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №09/05-2022 від 11.05.2022 (а.с. 106); додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №09/05-2022 від 11.05.2022 (а.с. 107); акт приймання передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 26.05.2023 (а.с. 108); квитанція про оплату послуг адвоката в розмірі 6000 грн. (а.с. 109).

Судом досліджено опис наданих послуг на виконання укладеного договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, а також взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У прохальній частині заяви від 26.05.2023 сторона позивача просить стягнути з відповідача в користь позивача 6000,00 грн. витрат понесених на отримання правової допомоги (а.с. 101-103).

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви сторони позивача в контексті положення частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є обґрунтованою.

Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерій реальності таких витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, та дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає відшкодуванню у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказати, а сами квитанцією.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, враховуючи те, що позивач звільнениц від сплати судового збору при подачі позову до суду на підставі п.п. «г» п.2.ч.1 ст. 8 ЗУ «про судовий збір», а тому слід стягнути з відповідача в користь держави судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , який діє як законний представник недієздатного ОСОБА_2 до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Сазонова О.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 02 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим №13967 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» 47914,34 грн. боргу.

Стягнути з ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», ЄДРПОУ 43453613, (04112, м.Київ , вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського, 8) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 6000 (шість тисяч гривень), 00 копійок витрат понесених на отримання правової допомоги.

Стягнути з ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», ЄДРПОУ 43453613, (04112, м.Київ , вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського, 8), на користь держави - 2684,00 грн. судового збору. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шамотайло О.В.