Решение № 111146810, 29.05.2023, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/407/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

за участі

секретаря судового засідання Данілової О.С.,

представника позивача адвоката Солода В.М.,

представника відповідача Котуха М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 6 роти УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Кабака В.М., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії FAC № 6754262 від 30.03.2023 року, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі відповідач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до Інспектора 1 батальйону 6 роти УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Кабака В.М., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії FAC № 6754262 від 30.03.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 30 березня 2023 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, проте позивач вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, в порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, інспектор поліції не роз`яснив ОСОБА_1 його прав та обов`язків, визначених ст. 63 Конституції України та ст.ст. 307, 308, 268, 287 289 КУпАП. Також, ОСОБА_1 було відмовлено у розгляді його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю скористатися юридичною допомогою, не надано можливості користуватися послугами адвоката та не повідомлено про причини неможливості залучення адвоката.

Крім цього, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що у працівників поліції не було достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Так, позивач 29 березня 2023 року на автомобілі з причепом перевозив небезпечний вантаж «Аміак» з м. Южний в м. Харків, у зв`язку з чим на автомобіль були встановлені відповідні знаки. Переночувавши у м. Умань та маючи намір продовжити рух, ОСОБА_1 виявив несправність транспортного засобу. Знайшовши найближче СТО, йому повідомили, що необхідно відчепити причеп у якому знаходився небезпечний груз. Отже, позивач

ОСОБА_1 змушений був відчепити причеп та їхати до СТО. Знаки ж, закріплені на авто він закрив підручними засобами, проте, на його думку, дорогою такі засоби відпали. Надалі ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та відносно нього було винесено постанову за ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Позивач вказує, що працівники поліції могли б обмежитись попередженням.

Крім цього, посилаючись на приписи законодавства, позивач зазначає про те, що оскаржувана постанова була винесена працівниками поліції незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, нормативних актів МВС України, порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення та норм КУпАП, необґрунтовано, упереджено, за правопорушення, якого позивач не скоював, а тому останній просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії FAC № 6754262 від 30 березня 2023 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн. Крім цього, позивач зазначає, що на стягнення понесених судових витрат не претендує.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2023 року відкрито провадження в справі.

19 квітня 2023 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Котуха М.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останні заперечували проти вимог позивача, посилаючись на наступне.

Так, позивач 30 березня 2023 року керував транспортним засобом «DAF XF 440FT» без спеціалізованого причепа чи цистерни, які призначені для перевезення небезпечних вантажів, та рухався з наявною та відкритою табличкою оранжевого кольору (передбачена

п. 30.3д. Правил дорожнього руху), чим порушив п.п. 22.5, 22.6, 30.3 Правил дорожнього руху. У зв`язку з цим, транспортний засіб під керуванням позивача було зупинено та, вподальшому, було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, за результатами розгляду якого визнано винним

ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. Представник відповідача зазначає про те, що інспектором поліції було дотримано вимоги чинного законодавства та належним чином проведно розгляд справи про адміністративне правопорушення. Щодо тверджень позивача у позовній заяві, представник відповідача вказує на те, що такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом, який додано до відзиву на позовну заяву. Так, позивач дійсно керував транспортним засобом без причепу із встановленою табличкою «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» та був зупинений інспектором поліції. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, інспектором поліції було роз`яснено позивачу його права, при цьому останній, під час розгляду справи, жодних клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи, тощо, не заявляв, хоча не був позбавлений такої можливості. Крім цього, позивач своїм підписом у оскаржуваній постанові підтвердив, що його ознайомлено з правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Також, із відеозапису вбачається, що позивач повідомив інспектора поліції про те, що йому було невідомо про необхідність закриття інформаційної таблички «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» у разі руху транспортного засобу без такого небезпечного вантажу, що в свою чергу спростовує аргументи позивача про те, що він закривав підручними засобами вищевказану табличку. Крім цього, як вбачається із відеозапису, позивач не повідомляв про таку обставину інспектора поліції. Щодо накладення адміністративного стягнення за вчинене позивачем правопорушення та твердження останнього про неврахування пом`якшуючих обставин, представник відповідача зазначає про те, що санкція за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП являється сталою та передбачає єдине покарання у вигляді штрафу 30 неоподаткованих доходів громадян, що становить 510,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача Департаменту патрульної поліції Котух М.В. просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача Солод В.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Пояснив суду, що правопорушення, вчинене його довірителем Калиною А.Р. не потягнуло за собою тяжких наслідків, воно являється не суттєвим, потерпілі особи відсутні, а тому, на його переконання, інспектор поліції мав би врахувати такі обставини справи та враховуючи пом`якшуючі обставини, закрити провадження у справі за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Також, представник позивача звертав увагу суду, що інспектором поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 прав, передбачених Конституцією України та КУпАП.

У судовому засіданні представник відповідача Департаменту патрульної поліції

Котух М.В. заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказував на те, що твердження позивача та його представника не відповідають дійсності та повністю спростовуються наявними у справі доказами, зокрема відеозаписом із місця події.

У судове засідання відповідач інспектор 1 батальйону 6 роти УПП в Черкаській області старший лейтенант поліції Кабак В.М. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив, причини неявки суду не відомі.

Суд,радячись намісці,ухвалив:справу розглядатиу відсутності відповідача інспектора 1 батальйону 6 роти УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Кабака В.М.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши учасників судового засідання судом встановлено наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до відомостям, які містяться в оскаржуваній постанові, остання винесена інспектором поліції Кабак В.М. 30 березня 2023 року.

Згідно відомостям вхідної кореспонденції Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративний позов поданий позивачем до суду05 квітня 2023 року.

Отже, десятиденний строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України, був дотриманий позивачем.

Положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серіїFAC № 6754262 від 30 березня 2023 року ОСОБА_1 30 березня 2023 року о 11:38 год. на автодорозі М05 Київ Одеса, 210 км, керував транспортним засобом «DAF XF 440 FT», д.н.з. НОМЕР_1 , з відкритою таблицею оранжевого кольору при відсутності небезпечного вантажу, чим порушив п.п. 22.6, 30.3(д) та п.п. 5.3.2.1 ДОПНВ чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Як вбачається із накладної, наданої позивачем, ОСОБА_1 перевозив небезпечний вантаж «Аміак». Вказана обставина була визнана як позивачем так і представником відповідача Департаменту патрульної поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 22 Правил дорожнього руху «Перевезення вантажу» врегульовано правила перевезення вантажу, зокрема, правила перевезення небезпечних вантажів. Так,пп. 22.5 Правил дорожнього рухувизначено, що дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від

24 вересня 2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

Пунктом 11 Розділу І Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів передбачено, що кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, позначена табличками оранжевого кольору, передбаченими ДОПНВ, в обов`язковому порядку укомплектовується таким обладнанням:

незалежно від номерів зразків знаків небезпеки, зазначених для них у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ:

не менш як одним противідкатним упором на кожний транспортний засіб, який має відповідати максимальній масі транспортного засобу та діаметру його коліс;

не менш як двома попереджувальними знаками (пристроями) з власною опорою (конусами із світловідбивною поверхнею, або миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, або знаками аварійної зупинки). Транспортна одиниця може комплектуватися цими попереджувальними знаками (пристроями) в будь-якій комбінації;

сигнальними жилетами підвищеної видимості із світловідбивними елементами для кожного члена екіпажу;

захисними рукавичками для кожного члена екіпажу;

переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу. Ліхтарі не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;

засобами захисту очей (наприклад, захисними окулярами) для кожного члена екіпажу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідноКонституції та Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушенняправил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч. 4 ст.258КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першоюст. 268 КУпАПвизначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 279КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу Українипро адміністративніправопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Поліцейський в своїй діяльності керується Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушенняу сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від

07 листопада 2015 року № 1395.

Згідно з п.п. 9, 10 зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП),заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно дост. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві та представник позивача Солод В.М. у судовому засідання вказували на те, що інспектором поліції Кабак В.М. не було дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та постановлено оскаржувану постанову. Звертали увагу суду на те, що інспектором поліції були проігноровані клопотання позивача про відкладення розгляду справи з метою скористатися правовою допомогою, не було надано можливості користатися правовою допомогою та не було роз`яснено передбачених законодавством прав.

Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до положень ч. 1, 2ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.ч 1,4ст. 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1ст. 74 КУпАП).

Відповідно до положень ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, представником відповідача Департаменту патрульної поліції Котухом М.В. було надано суду відеозапис з місця події на якому зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Як вбачається із відомостей вказаного відеозапису, інспектором поліції, при розгляді зазначеної справи було дотримано вимоги КУпАП та роз`яснено права особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім цього, в ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 повідомив інспектора поліції, що його права йому зрозумілі, жодних заяв чи клопотань не заявляв, вільно користувався засобами мобільного зв`язку.

Щодо тверджень позивача ОСОБА_1 та його представника Солода В.М., що інформаційна табличка «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» була закріплена на транспортному засобі, проте під час руху транспортного засобу без такого небезпечного вантажу, була прихована позивачем підручними засобами, які відпали при русі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого представником відповідача Департаменту патрульної поліції Котухом М.В. відеозапису, інформаційна табличка «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» була закріплена на транспортному засобі. При зупинці транспортного засобу та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач про таку обставину працівника поліції не повідомляв, зазначав тільки про те, що йому було не відомо про заборону руху транспортних засобів із таким встановленими табличками та без перевезення небезпечних вантажів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 лютого

2018 року у справі № 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених вКУпАП.

Також суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, згідно з якими відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Отже, твердження позивача ОСОБА_1 та його представника Солода В.М. про порушення інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, ігнорування клопотання позивача про відкладення розгляду справи, не можливість позивача скористатися правовою допомогою та не роз`яснення інспектором поліції прав, передбачених законодавством України суд оцінює критично та як такі, які спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Так, в ході розгляду справи, такі твердження в повній мірі були спростовані доказами, наданими представником відповідача Департаменту патрульної поліції Котухом М.В.

Щодо тверджень представника відповідача Солода В.М. про невідповідність призначеного покарання характеру вчиненого правопорушення та можливість закриття провадження у справі за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з санкцією ч. 1 ст. 132-1 КУпАП відповідальність за вчинене правопорушення передбачена у формі накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Жодної іншої міри покарання за дане правопорушення чинним законодавством не передбачена.

Щодо посилань позивача та його представника на малозначність вчиненого правопорушення та на те, що інспектор поліції повинен був обмежитись усним зауваженням, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни: може, має право, за власної ініціативи, дбає, забезпечує, веде діяльність, встановлює, визначає, на свій розсуд. Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З урахуванням вищевикладеного прийняття рішення щодо виду адміністративного стягнення є дискреційними повноваженнями працівника поліції, які обмежуються в даному випадку санкцією відповідної статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, та суд не може підміняти інспектора поліції, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції працівників поліції, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5,9,19,73,74,77,241-246,286 КАС України, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора

1 батальйону 6 роти УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Кабака В.М., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії FAC

№ 6754262 від 30.03.2023 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2023 року.

Суддя О.Г. Романова