№ 11114591, 13.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

13.07.10                                                                                           Справа № 5/16-92

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Краєвської М.В.

суддів:                                                                       Галушко Н.А.

                                                                                                     Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Будтехсервіс»від 29.04.2010 р. вих. № 66

на рішення Господарського суду Волинської області від 12.04.2010 р.

у справі № 5/16-92

за позовом ВАТ «Волиньагрохім», с.Струмівка Луцького р-ну Волинської обл.

до відповідача-1 ТзОВ «Будтехсервіс», с.Зміїнець Луцького р-ну Волинської обл.

до відповідача-2 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, в особі його Волинської обласної дирекції, м.Луцьк

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.01.2010 р. за № 256

За участю представників сторін:

від позивача –не з»явився;

від відповідача-1 –не з»явився,

від відповідача-2 - не з»явився

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р.

У судовому засіданні 29.06.2010 р. оголошувалася перерва до 10 год. 10 хв. 13.07.2010 р. для підготовки вступної та резолютивної частин постанови, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.04.2010 р. у справі № 5/16-92 (суддя Слупко В.Л.) позов задоволено, визнано недійсним нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги, укладений 27.01.2010 р. між ТзОВ «Будтехсервіс»і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі його Волинської обласної дирекції та зареєстрований в реєстрі за № 256.

Відповідач-1 з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що господарський суд прийшов до помилкового висновку про припинення зобов»язань внаслідок відступлення права вимоги за кредитним договором; нотаріус жодним чином не погіршив становище позивача.

Відповідач-2 подав клопотання до суду (вх. № 6499 від 01.06.2010 р.), в якому вказує про підтримання апеляційної скарги та просить розглядати останню за відсутністю його представника.

В попередньому судовому засіданні 29.06.2010 р. позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 січня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі його Волинської обласної дирекції та ТзОВ «Будтехсервіс»був укладений договір відступлення права вимоги, який нотарільно посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 256 (а.с.5-6), який оспорюється в даному позовному провадженні.

Пунктами 4, 5 оспорюваного договору передбачено, що до ТзОВ «Будтехсервіс»переходить право вимоги щодо повернення кредиту на загальну суму 870150, 64 грн. за кредитним договором № 010/01-10/1213 від 12.08.2004 р. і всі права як іпотекодержателя, що випливають з договору іпотеки від 13.08.2004 р. за № 4542, зокрема, право звернення стягнення на передане в іпотеку майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, право звернення в господарський суд з позовом про стягнення з ВАТ «Волиньагрохім»з переданого в іпотеку майна чи його вартості, право реалізації самостійно чи через третіх осіб переданого в іпотеку майна у разі невиконання чи неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов»язання і ін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ «Будтехсервіс»слід задоволити, рішення Господарського суду Волинської області від 12.04.2010 р. у справі № 5/16-92 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Частиною 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, яка прийнята з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними, встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, позивач ВАТ «Волиньагрохім», що не є стороною оспорюваного договору, зобов»язаний обгрунтувати порушення його права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для визнання договору відступлення права вимоги від 27.01.2010 р. за № 256 позивач вважає невідповідність його чинному законодавству, так як, по-перше, після укладення між АППБ «Аваль»в особі його Волинської обласної дирекції (первісний кредитор), ТзОВ «Будтехсервіс»(новий кредитор) і ВАТ «Волиньагрохім» (боржник) договору від 25.09.2006 р. про відступлення права вимоги щодо сплати 870150, 64 грн. (а.с.8-9), належного первісному кредитору відповідно до кредитного договору № 010/01-10/1213 від 12.08.2004 р. (а.с.15-16), з метою забезпечення якого між АППБ «Аваль»в особі його Волинської обласної дирекції (іпотекодержатель) і ВАТ «Волиньагрохім»(іпотекодавець) 13.08.2004 р. укладено нотарільно посвідчений договір іпотеки за № 4542 (а.с.11-13), зобов»язання припинено в зв»язку зі сплатою новим кредитором 870150, 64 грн. на підставі платіжного доручення № 481 від 27.09.2006 р. (а.с.10), а у зв»язку з припиненням зобов»язання за кредитним договором припиняється і право застави (п.1 ч.1 ст.593 ЦК України, ст.28 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-XII з наступними змінами та доповненнями, ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV з наступними змінами та доповненнями); по-друге, в положеннях оспорюваного договору прописано умови, які погіршують права позивача, зокрема, в разі неповернення коштів у вигляді безоплатної передачі переданого в іпотеку майна ВАТ «Волиньагрохім»у власність ТзОВ «Будтехсервіс»… у разі, коли прилюдні торги будуть оголошені такими, що не відбулися, майно ВАТ «Волиньагрохім» переходить у власність ТзОВ «Будтехсервіс»; по-третє, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»не зняло заборону на відчуження належного позивачу майна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своєю юридичною природою уступка права вимоги є заміною осіб у зобов»язанні, тобто заміною первісного кредитора у зобов»язанні другим кредитором, який є правонаступником прав за договором між первісним договором і боржником.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України при прийнятті постанови від 19.10.2005 р. у справі № Б26/212/01, яка долучена апелянтом до матеріалів справи.

Внаслідок укладання договору уступки права вимоги змінюються лише сторони в основному зобов»язанні, усі інші умови в основному зобов»язанні залишаються незмінними, та саме зобов»язання не припиняється.

В свою чергу глава 50 ЦК України передбачає ряд підстав припинення зобов»язання, зокрема:

1. Припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином.

2. Припинення зобов'язання переданням відступного.

3. Припинення зобов'язання зарахуванням.

4. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін.

5. Припинення зобов'язання прощенням боргу.

6. Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

7. Припинення зобов'язання неможливістю його виконання.

8. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи.

9. Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи.

Чинне цивільне законодавство не передбачає інших підстав для припинення зобов»язань за договором. Однак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про припинення зобов»язання внаслідок відступлення права вимоги за кредитним договором, ототожнюючи заміну сторони в зобов»язанні з припиненням зобов»язанням у зв»язку з виконанням належним чином.

Щодо позиції господарського суду стосовно певних пунктів в оспорюваному договорі, які погіршують становище боржника, то необхідно зазначити, що нотаріус у договорі жодним чином не погіршив правове становище боржника, так як ті пункти, які були додані, тільки дублюють вимоги чинного законодавства. Більше того, якщо Господарський суд Волинської області прийшов до такого висновку, то відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Колегія суддів вважає, що власне визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.01.2010 р. за № 256 погіршує майнові права нового кредитора ТзОВ «Будтехсервіс», який, сплативши 870150, 64 грн. повністю, позбавлений у майбутньому права на майно ВАТ «Волиньагрохім», переданого в іпотеку.

Таким чином, враховуючи норми матеріального права та фактичні обставини справи, будь-які правові підстави для визнання договору відступлення права вимоги від 27.01.2010 р. за № 256 відсутні.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

                    ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Будтехсервіс»задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 12.04.2010 р. у справі № 5/16-92 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Стягнути з ВАТ «Волиньагрохім»(ідентифікаційний код 05487679) на користь ТзОВ «Будтехсервіс»(ідентифікаційний код 32273602) 160, 5 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.

          4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                         М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                     Н.А.Галушко

Суддя                                                                                                     Г.В.Орищин