Решение № 111124879, 25.05.2023, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/1194/23

Провадження №2/523/1732/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

за участю секретаря - Славинського А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» про страхове відшкодування,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» (далі за текстом ПрАТ «СК «Прем`єр Альянс»):

25 038,00грн. страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди.;

48 500,00грн. страхового відшкодування понесених витрат на поховання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.12.2019р. по вул. Грушевського в м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки «Volvo FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія транспортного засобу марки «Volvo FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПрАТ «СК «Прем`єр Альянс» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс серії АМ № 6759736.

За фактом наведеної ДТП було внесено відомості про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000001121 за статтєю 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Станом на момент звернення з даною позовною заявою досудове розслідування кримінальної справи завершено.

Позивач вказує, що внаслідок загибелі його батька йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 25 038,00грн., а також він поніс витрати на поховання батька на суму 48 500,00грн. На звернення до відповідача із заявою про виплату йому страхового відшкодування, останнім такі були проігноровані. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду

Ухвалою судді від 17 лютого 2023р. було відкрито справу у порядку загального позовного провадження.

28.02.2023р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовні вимоги, в яких представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що матеріалами кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_3 в ДТП не було встановлено в діях водія транспортного засобу марки «Volvo FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 будь-яких порушень Правил дорожнього руху та не підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між його діями і наслідками ДТП. Відтак, у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування, а заявлена позивачем подія не може вважатися страховим випадком.

07.03.2023р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник вважає, що правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку виплати позивачу страхового відшкодування не має.

Ухвалою суду від 17.03.2023р. було закрито підготовче провадження з призначенням розгляду справи по суті за участю сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

ПрАТ «СК «Прем`єр Альянс» не забезпечило участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до такого висновку.

В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, матеріалами справи встановлено, що 13.12.2019р. по вул. Грушевського в м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки «Volvo FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 13.12.2019р. було внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12019160000001121 з правовою кваліфікацією частина друга статті 286 КК України за фактом вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області від 02.04.2020р. кримінальне провадження, внесене 13.12.2019р. до ЄРДР № 12019160000001121, було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, оскільки за результатами проведення досудового розслідування не здобуто доказів, які б свідчили про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту водієм ОСОБА_2 , що знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , виданого 16.12.2019р. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області серія НОМЕР_2 , актовий запис №12813, зафіксовано факт смерті ОСОБА_3 у м. Одесі.

Згідно із свідоцтвом про народження, виданого Ленінським відділом записів актів громадянського стану м. Одеси від 14.10.1975р., актовий запис №2220, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації про коло осіб першого ступеня споріднення по відношенню до загиблого, засвідченого ОСОБА_1 повідомив, що на момент смерті ОСОБА_3 до кола осіб першого ступеня споріднення по відношенню до загиблого входили: дружина - ОСОБА_5 , 1956 року народження, дитина - ОСОБА_1 , 1975 року народження. Разом з тим, документів, які б підтверджували перебування померлого ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 суду надано не було.

Станом на 13.12.2019р., тобто на час ДТП, транспортний засіб «Volvo FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 був забезпечений полісом № АМ6759736 обов`язкового страхування, виданого ПрАТ «СК «Прем`єр Альянс», яке змінило назву з ПрАТ «СК» ВАН КЛІК».

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 17.12.2019р. та договору-замовлення від 13.12.2019р., виданих на ім`я ОСОБА_1 , витрати на ритуальні послуги з поховання ОСОБА_3 склали 48500,00грн.

03.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК» ВАН КЛІК» із повідомленням про настання ДТП та із заявою на виплату страхового відшкодування.

Вирішуючи виникле між сторонами спірне питання, суд виходить з такого мотивування.

Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частини першої статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно із пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до поняття «шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого», включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом з тим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Оцінюючі зібрані по справі докази, подані сторонами у справі, судом не встановлено на не підтверджено належними та допустимими доказами того, що пішохід ОСОБА_3 , який помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком.

Таким чином, відсутність вини водія ОСОБА_2 забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 13.12.2019р. за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої загинув батько позивача - ОСОБА_3 , є страховим випадком, а тому в страховика виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, яка пов`язана зі смертю потерпілого.

Такий висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах: від 14 січня 2019 року, справа № 751/8121/17 (провадження № 61-39326св18); від 30 жовтня 2019 року, справа № 323/2127/16-ц (провадження № 61-33689св18).

Визначаючи розмір страхового відшкодування, який просить стягнути позивач з відповідача суд виходить з положень пунктів 27.3,27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019р.» мінімальна заробітна плата з 01.01.2019р. була встановлена на рівні 4 173,00грн.

У такому випадку, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, який належить ОСОБА_1 становить 25 038,00грн., як частка від суми 50 076,00грн. (4173,00грн. х 12).

Витрати, які поніс ОСОБА_1 на поховання батька - ОСОБА_3 та які він просить стягнути з відповідача, складають 48 500,0грн., тобто такі не перевищують 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явлених позовних вимог, а як наслідок на їх задоволення у повному обсязі.

З мотивів викладених судом вище у даному рішенні, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60грн.

Керуючись ст. ст.12,13,76,82,137,141,259, 263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» про страхове відшкодування задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038,00грн., понесених витрат на поховання 48 500,00грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60грн.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прем`єр Альянс», код ЄДРПОУ: 13934129, місцезнаходження: Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд.47.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 25 травня 2023р.

Суддя