Решение № 111115249, 26.05.2023, Вишгородський районний суд Київської області

26.05.23 363/2195/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.

за участю секретаря судових засідань Усковій Я.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови серії ГБВ № 158902 від 22.04.2023 року, винесеної в межах справи про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП.

Зазначену постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закриттю. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 зазначив, що постанова серії ГБВ № 158902 від 22.04.2023 року про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП була винесена працівником поліції з грубим порушенням порядку провадження у справах про адміністративне правопорушення, що вплинуло на прийняте рішення, що ґрунтується на обставинах, що не відповідають дійсності. Зокрема, працівники поліції не встановили всіх обставин та фактів, підійшовши до цього формально та поверхнево, не зібрали відповідних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, внаслідок чого не встановили чи дійсно мало місце вчинення правопорушення та чи наявні у діях ОСОБА_1 ознаки правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що постанова про адміністративне правопорушення не містить жодного доказу, з якого вбачалося б наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, не відповідав вимогам повноти, всебічності та об`єктивності, внаслідок чого винесена постанова є протиправною, необґрунтованою. Тому ОСОБА_1 просив скасувати винесену постанову та закрити відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.04.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

У встановлений судом, строк ОСОБА_1 усунув зазначені недоліки шляхом направлення уточненої редакції адміністративного позову, внаслідок чого ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року провадження у справі було відкрито, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до вищезазначеної ухвали відповідачу було надано строк для реалізації його процесуального права на висловлення заперечень проти позовної заяви шляхом подачі відзиву. У цій же ухвалі учасникам справи було надано можливість висловити свої заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також подати клопотання про проведення судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалу про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримав 02 травня 2023 року на його офіційну електронну адресу, що була надана ним особисто як засіб зв`язку та процесуальної комунікації з судом. У свою чергу, Головне управління Національної поліції в Київській області зазначену ухвалу та копію матеріалів адміністративного позову отримало 08 травня 2023 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи зворотне повідомлення.

Станом на 26 травня 2023 року відповідачем у встановлений судом строк не було подано ані відзиву на адміністративний позов, ані будь-яких інших заяв, клопотань. Від позивача станом на 26.05.2023 року також не надходило жодних заяв та клопотань.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки учасники судового провадження у встановлений судом строк та порядку не подали заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про проведення спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а відповідач у встановлений судом строк також не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву та доказів по справі, то суд доходить до висновку про необхідність розгляду адміністративного позову без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб`єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.

Судом встановлено, що 22 квітня 2023 року поліцейським Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом Воронецьким Євгеном Сергійовичем було винесено постанову серії ГБВ № 158902 відносно ОСОБА_1 . Оскільки із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її протиправною, то останній звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, Суд доходить до висновку, що між сторонами виникли спірні публічні правовідносини щодо оскарження особою індивідуального акта суб`єкта владних повноважень у вигляді постанови про накладання адміністративного стягнення.

Положення щодо розгляду справ відповідних категорій містяться у ст. 286 КАС, відповідно до ч. 1 якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У цей же час відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зазначені категорії справ стосуються перевірки судом рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Постанова про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 158902 від 22.04.2023 року була винесена поліцейським Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом Воронецьким Євгеном Сергійовичем як результат розгляду і вирішення справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що передбачено ст. 183 КУпАП та відповідно до ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції.

Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до компетенції Національної поліції, визначається положеннями КУпАП, а також Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 року № 1376 (далі по тексту Інструкція № 1376).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно до ст. 284 КУпАП є одним з рішень суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення.

Внаслідок цього Суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб`єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суб`єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виконання вищезазначеного обов`язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб`єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб`єктом владних повноважень.

Виконання цього обов`язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено у ст. 279 КУпАП.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюються суб`єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого та на основі чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.

Одночасно з цим з приводу правомірності оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідним вказати на наступні обставини.

Судом встановлено, що спірна постанова серії ГБВ № 158902 від 22.04.2023 року була винесена за результатами розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме за фактом здійснення завідомо неправдивого виклику поліції.

У ст. 183 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Аналіз складу вказаного адміністративного правопорушення дає суду можливість зробити висновок, що його особливість полягає саме в суб`єктивній стороні, яка характеризується наявністю прямого умислу, на що вказує використання у диспозиції статті терміну «завідомо неправдивий виклик». Тобто, конкретна особа здійснює виклик спеціальних служб, розуміючи при цьому відсутність підстав для цього та діючи при цьому умисно, тобто усвідомлюючи протиправний та шкідливий характер своїх дій, а також бажаючи вчинення відповідних дій.

З урахуванням вищевикладених висновків суду щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог, яким повинна відповідати остаточна постанова органу влади (посадової особи), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, суд вважає за доцільне зазначити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП шляхом винесення відповідної постанови буде правомірним та належним результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, не буде становити непропорційного втручання в сферу особистих прав та свобод людини тоді і лише тоді, коли в межах справи про адміністративне правопорушення суб`єкт владних повноважень на основі дослідженої достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів прийде до висновку, що мало місце вчинення правопорушення конкретною особою, а також що наявна вина цієї особи у вчиненні такого діяння.

Судом встановлено, розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, відповідно до ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції. На додаток до цього у ч. 2 ст. 251 КУпАП закріплюється наскрізне для всього галузевого законодавства правило, відповідно до якого обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Послідовний аналіз положень ст. 255 КУпАП дає суду можливість зробити висновок, що посадові особи органів Національної поліції є уповноваженими на складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Вищезазначені висновки у своїй сукупності дають можливість констатувати, що оскільки органи (посадові особи) Національної поліції уповноважені на складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, а також на розгляд і вирішення цієї справи про адміністративне правопорушення, то відповідно до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП саме на ці органи (посадові особи) покладається обов`язок збирання доказів на підтвердження всіх обставин та фактів, що підлягають з`ясуванню відповідно до положень ст. 280 КУпАП при розгляді справи, який у свою чергу відповідно до ст. 279 КУпАП передбачає необхідність дослідження доказів.

На додаток до цього суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення (у даному випадку працівник органу поліції) повинен з`ясувати конкретний перелік обставин. Необхідність з`ясування передбачає імперативну вимогу, звернену до суб`єкта владних повноважень, щодо встановлення обставин та фактів, що мали місце в об`єктивній дійсності, шляхом їх підтвердження відповідними доказами. Зазначена вимога забезпечує прийняття обґрунтованого та правомірного рішення по справі, а тому ігнорування такої вимоги (винесення постанови без дослідження доказів та встановлення всіх обставин, що мають значення, шляхом їх підтвердження) призводить до ухвалення протиправного та необґрунтованого рішення.

Відповідно до п. 6 Розділу IV Інструкції № 1376 зазначається, що уповноважені посадові особи органів поліції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 278 КУпАП вирішують такі питання: чи належить до їх компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвокатів.

Відповідно до п. 7 Розділу IV цієї же Інструкції № 1376 - уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.

Таким чином, спеціальним актом законодавства, який визначає порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, що розглядається уповноваженими особами органів Національної поліції, також закріплено не тільки обов`язок з`ясування обставин справи, що в цілому можливо тільки шляхом співставлення наявних фактів з наявними доказами, але і необхідність проведення повного, всебічного та неупередженого розгляду, у тому числі з необхідністю вирішення заявлених клопотань, перевірки складених матеріалів.

На додаток до цього у п. 10 Розділу IV Інструкції № 1376 встановлюється, що у постанові про адміністративне правопорушення у графі «установив» - число, місяць, рік, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, а також обставини і суть правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи.

Таким чином встановлюється, що у відповідній графі постанови зазначаються лише ті обставини та суть правопорушення, які є установленими за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи, що в черговий раз свідчить про існування обов`язку збирання та дослідження доказів органами Національної поліції, коли розгляд відповідної справи підвідомчий саме ним.

Зазначений висновок також підтверджується положеннями п. 24 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, у якому зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічний висновок також викладено у Постанові КАС ВС від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17.

Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Тому суд доходить до висновку, що матеріали справи за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не тільки не містять жодного доказу на підтвердження обставин та фактів вчиненого правопорушення, але і спірна постанова серії ГБВ № 158902 від 22.04.2023 року не містить навіть посилання на докази, на основі яких було винесено відповідне рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, при винесенні спірної постанови уповноваженою особою не було дотримано всіх вимог процесуального законодавства та не забезпечено реалізацію принципу обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, шляхом посилання на докази, на основі яких прийнято рішення та які суд мав би можливість дослідити під час розгляду даного адміністративного позову.

Хоча ОСОБА_1 не заперечував проти того, що він дійсно здійснив виклик працівників поліції, але порушення вимоги обґрунтованості у даному випадку першочергово призводить до неправомірності цієї постанови, оскільки суд позбавлений об`єктивної можливості перевірити правильність висновку суб`єкта владних повноважень щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, здійснив саме завідомо неправдивий виклик поліції. У кінцевому підсумку порушення вимоги обґрунтованості у даному випадку призводить до необхідності скасування винесеної постанови.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в межах адміністративних справ щодо оскарження правомірності рішень суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення та обов`язок подавати на підтвердження цього рішення всі можливі докази. В такий же спосіб законодавство закріплює презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, яку останній має спростувати, застосовуючи всі можливі процесуальні механізми.

Однак в межах даної справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності свого рішення, як і було проігноровано можливість висловити свою позицію щодо спірного рішення про притягнення особи до відповідальності, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про правомірність винесеної постанови. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення, а отже, з урахуванням вищенаведених обставин та положень законодавства, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд приходить до висновку, що спірна постанова серії ГБВ № 158902 від 22.04.2023 року є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати по справі становлять 536 грн. 80 коп. та складаються з витрат на сплату судового збору і відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 183, 245, 247 п.1, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати Постанову про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 158902 від 22.04.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108616) понесені судові витрати у загальному розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області (Код ЄДРПОУ 40108616, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).

Головуючий суддя О.В. Рукас