Решение № 111101461, 18.05.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13352/22

Провадження № 2/761/2819/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Решти Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі по тексту - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 46 542,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є належним користувачем транспортного засобу марки «ВАЗ», модель «21113», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої на його ім`я.

12 квітня 2022 року о 10 годині 40 хвилин, як зазначає позивач, сталася ДТП за участю вказаного вище автомобіля та автомобіля марки DAEWOO Sens, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена відповідачем, у зв`язку з чим, позивач, як належний користувач пошкодженого транспортного засобу, 13 квітня 2022 року звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування, проте, відповідачем було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на відсутність доказів права отримання такого відшкодування. Крім того, у позовній заяві позивач вказує, що відповідачем було надіслано йому звіт №185_SOS_-220504-242357 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 18 травня 2022 року, відповідно до якого, як вважає позивач, вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП є значно заниженою, тому, позивачем було замовлено незалежне проведення огляду транспортного засобу, відповідно до звіту за результатами огляду, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ», модель «21113», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 46 542,32 грн.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

27 грудня 2022 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник відповідача послався на те, що 12 квітня 2022 року сталась ДТП за участю автомобілів DAEWOO Sens, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ, держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якого автомобіля отримали механічні пошкодження.

На момент ДТП, як вказано у відзиві на позовну заяву, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAEWOO Sens була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом ЕР.203750433.

13 квітня 2022 року на адресу страхової компанії від позивача надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заява про страхове відшкодування з додатками.

В ході розслідування заявленого випадку, було встановлено, що згідно довіреності НРС №967875 ОСОБА_4 надала право ОСОБА_1 , у тому числі, укладати від її імені угоди про відшкодування завданої шкоди, одержувати за такими угодами суми у розмірах згідно із калькуляціями, актами, експертними висновками. Тобто, як стверджує представник відповідача, ОСОБА_1 має право на укладення договорів про відшкодування шкоди, яка пов`язана із пошкодженням транспортного засобу та право на отримання за такими договорами грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування йому необхідно надати документи, що підтверджують його право на отримання страхового відшкодування. Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що представником страховика було проведено огляд пошкодженого майна та складено протокол технічного огляду КТЗ від 06 травня 2022 року. Для визначення розміру шкоди було залучено оцінювача та результатами проведених дій оцінювачем було складено відповідний звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу становить 15696,27 грн з ПДВ і 12202,04 грн без ПДВ на запасні частини та матеріали.

На переконання представника відповідача, незгода позивача із висновками цього звіту не є підставою стверджувати, що сума страхового відшкодування була занижена страховою компанією. Також, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів того, що він здійснив оплату ремонту автомобіля, відповідно розрахунок збитку за звітом, наданим позивачем, а тому страхове відшкодування в даному випадку необхідно здійснювати за вирахуванням суми податку на додану вартість. При цьому, представник відповідача послався й на те, що полісом ЕР.203750433 закріплено франшизу у розмірі 2600,00 грн.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 16 січня 2023 року, послався на обставини, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, а також зазначив, що звіт, складений оцінювачем страхової компанії, тобто особою, яка є зацікавленою у зменшенні розміру страхових виплат. Також, посилаючись на методику розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, позивач вказав, що доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли через систему «Електронний суд» 23 січня 2023 року, представник відповідача послався на аналогічні обставини тим, що викладені у відзиві, зазначивши, що у звіті, наданому позивачем, здійснено не об`єктивну оцінку, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 р. цивільну справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач заявлену вимогу підтримав та просив задовольнити, зокрема пояснивши, що транспортний засіб він відремонтував власними силами та передав на потреби ЗСУ. Натомість представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча суд повідомляв відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши позивача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, доводи сторін, які викладені сторонами у заявах по суті, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову за наступних фактичних обставин справи та відповідної аргументації.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів цивільної справи та встановлені судом.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що власником транспортного засобу «ВАЗ 21113», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , яка міститься в матеріалах справи.

За довіреністю від 17.02.2022 р., посвідченою приватним нотаріусом Філіповою І.П., ОСОБА_4 уповноважила позивача на користування та розпорядження транспортним засобом «ВАЗ 21113», державний номерний знак НОМЕР_1 , в термін на три роки з правом передоручення, тобто до 17.02.2025 р.

Судом встановлено, що 12.04.2022 року о 10 год. 40 хв. на 865 км. автошляху сполученням Знам`янка-Луганськ-Ізварено Кам`янського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «DEO SENS», державний номерний знак НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21113», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Зі змісту постанови П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2022 року у справі №190/443/22, яка набрала законної сили 10.05.2022 р. вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 12.04.2022 р.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП, ОСОБА_2 була застрахована відповідачем, що не спростовується сторонами та підтверджується полісом EP.203750433, розмір страхової суми за шкоду завдану майну складає 130 000 грн., розмір франшизи 2 600 грн.

Листом від 13 квітня 2022 року позивач повідомив відповідача про дорожньо-транспортну пригоду.

26 травня 2022 року позивач повторно звернувся до відповідача щодо виплати страхового відшкодування по страховій справі №18214, однак страхова компанія у відповідь на звернення позивача наголосила на тому, що для отримання страхового відшкодування позивачу слід надати доручення на отримання страхової виплати від власника транспортного засобу ОСОБА_4 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що на замовлення страхової компанії було проведено експертне дослідження щодо оцінки розміру збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. Так, за звітом ФОП ОСОБА_5 №185_SOS_-220504-242357 від 18 травня 2022 року вбачається, що вартість відновлюваного ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу в результаті ДТП складає 15 696,27 грн. (з урахуванням ПДВ. на запасні частини та матеріали).

Вказаний звіт було направлено позивачу, однак він вважаючи оцінений розмір матеріального збитку значно заниженим, замовив в іншого експерта дослідження для оцінки матеріального збитку транспортного засобу. Так, за звітом ФОП ОСОБА_6 №5322 від 10 липня 2022 року вбачається, що вартість відновлюваного ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу в результаті ДТП складає 46 542,32 грн.

Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті відшкодування, вважаючи обґрунтованим розмір матеріального збитку в сумі 46 542,32 грн., звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями статтей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує наступні норми законодавства.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 ст.1188 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20))....».

Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком..

Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Зі змісту нотаріально посвідченої довіреності вбачається, що 17 лютого 2022 року власником пошкодженого в ДТП рухомого майна ОСОБА_4 було уповноважено позивача правом користування та розпорядження транспортним засобом ВАЗ 21113, д.н.з НОМЕР_1 , окрім того зі змісту вказаної довіреності вбачається, що власник транспортного засобу наділив позивача правом бути його представником в страхових організаціях з приводу отримання страхових виплат та будь-яких питань, пов`язаних з їх отриманням.

Так, суд проаналізувавши зміст вказаного правочину, ураховуючи словосполучення «будь-яких», приходить до висновку, що позивач має право на отримання відповідного страхового відшкодування в інтересах власника транспортного засобу, тому безпідставними є доводи представника відповідача щодо необхідності надання позивачем відповідного доручення від ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі по тексту -Закон) № 1961 -IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До заяви, серед іншого, додаються документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.

Позивач долучив до заяви від 26.05.2022 р. копію нотаріально посвідченої довіреності та копію витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, а відтак останній виконав вимоги ст. 35 Закону №1961-IV та наділений правом на отримання страхового відшкодування в інтересах власника пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу.

Вирішуючи питання стосовно розміру матеріального збитку транспортному засобу, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст.29 Закону №1961 -IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Так, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону України №1961 -IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Частинами 1, 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності..

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення відповідача оцінювачем ФОП ОСОБА_5 (сертифікат №162/20 суб`єкта оціночної діяльності від 10.03.2020, виданий Фондом державного майна України), складено звіт №185_SOS_-220504-242357 від 18.05.2022 р. про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. Водночас, на замовлення позивача оцінювачем ФОП ОСОБА_6 (сертифікат №4179 суб`єкта оціночної діяльності від 04.03.2006 р., виданий Фондом державного майна України), складено звіт № 5322 від 10.07.2022 р. про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ.

Варто зауважити, що в процесі розгляду даної справи сторони не заявили клопотання про призначення в даній справі судової експертизи щодо встановлення розміру матеріального збитку заподіяного транспортному засобу винуватцем ДТП, з огляду на подання сторонами двох звітів, висновки яких щодо розміру матеріального збитку та обсягів пошкоджень транспортного засобу суттєво різняться між собою. Зокрема, за звітом ФОП ОСОБА_5 №185_SOS_-220504-242357 встановлено 16 елементів пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, позаяк за звітом ФОП ОСОБА_6 №5322 від 10.07.2022 року визначено 26 елементів пошкодження транспортного засобу.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Суд, наголошує увагу на тому, що позивач у заявах по суті, а також в судовому засіданні посилається на те, що висновки в дослідженні, проведеному на замовлення відповідача, в частині визначення розміру матеріального збитку транспортному засобу внаслідок ДТП, яка мала місце 12 квітня 2022 р., є значно заниженою, оскільки при визначені завданих збитків експертом не було враховано всіх пошкоджень, які наявні на транспортному засобі, а фототаблиця до звіту складається з 6 фотознімків, на яких не зафіксовано більшість пошкоджених елементів автомобіля, також наголошував увагу на тому, що середня вартість транспортного засобу, яка береться при розрахунку, є зменшеною, тому позивачем було замовлено незалежне проведення огляду транспортного засобу, з фотофіксацією та визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля у ФОП ОСОБА_6 .

Тобто, з викладеного вбачається, що позивач не погоджується з визначеним ФОП ОСОБА_5 розміром матеріального збитку транспортного засобу та не ставить під сумнів ту обставину, що дослідження, виконане на замовлення відповідача, суперечить вимогам законодавства, зокрема, не уповноваженою на те особою, а також з недотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Разом з тим, суд вбачає, що обидва звіти відповідають вимогам законодавства та відповідно складені уповноваженими на те суб`єктами оціночної діяльності, разом з тим необхідно відзначити, що обидва звіта не є висновком експерта, в розумінні вимог процесуального закону, а є документами, що містять висновки про вартість майна, зокрема, щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу.

У той же час, за умовами частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Так, позивач, вважаючи, що визначений в звіті № 185_SOS_-220504-242357 від 18.05.2022 року матеріальний збиток транспортному засобу, є значно заниженим, не ініціював резензування вказаного звіту, за результатом якого такий звіт міг бути визнаний судом таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та таким, що має недоліки, які б вплинули на достовірність оцінки, при цьому суд неодноразово роз`яснював процесуальне право позивача на заявлення клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, результати якої могли б вказати на те, що експертне дослідження виконане на замовлення відповідача, було проведене при неповному врахуванні всіх пошкоджень транспортного засобу, а також при занижені ринкової вартості вказаного рухомого майна.

При цьому, суд вбачає, що обидва експертні дослідження було проведено при огляді транспортного засобу, а саме, за першим звітом на замовлення відповідача 06.05.2022 р., за другим звітом на замовлення позивача 29.06.2022 р., тобто через два місці після першого огляду автомобіля.

Слід також відзначити, що ч. 1 ст. 22 Закону № 1961-IV, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У той же час, позивач, посилаючись на те, що матеріальний збиток визначений у звіті №185_SOS_-220504-242357 від 18.05.2022 року не у повному обсязі, не надає до суду доказів понесених витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, в розмірі оціненому в експертому дослідженні, яке було проведено на його замовлення.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи викладені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість використання звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №185_SOS_-220504-242357 від 18.05.2022 року для визначення розміру страхового відшкодування, а також не спростовано висновків вказаного звіту про оцінку.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для визначення розміру відшкодування шкоди на підставі звіту № 5322 від 10.07.2022 р. в розмірі 46 542,32 грн., оскільки обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця, при цьому позивач не погоджуючись з розміром матеріального збитку в сумі 15 696, 27 грн., визначеному в звіті, виконаному на замовлення відповідача, не замовив рецензування вказаного експертного дослідження, а також не скористався процесуальним правом на заявлення клопотання про проведення судової експертизи, хоча відповідне право було неодноразово йому роз`яснено судом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що визначений матеріальний збиток в розмірі 15 696, 27 грн., визначений у звіті №185_SOS_-220504-242357 від 18.05.2022 р., необхідно врахувати при обрахунку найбільш вірогідного розміру страхового відшкодування, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Водночас, згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону №1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Так, за полісом ОСЦПВ № ЕР.23750433, розмір франшизи становить 2 600 грн.

Верховний Суд в постановах від 28.02.2018 у справі № 757/22706/15-ц та від 22.07.2020 у справі №583/3159/18 зробив висновок, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається потерпілому після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, докази оплати ремонту, здійсненого платником ПДВ, у матеріалах справи відсутні, а тому суд приходить до висновку, що страхове відшкодування підлягає виплаті позивачу без врахування ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, провівши математичний розрахунок виділення ПДВ із суми визначеного матеріального збитку та вирахувавши з означеної суми передбачену договором франшизу, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 10 480, 22 грн., а тому позов підлягає задоволенню частково.

В порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем на замовлення звіту про оцінку вартості матеріального збитку у розмірі 4000 грн., оскільки відповідні витрати, з урахуванням обставин даної справи та прийнятого рішення у справі, не є судовими витратами у розумінні вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 10 480,22 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят грн. 22 коп.) та судовий збір 223, 46 грн. (двісті двадцять три грн. 46 коп.).

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ 20782312.

Повний текст судового рішення складено: 23.05.2023 р.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА