Решение № 111026243, 12.05.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/961/23

Провадження № 2-а/366/17/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2023 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді Ткаченка Ю.В., при секретарі - Морозовій Я.Р., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришка Петра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі позивач), яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до поліцейського Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришка Петра Олександровича (далі відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою серії ГАБІ № 507891 від 17.11.2022 року, винесеної поліцейським Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришко П.О. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик поліції) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).

Із вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та наголосила при цьому, що зазначену постанову прийнято з порушенням вимог ст. 251, 280, 283 КУпАП.

Вказує, що ОСОБА_1 тривалий час (з дитинства) страждає на тяжке психічне захворювання - легку розумову відсталість у ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовими розладами. Згідно висновків амбулаторно-психіатричної експертизи від 19.03.2014 року, за своїм психічним станом ОСОБА_1 не може розуміти характер та значення своїх дій та керувати ними. Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 07.05.2014 року ОСОБА_1 було визнано недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_2 . Тому вважає, що існує сумнів у тому, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав та бажав чи свідомо допускав шкідливі наслідки від таких дій.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 05 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 12 травня 2023 року /а.с. 16/.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач - поліцейський Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришко П.О. в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзиву, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася згідно ч. 4 ст. 229 КАСУ, оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1, 2 статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов`язковою.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою серії ГАБІ № 507891 від 17.11.2022 року, винесеної поліцейським Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришком П.О. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень). Згідно з даною постановою, 17.11.2022 року близько 05 год. в с. Обуховичі по вул. Шевченка ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме працівників поліції, повідомивши про крадіжку /а.с. 3/.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена, зокрема, ст.183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, місце проживання чи перебування; опис обставин,установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Статтею 183 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Відповідно до вимог ст. 17 КУпАП, обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність, зокрема, є вчинення правопорушення в стані неосудності.

Відповідно до ст. 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини особи, що вчинила адміністративне правопорушення. Особи, що страждають психічними розладами й у силу цього не здатні усвідомлювати характер вчинених ними дій або оцінювати їх соціальне значення, а також не здатні керувати своїми діями через поразку вольової сфери психіки, не можуть діяти умисно або необережно, тобто виявити вину в адміністративно-правовому змісті.

Осудність - це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення злочину людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта адміністративного правопорушення. Між осудністю й виною є тісний взаємозв`язок. Осудність, як і вина, - невід`ємний елемент складу адміністративного правопорушення. Осудність - ознака складу адміністративного правопорушення, що характеризує його суб`єкт; вина - ознака складу, який характеризує суб`єктивну сторону. Осудність, як і вина, характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими. Вольова ознака юридичного критерію неосудності - нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю) - означає нездатність людини діяти з своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь. Інтелектуальна ознака юридичного критерію неосудності означає нездатність особи під час адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Актом амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи № 51ц підтверджено, що ОСОБА_1 страждає на психічне захворювання - легку розумову відсталість у ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовими розладами (F-70.1). За своїм психічним станом ОСОБА_1 розуміти характер та значення своїх дій та керувати ними не може /а.с. 4/.

З довідки від 18.01.2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання /а.с. 5/.

Відповідно до рішення Іванківського районного суду Київської області від 17.11.2016 року ОСОБА_2 призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_1 /а.с. 7-8/.

Дана обставина сама по собі викликає сумнів в осудності ОСОБА_1 , тобто у здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, внаслідок хворобливого стану.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте, виходячи з даних, що ОСОБА_1 страждає на тяжке психічне захворювання - легку розумову відсталість у ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовими розладами; за своїми психічним станом не може розуміти характер та значення своїх дій та керувати ними; є особою з інвалідністю ІІ групи, тому існує сумнів у тому, що він усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав та бажав чи свідомо допускав шкідливі наслідки від таких дій.

Отже, неможливо беззаперечно встановити наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , а саме наявності суб`єктивної його сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме його суб`єктивної сторони.

Окрім того, ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи, був позбавлений права користуватися юридичною допомогою захисника, в тому числі під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оспорюваної постанови.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначені положення повністю відповідають і вимогам п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують заперечення проти позову, суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП в діях ОСОБА_1 встановлено не було.

Отже, поліцейським при виявленні правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст. 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про порушення позивачем вимог КУпАП припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Враховуючи вище перелічені порушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що доводи позивача стосовно відсутності в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП не спростовані відповідачем, а відтак суд приходить до висновку, що при винесенні оспорюваної постанови не були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з`ясування всіх обставин справи, в тому числі щодо стану здоров`я особи, а тому суд вважає, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача, суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи, та дотримуючись вимог ст. 139 КАС України, суд вирішив стягнути в дохід держави витрати на сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі ст.ст. 222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 246, 250, 268, 286 КАС України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришка Петра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ГАБІ № 507891 від 17.11.2022 року, складену поліцейським Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришко Петром Олександровичем, відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень) за ст. 183 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за яке було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень) за ст. 183 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, адреса: 01601, м. Київ вул. Володимирська,15) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий зір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , яка діє в інтересах - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: поліцейський Відділення поліції № 1 Вишгородське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Петришко Петро Олександрович, адреса: Київська область Вишгородський район смт. Іванків вул. Київська, 25

Суддя : Юрій ТКАЧЕНКО