Решение № 110996501, 22.05.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/49/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 Справа № 908/624/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/624/23

за позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Жаботинського Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 17955,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

28.02.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № б/н від 27.02.2023) Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Жаботинського Руслана Леонідовича про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 106/1 від 14.08.2013 за період з вересня 2016 по грудень 2022 у розмірі 17506,74 грн.; штрафу в розмірі 100,80 грн.; 3% річних у розмірі 50,28 грн., нарахованих за період з 10.03.2022 по 13.02.2023, інфляційних втрат у розмірі 298,09 грн., нарахованих за період з березня 2022 по січень 2023 включно.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди нежитлового приміщення № 106/1 від 14.08.2013.

Розмір орендної плати та порядок її перерахування визначається розділом 3 договору, зокрема, визначено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктом 3.4 договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок місцевого бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім. Строк дії договору визначено п. 11.1, відповідно до якого договір діє з 14.08.2013 до 14.07.2016. Після закінчення строку дії договору 14.07.2016, він продовжувався на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 24.05.2016) до 14.05.2022. У зв`язку з втратою чинності Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ 01.02.2020, введенням в дію Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, та виключенням норми про автоматичне продовження договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця, строк дії договору після 14.05.2022 не продовжувався. Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Тому договір є чинним на момент написання позовної заяви.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач у відзиві, що сформований в системі «Електронний суд» 14.04.2023, проти позову заперечив. Визнав укладення між сторонами у справі договору оренди нежитлового приміщення № 106/1 від 14.08.2013. Зазначив, що з моменту припинення договору 14.07.2016 сторони умови договору не виконували, відповідач орендовані приміщення загального користування не використовував, орендну плату не сплачував. Згідно п. 5.15 договору, у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку. Умовами договору передбачена можливість продовження строку дії договору в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця при умові виконання п. 5.15 договору. Разом з тим, зміни та доповнення до цього договору можуть мати місце за погодженням сторін й оформляються в письмовій формі. Втім, будь-які зміни та доповнення до договору сторонами не вносились. Таким чином, строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 106/1 від 14.08.2013 закінчився 14.07.2016 року. Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 2 статті 291 ГК України). Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 24.05.2011) оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди. Отже, з 24.05.2011 законодавцем встановлено умову обов`язкового проведення переоцінки об`єкта оренди як підстави для поновлення договору оренди державного та комунального майна, остання оцінка якого є застарілою, оскільки була зроблена більш як три роки тому. Сторони погодили у пунктах 11.8 та 5.15 договору, що договір вважається продовженим на той самий термін, при умові, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку. Згідно висновку про ринкову вартість майна, доданого до договору, датою оцінки є 15.02.2013 року, тобто більше як три роки на дату спливу строку дії договору 14.07.2016. Крім того, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності. У задоволенні позову просив відмовити; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Копія відзиву з додатками надіслані позивачу 13.04.2023, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист від 13.04.2023.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/624/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/624/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 06.03.2023 була доставлена до електронного кабінету позивача 06.03.2023. Ухвала суду від 06.03.2023 про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 10.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

У зв`язку з перебуванням судді Ярешко О.В. у відпустці з 04 травня 2023, рішення по суті ухвалено судом 22.05.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

14.08.2013 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець за договором, позивач у справі), Міським комунальним підприємством «Основаніє» (балансоутримувач за договором) та Фізичною особою-підприємцем Жаботинським Русланом Леонідовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 106/1, за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 24.04.2013 № 218р передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - місця загального користування - частину п`ятого поверху будівлі (літ. А-5) загальною площею 5,16 кв.м, у складі: частини коридору № 1, частини туалету № 4, частини туалету № 5, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,180-а, яке перебуває на балансі Міського комунального підприємства «Основаніє», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість (додаток № 3 до договору) 7747,00 грн. (сім тисяч сімсот сорок сім грн. 00 коп.) без ПДВ станом на 15.02.2013.

Згідно п. 1.2, майно використовується орендарем на правах оренди як місця загального користування.

Згідно п.п. 2.1, 2.4, 2.5, орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна (додаток № 2 до договору). У разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання орендар передає комунальне майно орендодавцю, балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором.

Відповідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.10, орендна плата визначається на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006 № 63 та Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає 1162,05 грн. на рік згідно з розрахунком (додаток № 1 до Договору). За перший місяць оренди майна орендна плата складає 96,74 грн. х Іінф. (08/2013) (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції). Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок місцевого бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. У випадках закінчення дії цього договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі.

Згідно п. 3.7, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.12, орендар зобов`язався: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; у разі припинення, дострокового розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно п. 5.15, у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 14.08.203 до 14.07.2016 (пункт 11.1 договору).

Відповідно до п.п. 11.3, 11.6, зміни та доповнення до цього договору можуть мати місце за погодженням сторін, оформляються в письмовій формі і становлять невід`ємну частину цього договору. Після закінчення терміну дії цього договору орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладання договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб власника.

За умовами п. 11.8, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання пункту 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладено (п. 11.10).

Сторонами до договору підписані додаток № 1 «Розрахунок орендної плати», додаток № 2 «Акт прийому-передачі від 14.08.2013», згідно якого орендарю (відповідачу) передано в оренду майно.

Згідно висновку про ринкову вартість майна, що складений ДП БТО «Вікторбуд» та затверджений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ринкова вартість об`єкта оцінки (орендованого майна загальною площею 5,16 кв.м) станом на 15.02.2013 складає (без урахування ПДВ): 7747 грн.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Відповідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір оренди від 14.08.2013 № 106/1, укладений між сторонами, є договором оренди комунального майна.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 764 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 14.07.2016) передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 10 квітня 1992 року N 2269-XII (у редакції станом на 14.07.2016), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" N 2269-XII (в редакції станом на 14.07.2016), оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Сторонами у пункті 11.8 договору № 106/1 також визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання пункту 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

При цьому, за умовами п. 5.15 договору, у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

Отже, законодавством та сторонами у договорі встановлено умову обов`язкового проведення переоцінки об`єкта оренди як підстави для поновлення договору оренди комунального майна, остання оцінка якого є застарілою, оскільки була зроблена більш як три роки тому.

Пунктом 2 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.2003 № 3) (далі - Методика), зокрема, визначено, що оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об`єкта оренди (активів, що входять до складу об`єкта оренди) та аудиторської перевірки об`єкта оренди оплачує орендар.

Судом встановлено, що оцінка об`єкта оренди проводилась станом на 15.02.2013, тобто, на час закінчення строку дії договору оренди № 106/1 - 14.07.2016 минуло більш як три роки.

Доказів укладення до договору оренди № 106/1 додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору на інший строк сторонами суду не подано.

В матеріалах справи відсутні також докази щодо проведення оцінки орендованого майна станом на 14.07.2016.

Позивач відповіді на відзив не подав, наведені у відзиві пояснення та аргументи не відхилив та не спростував.

Таким чином, суд приходить до висновку про припинення з 14.07.2016 договору оренди нежитлового приміщення № 106/1 від 14.08.2013 за закінченням терміну, на який його було укладено.

Аргументи позивача щодо продовження строку дії договору оренди до 14.05.2022 судом спростовуються, згідно наведеними вище нормами законодавства.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 10 квітня 1992 року N 2269-XII (у редакції станом на 14.07.2016), орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами договору оренди № 106/1 (п. 2.4), у разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання орендар передає комунальне майно орендодавцю, балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

При цьому, обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором (пункт 2.5 договору).

Відтак, відповідач, як орендар, був зобов`язаний після припинення дії договору № 106/1 передати (повернути) орендоване комунальне майно орендодавцю, балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна.

Доказів повернення орендованого майна орендодавцю, балансоутримувачу матеріали справи не містять; відповідачем не подано разом із відзивом відповідного акту приймання-передачі майна; у відзиві також не зазначено, що майно було повернуто з оренди у порядку, встановленому договором.

Згідно п. 3.10 договору № 106/1, у випадках закінчення дії цього договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок місцевого бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4).

Відтак, відповідач має сплачувати орендну плату, розмір та строки оплати якої визначено у договорі № 106/1, по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення орендної плати за період з вересня 2016 по грудень 2022 у розмірі 17506,74 грн.

Відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності.

У п. 137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013, заява No 21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

У даному випадку, перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли повинна була бути оплачена щомісячна орендна плата, та закінчується через три роки, у відповідні місяць та число.

02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020 на усій території карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, який діє по теперішній час.

Отже, з дня набрання чинності Закону України № 540-IX - 02.04.2020, строк, визначений ст. 257 ЦК України, продовжується на строк дії карантину.

Позовна заява була подана до Господарського суду Запорізької області 28.02.2023.

За зобов`язаннями з оплати орендної плати за вересень 2016 позовна давність спливає 11.10.2019, за жовтень 2016 - спливає 11.11.2019, за листопад 2016 - спливає 11.12.2019, за грудень 2016 - спливає 11.01.2020, за січень 2017 - спливає 11.02.2020, за лютий 2017 - спливає 11.03.2020.

Щодо інших платежів з орендної плати, строк позовної давності продовжений у зв`язку з дією карантину, а відтак, не сплинув.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів сплати позивачу заборгованості з орендної плати суду не подав, розміру заборгованості не спростував, контррозрахунку не подав.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя заборгованості з орендної плати у розмірі 1048,14 грн., нарахованої за період з вересня по грудень 2016 та з січня по лютий 2017 включно у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

В іншій частині щодо стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя заборгованості з орендної плати у розмірі 16458,60 грн., нарахованої за період з березня 2017 по грудень 2022 включно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 100,80 грн. штрафу суд відмовляє у зв`язку з припиненням договору № 106/1, а відтак, штрафні санкції поза межами дії договору не можуть застосовуватися до сторони.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом перевірено складений позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що він містить арифметичні помилки, пов`язані з неправильним визначенням позивачем початку періоду нарахування 3% річних.

Так, орендар мав оплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Тобто, прострочення платежу наступало з 11 числа місяця, наступного за звітним, або, якщо 10 число відповідного місяця припадало на вихідний чи святковий день, то з першого робочого дня (наприклад, за березень 2022 орендна плата мала бути сплачена 11.04.2022, відтак, 3% річних слід нараховувати з 12.04.2022).

Згідно зробленого судом перерахунку, 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, складають 49,87 грн. У стягненні 0,41 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, визнається судом правильним. З відповідача стягується 298,09 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 2512,20 грн. судового збору.

Відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження стягнення суми 5000,00 грн. судових витрат відповідачем подано копію договору про надання правової допомоги № б/н від 11.04.2023, укладеного між Адвокатом Ткачем Д.М. та Жаботинським Р.Л. (замовник), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатом правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. За умовами п.п. 3.1, 4.1 договору, за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком № 1 до цього договору. Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до додатку № 1 від 11.04.2023 до вказаного договору "Замовлення № 1 на надання правової допомоги", адвокатом та замовником погоджено наступні умови надання правової допомоги та їх оплати: ознайомлення з матеріалами господарської справи № 908/624/23 в підсистемі «Електронний суд», вартість послуги: 1000 грн.; консультування замовника щодо способів захисту його прав по справі № 908/624/23, вартість послуги: 500 грн.; підготовка та подача через підсистему «Електронний суд» відзиву на позовну заяву по справі № 908/624/23, вартість послуги: 3500 грн.; загальна вартість замовленої правової допомоги - 5000 грн. Сторони погодили, що оплата здійснюється замовником у формі передплати у сумі 5000 грн. На момент підписання цього замовлення оплата за надання правової допомоги здійснена замовником в повному обсязі в сумі 5000 грн. Складання акту виконаних робіт чи звіту до договору сторони не передбачають.

Відповідачем подано ордер серії АР № 1103791 від 11.04.2023, виданого адвокатом Ткачем Д.М. на підставі договору № б/н від 11.04.2023 ФОП Жаботинському Р.Р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 02.11.2007 Ткачу Д.М.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Позивачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Надані відповідачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок позивача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у даній справі, витрати на правничу допомогу, що мають бути понесені відповідачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з позивача на користь відповідача стягується сума 320,00 грн. витрат на правничу допомогу. Інший розмір судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жаботинського Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя на розрахунковий рахунок (ІВАN) № UA528999980334159850000008479, отримувач ГУК у Запорізькій області/ ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача: Казначейство України (Ел. Адм. Подат.) заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 106/1 від 14.08.2013 у розмірі 16458 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн. 60 коп.; 3% річних у розмірі 49 (сорок дев`ять) грн. 87 коп.; інфляційні втрати у розмірі 298 (двісті дев`яносто вісім) грн. 09 коп. Стягувач: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 37573068).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жаботинського Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 37573068) 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 20 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 37573068) на користь Фізичної особи-підприємця Жаботинського Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 22 травня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко