Постановление суда № 110982196, 21.03.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6995/23

Справа № 760/9934/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., при секретарі Дубаніній О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Захарченко Сергій Павлович звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить:

1) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

- 107 616,85 грн матеріальної шкоди;

- 10 000 грн моральної шкоди;

- 1176,17 грн судовий збір;

2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

- 3500,00 грн. за складання звіту №438 від 02.06.2022 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням його автомобіля - 1 внаслідок цієї ДТП;

- 730,02 грн. - витрати, пов`язані з поштовими відправленнями адвокатських запитів, повідомлень, пропозицій;

Також представник позивача просить розглянути заяву про забезпечення позову та накласти арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINT» д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , та заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження вказаного транспортного засобу, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 496,20 грн.

10.08.2022 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху.

Станом на 20.03.2023 недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 21.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, зазначено, що відповідач не бажає в добровільному порядку здійснити досудове відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач вважає, що відповідач, дізнавшись про звернення позивача із позовом до суду може з метою ухилення від виконання судового рішення розпорядитись автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprint» д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , та змінити його власника.

Розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України Постанова № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, зі змісту заяви про забезпечення позову такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.

Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, не доведено співмірність заходу забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однак заявник не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про реальну загрозу відчуження автомобіля, при наявності на розгляді у суді цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання позивача, як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову, на те, що відповідач може розпорядитись вказаним автомобілем з метою ухилення від виконання судового рішення, не може бути прийнято судом до уваги, так як судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, однак позивачем не доведено та не надано доказів імовірності утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення суду в разі невжиття зазначених заходів забезпечення позову, а також те, що застосування заходів забезпечення позову є ефективним захистом прав позивача.

При цьому, слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту, у разі задоволення зазначеної заяви, через призму забезпечення судом збалансованості інтересів сторін, порушить права особи - власника майна щодо вільного розпорядження його майном.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню за наведеного обґрунтування заяви. З наведеного не вбачається співмірності заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами.

Керуючись ст.ст.149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя - Г.О. Козленко