Решение № 110972453, 16.05.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3144/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, м. Дніпро, пр. О.Поля, буд.40, код ЄДРПОУ - 30487219, електронна адреса: vitovich@atbmarket.com)

До відповідачів: Фізичної особи-підприємця Аксентьєвої Наталі Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ); Фізичної особи-підприємця Гущиної Олени Євгенівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про розірвання договору та стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Вітович О.Я. - на підставі довіреності №01/01/23-В від 01.01.2023р.;

Від відповідача (ФОП Аксентьєвої Н.Ю.): не з`явився;

Від відповідача (ФОП Гущиної О.Є.): Лях Р.М. - на підставі ордера серії ВТ №1031296 від 16.02.2023р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АТБ-маркет», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Аксентьєвої Наталі Юріївни (далі - ФОП Аксентьєва Н.Ю.) та Фізичної особи-підприємця Гущиної Олени Євгенівни (далі - ФОП Гущина О.Є.) про розірвання Договору оренди нерухомого майна, укладеного між ТОВ «АТБ-маркет», ФОП Аксентьєвою Н.Ю., ФОП Гущиною О.Є., та стягнення з ФОП Аксентьєвої Н.Ю. грошових коштів у розмірі 348 625 грн, стягнення з ФОП Гущиної О.Є. грошових коштів у розмірі 348 625 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2022р. Ухвалою суду від 22.12.2022р. відкладено підготовче засідання на 26.01.2023р. Ухвалою суду від 26.01.2023р. відкладено підготовче засідання на 16.02.2023р. Ухвалою суду від 16.02.2023р. відкладено підготовче засідання на 09.03.2023р. Ухвалою суду від 09.03.2023р. відкладено підготовче засідання на 06.04.2023р. Ухвалою суду від 06.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 25.04.2023р. Ухвалою суду від 25.04.2023р. закрито підготовче провадження у справі №3144/22 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 16.05.2023р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, та відповіді на відзив ФОП Гущиної О.Є., що надійшла до суду 17.03.2023р.

Відповідач - ФОП Аксентьєва Н.Ю, про місце, дату та час засідань у справі повідомлявся засобами поштового зв`язку. Судова кореспонденція судом направлялася на юридичну адресу, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань але, судову кореспонденцію повернуто поштою із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про поважність причин неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву від ФОП Аксентьєва Н.Ю до суду не надходив.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення скаржника про існуюче судове рішення.

Відповідач - ФОП Гущина О.Є., проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 06.03.2023р., та у запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 25.04.2023р.

Як зазначив позивач у справі, 22.12.2021р. між ФОП Аксентьєвою Н.Ю., ФОП Гущиною О.Є. (Орендодавці) та ТОВ «АТБ-маркет» (Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, за яким ТОВ «АТБ-маркет» орендувало об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 1394, 5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 265, з метою ведення торговельної діяльності продовольчими і непродовольчими товарами тощо.

Згідно п.3.1.1 Договору розмір орендної плати в місяць складає 348 625 грн без ПДВ.

Відповідно до п.п.3.3.1,3.3.2 Договору орендна плата сплачується щомісячно по 50% від загального розміру кожному Орендодавцеві.

За умовами п.3.5 договору орендна плата за передостанні та останній місяці оренди у розмірі 697 250 грн сплачується авансом протягом 14 календарних днів з дня передачі майна Орендарю за актом прийому-передачі та індексації не підлягає.

Позивач зазначає, що на виконання умов п.3.5 Договору він сплатив на рахунок ФОП Аксентьєвої Н.Ю. 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням №264660 та 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням №264661, та на рахунок ФОП Гущиної О.Є. - 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням 264694 та 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням 264695.

Як зазначає позивач, 16.05.2022р., близько 05:00 год магазин, розташований за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, 265, було обстріляно снарядами з системи реактивного залпового вогню (РСЗВ), в результаті чого магазин зазнав істотних пошкоджень, а саме: пошкоджено 27 склопакетів, двері та вхідна група, а внаслідок пожежі пошкоджено дах площею 100 кв.м.

Зазначені обставини підтверджуються актом обстеження від 16.05.2022р., складеним працівниками ТОВ «АТБ-маркет» та підрядної організації ТОВ «Контрол-групп».

У подальшому, 26.08.2022р. магазин знов був обстріляний касетними снарядами, внаслідок чого об`єкт отримав додаткові пошкодження, що підтверджується актом обстеження від 26.08.2022р. та поясненнями свідків.

У зв`язку із наведеними обставинами позивач зазначає, що він не має можливості з 16.05.2022р. та по теперішній час використовувати орендований об`єкт.

Позивач зазначає, що 26.09.2022р. Дніпропетровська Торгово-Промислова Палата засвідчила сертифікатом №1200-22-0930 форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання) ТОВ «АТБ-маркет» використовувати нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 1394, 5 кв.м, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, 265, з метою ведення торговельної діяльності продовольчими і непродовольчими товарами тощо, у термін з 16.05.2022р.

При цьому, позивач зауважив, що обставини непереборної сили тривають досі.

Також позивач звертався до правоохоронних органів щодо відкриття кримінального провадження за фактом пошкодження об`єкта оренди та 24.06.2022р. отримав витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, який підтверджує обставини, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, а саме: обстріл цивільної інфраструктури (магазину) за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, 265, внаслідок чого виникла пожежа.

ТОВ «АТБ-маркет» зазначає, що відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до п.3.10 Договору оренди Орендар звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним за цільовим призначенням через обставини, які перешкоджають такому використанню майна Орендарем та/або створюють загрозу життю та/або здоров`ю працівників Орендаря, та/або загрозу майну Орендаря.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт проводиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

За умовами п.4.4 Договору оренди строк виконання робіт з капітального ремонту майна не повинен перевищувати 45 календарних днів.

Але, як зазначає позивач, станом на дату подачі позову Орендодавці не приступили до виконання капітального ремонту, а без цього використання майна неможливе.

При цьому, позивач зазначає, що Договір оренди не містять умов щодо обов`язку саме Орендаря здійснювати капітальний ремонт об`єкта оренди у випадку його пошкодження внаслідок обстрілу та щодо обов`язку Орендаря нести ризик випадкового пошкодження майна, а відповідно до ст.323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «АТБ-маркет» зазначає, що відповідно до ч.3 ст.776 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1). відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2). вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку із обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За таких обставин, ТОВ «АТБ-маркет» просить суд розірвати Договір оренди від 22.12.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Коваленко Л.О., зареєстрований у реєстрі за №4387.

Також, у зв`язку із розірванням Договору оренди, позивач просить суд про стягнення з ФОП Аксентьєвої Н.Ю. грошових коштів у розмірі 348 625 грн, стягнення з ФОП Гущиної О.Є. грошових коштів у розмірі 348 625 грн., які були сплачені ТОВ «АТБ-маркет» за останні два місяці оренди.

Зазначену вимогу позивач обґрунтовує положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

Позивач зазначає, що розірвання договору у судовому порядку виключає договірний характер для збереження грошових коштів після такого розірвання. При цьому, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, у випадку розірвання Договору оренди від 22.12.2021р. у відповідачів відпадає підстава для утримання грошових коштів, сплачених за останні два місяці оренди у розмірі 348 625 грн та 348 625 грн.

При цьому, позивач вважає, що зазначені кошти мають бути повернуті йому у будь-якому разі, оскільки грошові кошти не покриті відповідними послугами оренди. А у разі, якщо суд встановить, що виходячи із правовідносин сторін посилання на норми ст.1212 не вірне, позивач просить застосувати принцип jura novit curia («суд знає закон»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обовязку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №487/10128/14-ц).

ТОВ «АТБ-маркет» зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направило на адресу ФОП Аксентьєвої Н.Ю. та ФОП Гущиної О.Є. лист від 07.09.2022р. за №М-2022-3241 щодо повернення грошових коштів, який було отримано, але відповіді не надано та вимогу позивача не виконано. Крім того, у даному листі позивач повідомив відповідачів про розірвання Договору оренди від 22.12.2021р. з 07.01.2023р. на підставі п.9.4 Договору в односторонньому порядку.

Відповідачка - ФОП Аксентьєва Н.Ю. своїм правом на судовий захист не скористалася.

Відповідачка - ФОП Гущина О.Є., проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п.п.6.1.4 -6.1.5 Договору оренди від 22.12.2021р. Орендар зобов`язаний у міру необхідності, власними силами та за свій рахунок проводити поточний та капітальний ремонт майна. При цьому, необхідність у проведенні капітального ремонту має бути підтверджена відповідним експертним дослідженням, проведеним спеціалізованою (експертною) установою.

Таким чином, відповідачка вважає безпідставним посилання ТОВ «АТБ-маркет» на обов`язок Орендодавців щодо проведення капітального ремонту, виходячи з положень ч.2 ст.776 Цивільного кодексу України.

Також відповідачка зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів необхідності проведення капітального ремонту (висновок експертної установи), не надано переліку ремонтних робіт, які необхідно здійснити для відновлення пошкодженої будівлі, у зв`язку із чим вважає, що відсутні докази необхідності проведення саме капітального ремонту.

Аналізуючи надані позивачем до справи матеріали фотофіксації, відповідачка зазначає, що пошкодження дійсно мали місце, однак не є такими руйнівними, щоб спричинили неможливість виконувати у приміщенні будь-які дії, у тому числі відновлювальні роботи.

ФОП Гущина О.Є. звернула увагу суду на те, що згідно наданого позивачем до матеріалів справи Сертифікату №1200-22-0903 від 26.09.2022р. про форс-мажорні обставини на підтвердження виникнення для ТОВ «АТБ-маркет» форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) через збройну агресію російської федерації проти України, період дії таких обставин існував з 16.05.2022р. по 26.08.2022р.

Враховуючи зазначене, відповідачка вважає, що лише протягом зазначеного періоду позивач був позбавлений можливості виконувати свої обов`язки за Договором оренди від 22.12.2021р. При цьому, після закінчення вказаних обставин позивач жодним чином не повідомив відповідачів про можливість чи неможливість проводити впоряджувальні роботи, чи здійснювати поточний або капітальний ремонт приміщення, як того вимагає Договір.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.10.2021р. у справі №911/3067/20 відповідачка зазначає, що отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення орендаря від орендної плати.

Також, відповідачка зазначає, що сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. (постанова Верховного суду від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17).

Відповідно до п.8.11 Договору сторона, яка не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про припинення дії цих обставин протягом 30 календарних днів з моменту припинення їх дії.

За умовами п.8.12 Договору при настанні обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) строк виконання відповідною стороною своїх зобов`язань за цим договором продовжується на час дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків, але не більше ніж на 180 календарних днів. Якщо обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) та(або) їх наслідки діють більш ніж 180 календарних днів, цей договір може бути змінений або розірваний за взаємною згодою сторін або в судовому порядку.

Враховуючи те, що для ТОВ «АТБ-маркет» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) згідно Сертифікату №1200-22-0903 від 26.09.2022р. тривали 103 дні, на думку відповідачки, відсутні підстави для розірвання Договору оренди від 22.12.2021р. на підставі п.8.12 Договору.

Крім того, відповідачка вважає, що ТОВ «АТБ-маркет» ухиляється від виконання своїх зобов`язань за Договором оренди від 22.12.2021р., що є порушенням як умов Договору, так і положень ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

ФОП Гущина О.Є. вважає, що жодних доказів на підтвердження обмеження доступу Орендаря до орендованого ним об`єкта позивачем до матеріалів справи не надано, та ТОВ «АТБ-маркет» помилково ототожнює неможливість використання орендованого приміщення з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію ч.6 ст.672 Цивільного кодексу України.

Виходячи з матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст. 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 ст. 55 Конституції України). Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Судом встановлено, що 22.12.2021р. між ФОП Аксентьєвою Н.Ю., ФОП Гущиною О.Є. (Орендодавці) та ТОВ «АТБ-маркет» (Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, за яким ТОВ «АТБ-маркет» орендувало об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 1394, 5 кв.м, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, 265, з метою ведення торговельної діяльності продовольчими і непродовольчими товарами тощо. Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Л.О. та зареєстровано в Реєстрі за №4387.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами за Договором оренди від 22.12.2021р. склалися орендні правовідносини.

Власниками об`єкта оренди є Аксентьєва Н.Ю. та Гущина О.Є. на праві спільної часткової власності, проти чого сторони у справі не заперечують, та що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та п.п.1.3 та 1.4 Договору оренди.

Відповідно до п.9.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Строк цього Договору складає 15 років, що обчислюється з моменту передачі майна Орендарю за актом приймання-передачі.

За умовами п.3.5 Договору орендна плата за передостанні та останній місяці оренди у розмірі 697 250 грн сплачується авансом протягом 14 календарних днів з дня передачі майна Орендарю за актом прийому-передачі та індексації не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п.3.5 Договору ТОВ «АТБ-маркет» сплатило на рахунок ФОП Аксентьєвої Н.Ю. 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням №264660 та 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням №264661, та на рахунок ФОП Гущиної О.Є. - 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням 264694 та 174 312 грн 50 коп. платіжним дорученням 264695.

Факт отримання зазначених горових коштів представником ФОП Гущиної О.Є. не заперечується.

Як вбачається з тексту позовної заяви, ТОВ «АТБ-маркет» заявлено вимогу про розірвання Договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за загальним правилом, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Згідно із ст.19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

Оскільки ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Такий же підхід застосовував у свої практиці і Верховний Суд України, який у постановах від 18.09. 2013 р. у справі №6-75цс13, від 14.10.2014 р. у справі №3-143гс14 зробив такі правові висновки: у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Добросовісність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Одним із проявів добросовісності в зобов`язальних правовідносинах є те, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення зазначеної статті свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу україни; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 р. у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво), у постанові Верховного Суду від 15.03.2023р. у справі №295/3792/16.

Позивач у справі у якості обґрунтування позовної вимоги про розірвання Договору оренди послався на неможливість використання об`єкта оренди у зв`язку із його пошкодженням внаслідок обстрілу військами Російської Федерації, не проведення Орендодавцями капітального ремонту об`єкта оренди.

У якості нормативного обґрунтуванням вимоги про розірвання Договору позивач послався на положення ч.ч2,3 ст.776 Цивільного кодексу України, відповідно до якої капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

При цьому, на підтвердження пошкодження об`єкта оренди та необхідності проведення капітального ремонту позивач надав до суду акти обстеження від 16.05.2022р. та від 26.08.2022р., які сприймаються судом критично, адже, по-перше, складені невідомою організацією - ТОВ «КЕНТРОН-ГРУП», яка у цих актах визначена як «сервісна організація». Доказів того, що дана організація має у своєму складі фахівців з оцінки пошкодження майна або того, що одним із напрямків діяльності цієї організації є здійснення будівельних робіт, надання висновків щодо розміру спричиненої шкоди тощо, позивачем до матеріалів справи. Сам по собі висновок цієї організації «необхідна заміна пошкодженого майна та матеріалів на нові» міг бути зроблений будь-якою особою.

Акти обстеження від 16.05.2022р. та від 26.08.2022р., складені представниками позивача до уваги судом також не приймаються, адже є такими, що складені зацікавленою особою.

Надані позивачем до матеріалів справи пояснення свідків не є належними, достовірними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.76-78 ГПК України, адже, не відповідають положенням ст.88 ГПК України.

Також слід зауважити, що доказів направлення на адресу власників майна-Орендодавців зазначених актів обстеження позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, будь-якого експертного висновку на підтвердження необхідності проведення у орендованому приміщенні саме капітального ремонту, визначення його вартості позивачем до матеріалів справи не надано. Клопотань про призначення у справі експертного дослідження з метою встановлення цих обставин позивачем до суду також не подавалося.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів необхідності проведення у нежитловому приміщенні загальною площею 1394, 5 кв.м, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, 265 саме капітального ремонту.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п.6.1.5 Договору саме Орендар зобов`язаний у міру необхідності, власними силами та за свій рахунок проводити капітальний ремонт майна. При цьому, необхідність в проведенні капітального ремонту має бути підтверджена відповідним експертним дослідженням, проведеним спеціалізованою (експертною) організацією.

У розділі 4 Договору «Поліпшення, ремонт та експлуатація майна» міститься також умова щодо можливості проведення капітального ремонту майна Орендодавцями (п.4.4) і саме у такому разі капітальний ремонт Орендодавцями має бути проведений у строк, який не повинен перевищувати 45 календарних днів.

Але, з матеріалів справи не вбачається, що Орендар- ТОВ «АТБ- маркет» направляло на адресу Орендодавців пропозицію (вимогу) щодо необхідності проведення капітального ремонту та отримало відмову, що могла б бути підставою для розірвання Договору оренди відповідно до ч.3 ст.776 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що доказів направлення на адресу відповідачів листа від 16.05.2022р. за №М-2022-1578 щодо необхідності обстеження об`єкта оренди та визначення сторонами за Договором подальших дій матеріали справи не містять.

Щодо посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин, то суд зазначає, що дійсно, починаючи з 24.02.2022р. на території України настали форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, як є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними до їх офіційного закінчення. Ці обставини настали для всіх кого вони стосуються, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0.-7.1.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Отже, зазначені обставини стосуються як Орендодавців- власників об`єкта оренди, так і Орендаря.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022р. у cправі №910/15264/21 Касаційний господарський суд вказав, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Відповідно до п.8.9 Договору оренди від 22.12.2021р. до обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) належать: війна, антитерористічні операції, військові та/або бойові дії будь-якого характеру, громадянські заворушення, масові безладдя, діяльність незаконних збройних формувань, бандформувань, терористичних груп (організацій), бойовиків тощо., землетруси, повені та інші стихійні лиха, прийняття органами державної влади та місцевого самоврядування правових актів та інші подібні обставини, що перешкоджають належному виконанню стороною своїх зобовязань за цим Договором.

За умовами п.8.10 Договору сторона, яка не має можливості належним чином виконати свої зобовязання за цим Договором внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), зобовязана письмово повідомити іншу сторону про настання цих обставин і про передбачуваний строк їх дії протягом 60 календарних днів з моменту їх настання (з доданням доказів існування цих обставин, документів, виданого, за вибором невиконуючої сторони, Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою), інакше невиконуюча сторона втрачає можливість посилатись на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання цією стороною своїх зобовязань за цим Договором.

Як вже зазначалося вище, доказів повідомлення власників майна - Орендодавців про факт пошкодження об`єкта оренди внаслідок обстрілу, проведення обстеження та складання про це актів ТОВ «АТБ-маркет» до матеріалів справи не надало.

Сертифікат №1200-22-0930 про форс-мажорні обставини був виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою лише 16.09.2022р. та підтверджує, що у період з 16.05.2022р. до 26.08.2022р. існували форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання ТОВ «АТБ-маркет» свого обов`язку використовувати нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 1394, 5 кв.м, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, 265, з метою ведення торгівельної діяльності продовольчими та непродовольчими товарами тощо, виконувати інші зобов`язання за Договором оренди нерухомого майна від 22.12.2021р.

При цьому, з метою отримання такого Сертифікату ТОВ «АТБ-маркет» звернулося до Дніпропетровської торгово-промислової палати лише 15.09.2022р., хоча зазначає, що такі обставини настали ще 16.05.2022р.

Доказів направлення на адресу Орендодавців копії Сертифікату №1200-22-0930 про форс-мажорні обставини, виданого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою матеріали справи також не містять.

Слід зауважити, що неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Крім того, у постанові Верховного суду Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022р. у справі №910/15264/21 суд дійшов висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Орендодавців про дію форс-мажорних обставин.

Позивачем до матеріалів справи надано лист ТОВ «АТБ-маркет» від 07.09.2022р. за вих.№М-2022-3241 на адресу Орендодавців, у якому ТОВ повідомляє про пошкодження об`єкта оренди та неможливість його використовувати, неможливість проведення опоряджувальні роботи враховуючи постійна обстріли м.Миколаїв, наголошує підстави звільнення Орендаря від сплати орендної плати та повідомляє про розірвання Договору оренди з 07.01.2023р. відповідно до п.9.4 цього Договору.

Дійсно, Договір оренди від 22.12.2021р. містить п.9.4, згідно якого сторони визнають, що цей Договір вважається розірваним за згодою сторін при направленні Орендарем Орендодавцям повідомлення про розірвання цього договору. У цьому випадку цей Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у повідомленні. Повідомлення про розірвання цього Договору не пізніше ніж за 120 календарних днів до дати розірвання цього Договору, засвідченої у повідомленні, Сторони погодили, що у такому випадку підписання обома сторонами додаткової угоди про розірвання цього Договору не вимагається.

Але, у даному випадку, факт звернення ТОВ «АТБ-маркет» до суду з позовом про розірвання Договору оренди від 22.12.2021р. свідчить про те, що позивач вважає Договір таким, що не припинився.

З урахуванням зазначеного, лист ТОВ «АТБ-маркет» від 07.09.2022р. за вих.№М-2022-3241 до уваги судом не приймається.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання Договору оренди від 22.12.2021р., укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» та ФОП Аксентьєвою Н.Ю., ФОП Гущиною О.Є.

Позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Аксентьєвою Н.Ю., ФОП Гущиною О.Є. грошових коштів у розмірі 348 625 грн з кожного відповідача у даному випадку є похідними від вимоги про розірвання договору, у зв`язку із чим задоволенню також не підлягають.

Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Слід наголосити, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021р. у справі №922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «АТБ-маркет».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123,129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Фізичної особи-підприємця Аксентьєвої Наталі Юріївни та Фізичної особи-підприємця Гущиної Олени Євгенівни про розірвання Договору оренди нерухомого майна, укладеного 22.12.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «АТБ-маркет», Фізичною особою-підприємцем Аксентьєвоою Наталією Юріївною та Фізичною особою-підприємцем Гущиною Оленою Євгенівною, посвідечеорго приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Коваленко Л.О. та зареєстрованого у реєстрі за №4387, та стягнення з Фізичної особи-підприємця Аксентьєвої Наталі Юріївни грошових коштів у розмірі 348 625 грн, стягнення з Фізичної особи-підприємця Гущиної Олени Євгенівни грошових коштів у розмірі 348 625 грн. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 19 травня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога