Постановление суда № 110949037, 18.05.2023, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 травня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/3092/23-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,

УСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 262888 грн.

Разом із цим позивач у позовній заяві просить суд поновити строк звернення до суду щодо стягнення завданої майнової шкоди.

В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує, що 05.12.2022 року Департаментом патрульної поліції було подано позов до Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, оскільки позивач вважав, що подача позовної заяви в порядку цивільного судочинства буде забезпечувати його право на відшкодування завданої йому шкоди. Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.03.2023 року у справі №161/17263/22 закрито провадження у справі з роз`ясненням, що для вирішення даного спору необхідно звернутися до Чернівецького окружного адміністративного суду. Копію ухвали від 15.03.2023 по справі №161/17263/22 позивач отримав 12.04.2023 року, а тому він вважає, що позовна заява в порядку Кодексу адміністративного судочинства України подана з дотриманням строків, встановленими частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім цього, позивачем у позові визнається той факт, що днем виявлення прямої дійсної шкоди є 10.10.2019 року, день отримання висновку експертного дослідження, яким визначено розмір завданої шкоди Департаменту патрульної поліції внаслідок пошкодження автомобіля марки ISUZU D-MAX д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні). Також позивач визнає, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. З огляду на викладене, просив поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду.

Вказане суд розцінює як клопотання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Надаючи оцінку доводам клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, варто зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що підставою для звернення суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції - до адміністративного суду з цим позовом є висновок експертного дослідження від 10.10.2019 року №79, проведеного Волинським НДЕКЦ МВС України, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки ISUZU D-MAX номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , нанесеного в результаті ДТП, на момент дослідження становить 262888 грн.

Таким чином, строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом якого суб`єкт владних повноважень - Департамент патрульної поліції - міг звернутися до адміністративного суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування збитків тривав з 11 жовтня 2019 року по 11 грудня 2019 року.

Однак з указаним позовом Департамент патрульної поліції звернувся до адміністративного суду лише 09 травня 2023 року (вбачається з штампу поштового відправлення на конверті), тобто із значним пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд констатує, що даний позов подано до адміністративного суду з пропуском строків звернення до суду.

Водночас суд звертає увагу на те, що факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом визнається і самим позивачем, про що вказано ним у позовній заяві.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.

Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20 та ін., які суд враховує у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Із змісту доводів, наведених позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, не вбачається обставин, які були б пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права Департаменту патрульної поліції як юридичної особи та суб`єкта владних повноважень на звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк.

Суд зауважує, що, навіть з огляду на доводи позивача про застосування трирічного строку позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України, то поданий 05 грудня 2022 року позов до Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку цивільного судочинства поданий з пропуском вказаного строку.

Окрім цього, суд звертає увагу, на сталу практику Верховного Суду, що стосується питання юрисдикції цієї категорії справ.

Зокрема, відповідно до постанов від 25 листопада 2020 року у справі №202/124/19, від 09 грудня 2020 року у справі №204/824/18 Верховним Судом вказано, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

При цьому суд звертає увагу на те, що у вказаних справах позивачем є саме Департамент патрульної поліції, якому було роз`яснено, що розгляд даної категорії справ повинен відбуватися за правилами КАС України.

Отже, вже станом на листопад-грудень 2020 року Департаменту патрульної поліції було достеменно відомо про те, що розгляд цієї категорії справ повинен здійснюватися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Відповідно при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку цивільного судочинства Департаменту патрульної поліції було достеменно відомо про те, що розгляд цієї категорії справ повинен здійснюватися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.

Викладене у своїй сукупності дає суду підстави для висновку про необґрунтованість та безпідставність тверджень позивача про те, що недодержання правил підсудності в даній конкретній справ є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Тому, наведені вище позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними.

Щодо посилань позивача, викладених також у позовній заяві, на введення воєнного стану на території України як поважну причину пропуску строку звернення до адміністративного суду, то такі суд оцінює критично та вважає безпідставними, адже строк звернення до суду з цим позовом сплив задовго до введення воєнного стану в Україні (24 лютого 2022 року).

Таким чином, доводи позивача, наведені у позові, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеного у позовній заяві клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1.Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди та відмовити у задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

2.Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання доказів поважності причин його пропуску.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк