Постановление суда № 110914527, 17.05.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 202/6293/22

Провадження № 1-кп/229/125/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні у режимі відео конференції у залі судових засідань Дружківського міського суду Донецької області кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 42022131610000431 від 04 липня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широке Близнюківського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрілець 2- го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

5 жовтня 2022 року від Дніпровського апеляційного суду в провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 42022131610000431 від 04 липня 2022 року, у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 408 КК України.

Відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду України від 21.10.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», справи підсудні Артемівському міськрайонному суду Донецької області були передані до Дружківського міського суду Донецької області, в тому числі і кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 .

Прокурор заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що в провадженні суду перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст.. 408 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особовий період та проходячи її на посаді стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», діючи умисно, в порушення вимог ст.. 65 Конституції України, ст.. 17 Закону України «Про оборону України», ст.. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст..ст. 9,11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст..ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17 червня 2022 року з метою ухилитися вій військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка розташована у АДРЕСА_3 , а саме ТКП «Бахмут», тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

24 серпня 2022 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.. 208 КПК України.

25 серпня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

26 серпня 2022 року Індустріальним районним судом м Дніпропетровська підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 12.02.2023 року включно. Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимим доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, матеріалами службового розслідування та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного необхідність запобігання спробам: переховуватися від суду, що підтверджується, тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від органу досудового розслідування підтверджується тим, що після відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, разом із іншими військовослужбовцями, склав ввірені йому у службове користування зброю з боєприпасами, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу. Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь - яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваних. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню будь - яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення розслідування. Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання своїх службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ч. 4 ст. 402 КК України. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь - якого альтеративного запобіжного заходу, прокурор звернув увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання обвинуваченого під вартою.

В зв`язку з вказаним, прокурор просив суд вирішити питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений не заперечували проти заявленого клопотання.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що 26 серпня 2022 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалами Артемівського міськрайонного суду Донецької області, Дружківського міського суду Донецької області строк дії запобіжного заходу було продовжено. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин того кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , а саме вчинення особливо тяжкого злочину, за яке, в разі доведеності вини, може бути призначене покарання до 12 років позбавлення волі, дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_5 перебуваючи не в умовах попереднього ув`язнення, може здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_5 неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , то судом дані обставини були перевірені та ніяких протипоказань щодо його перебування у слідчому ізоляторі, не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, та є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 15 липня 2023 року включно.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України - під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.. 117 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.. 408 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 184, 193-199 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Широке Близнюківського району Харківської області, українця, громадянину України, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрілець 2- го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, солдат, на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 17.05.2023 року по 15.07.2023 року, включно.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17 травня 2023 року.

Суддя ОСОБА_1