Решение № 110908084, 15.05.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/195/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради

до ОСОБА_1

про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі - продажу, повернення у комунальну власність приміщення клубу,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Р.Нестерчук , паспорт НОМЕР_1 від 18.10.2022,

від прокуратури: О. Кректун, посвідчення № 071609 від 01.03.2023?

УСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Сопачівської сільської ради від 13.04.2018 № 651 «Про продаж об`єкту (приватизація шляхом викупу) комунальної власності Сопачівської сільської ради», визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі клубу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 11.05.2018, укладений між Сопачівською сільською радою та ОСОБА_1 та ОСОБА_1 повернути в комунальну власність територіальної громади в особі Вараської міської ради будівлю клубу, розташовану за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Сопачів, вулиця І. Гузоватого, 7.

Стислий виклад позиції прокуратури, позивача, заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, рішення Сопачівської сільської ради від 13.04.2018 № 651 «Про продаж об`єкту (приватизація шляхом викупу) комунальної власності Сопачівської сільської ради» прийняте усупереч вимогам чинного законодавства, а саме ч. 2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», зокрема оспорювань рішення прийняте без підтвердження здійснення і складу невід`ємних поліпшень висновком будівельної експертизи, а також без визначення вартості невід`ємних поліпшень суб`єктом оціночної діяльності. Окрім того, оцінка майна - нежитлового приміщення (будівлі клубу) проведена без дотримання вимог Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійсненні за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 377 від 27.02.2004. Так, у ході здійсненої оцінки не проводилась ідентифікація поліпшень орендованого нерухомого майна, не аналізувалась ринкова вартість подібного майна на дату оцінки, що не містить поліпшення, які є подібними до поліпшень, здійснених орендарем, не розраховувалась ринкова вартість невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна як різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю орендованого нерухомого майна без поліпшень, не визначалась питома вага комунальної частки та частки орендаря в об`єкті приватизації тощо. Відтак рішення від 13.04.2018 № 651 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, договір купівлі - продажу від 11.05.2018, укладений між Сопачівською сільською радою та відповідачем, підлягає визнанню недійсним, а передане за ним нерухоме майно - поверненню власнику.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», ст. 16, 21, 203, 215, 228, 261, 267 ЦК України, Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методами зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Наказом Фонду державного майна України № 439 від 02.04.2012, Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, тощо.

22.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що Сопачівською сільською радою надано згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Рішення про погодження проведення невід`ємних поліпшень на даний час чинне, ніким не оспорюється та в судовому порядку недійсним не визнавалось. Усі вимоги, що встановлені Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна», відповідачем виконані, а відтак останньому надано право на викуп орендованого майна. Вартість майна визначена як різниця між вартістю, що визначена суб`єктом оціночної діяльності, та вартість проведених невід`ємних поліпшень. Факт здійснення, характер і склад невід`ємних поліпшень, а також ринкова вартість об`єкту нерухомості підтверджені належними доказами тощо. Ураховуючи все викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги керівника Вараської окружної прокуратури безпідставні та необґрунтовані, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

22.03.2023 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій останній просить суд у задоволені позову відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності.

03.04.2023 від прокуратури надійшли заперечення про застосування наслідків пропуску позовної давності, відповідно до яких саме в ході досудового розслідування здобуто відомості, що свідчать про наявні порушення інтересів, які мали місце під час приватизації. При цьому в діях голови Сопачівської сільської ради встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, ухвалою суду кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності. Ураховуючи викладене, прокурор вважає, що перебіг позовної давності розпочався 27.12.2022 (пред`явлення підозри голові ради), а тому позовна давність при зверненні до суду не пропущена.

01.05.2023 від відповідача надішли додаткові пояснення, за якими останній просить суд у задоволені позову відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності, оскільки придбання майна здійснювалося відкрито та було у вільному доступі органу прокуратури, відтак відкриття кримінального провадження в 2022 році ниє поважною причиною пропуску позовної давності, так як прокуратура не була позбавлена можливості та права вчинити відповідні дії протягом 2018-2022 років.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 03.04.2023.

Ухвалою суду від 03.04.2023 підготовче засідання відкладене на 17.04.2023.

17.04.2023 від відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою суду від 17.04.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/195/23, справу до судового розгляду по суті призначено на 01.05.2023.

01.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 01.05.2023 в судовому засіданні оголошено перерву на 15.05.2023.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

05.04.2017 між Сопачівською сільською радою Володимирецького району Рівненської області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди, за яким орендодавець, на підставі рішення Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 05.04.2017 № 512, надає орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю клубу) 873,3 кв.м, яка розташована по вул. Івана Гузоватого, 7 Володимирецького району Рівненської області. Договір укладено строком на 5 років.

На підставі заяви відповідача Сопачівською сільською радою прийнято рішення № 545 від 04.07.2017 «Про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень ФОП Нестерчуку Р.Ю.», відповідно до якого відповідачу надано згоду на проведення невід`ємних поліпшень за рахунок власних коштів в орендованому згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі клубу), що розташований за адресою: с. Сопачів, вул. І. Гузоватого, 7 Володимирецького району Рівненської області (п. 1); компенсація вартості здійснених у майбутньому невід`ємних поліпшень будівлі клубу буде зарахована під час приватизації (п. 3).

Рішенням Сопачівської сільської ради № 580 від 08.08.2017 відповідачу погоджено кошторисну документацію щодо поточного ремонту частини приміщення будівлі клубу на проведення невід`ємних поліпшень.

19.10.2017 між відповідачем (замовник) та ФОП Сиротюком В.О. (підрядник) укладено договір №191/017 про проведення поточного ремонту частини приміщення будівлі клубу.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання поточного ремонту частини будівлі клубу по вул. І. Гузоватого, 7 в с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області на умовах цього договору та відповідно до вимог будівельних норм і правил, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані будівельні роботи.

На виконання умов договору між сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт, за якими загальна вартість виконаних робіт становила 215 739,00 грн (доказів оплати виконаних робіт у строк, передбачений п. 9.2., 9.3., у матеріалах справи немає).

У 2017 році за замовленням Сопачівської сільської ради проведено повторну незалежну оцінку по визначенню ринкової (оціночної) вартості нежитлового приміщення (будівлі клубу) для відчуження конкурентним способом. Відповідно до звіту про оцінку майна вартість будівлі клубу станом на 22.12.2017 становить 371 100,00 грн.

22.12.2017 рецензентом Воронцовим І.О. надано Рецензію на звіт про оцінку майна будівлі клубу, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, с. Сопачів, вул. І. Гузоватого, за вказаною рецензією надано висновок, за якою Звіт в цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Рішенням Сопачівської сільської ради № 639 від 05.02.2018 «Про включення до переліку об`єктів комунальної власності Сопачівської сільської ради на 2018 рік» будівлю клубу, яка розташована по вул. Івана Гузоватого 7, с. Сопачів, включено до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на території Сопачівської сільської ради на 2017-2018 роки.

Рішенням Сопачівської сільської ради № 651 від 13.04.2018 вирішено продати (приватизувати шляхом викупу) відповідачу приміщення клубу, що знаходиться за адресою: с. Сопачів Володимирецького району по вул. І. Гузоватого, 7, та належить територіальній громаді Сопачівської сільської ради на праві власності, ціна продажу (приватизації шляхом викупу) становить 155 261,00 грн (п. 2); уповноважено сільського голову Сніжко Г.А. провести процедуру нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу та його державну реєстрацію у встановленому законом порядку (п. 3).

11.05.2018 між Сопачівською сільською радою (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу будівлі клубу, за яким продавець передає у власність покупцю будівлю клубу, розташовану за адресою: с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області, вул. Івана Гузоватого, буд. 7, загальною площею 873,3 кв. м. Ціна продажу становить 155 261,00 грн.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносинами, пов`язані із приватизацією комунального майна із зарахуванням в ціну продажу вартості здійснених невід`ємних поліпшень, регулювання яких здійснюється ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», Порядком продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методами зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 439 від 02.04.2012, Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, тощо.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Прокуратурою 13.01.2023 скеровано лист до Вараської міської ради щодо порушень законодавства та проінформовано про наявні підстави для представництва інтересів держави.

Відповідно до інформації Вараської міської ради, викладеної у листі №1510-101-3110-37-05-23 від 20.01.2023, претензійно-позовна робота Вараською міською радою не проводилась та проводитись не буде.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

У силу вимог ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`кти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У ст. 1 Закону України ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) наведені такі визначення: викуп - спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю (п. 9); приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (п. 22).

Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначено порядок приватизації державного і комунального майна, який передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному вебсайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації тощо. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

За п. 2 ч. 1.ст. 13 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом викупу об`єктів приватизації.

Частинами 1-3 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» передбачено, що приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті. Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою. Орендар, який виконав умови, передбачені ч. 2 цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень. Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації. Під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюються відповідно до вимог

законодавства (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»).

Окрім того, вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря, установлені в Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377.

Зокрема, п. 1.4. Порядку передбачено, що незалежна оцінка орендованого нерухомого майна проводиться суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та включає такі етапи: опрацювання вихідних даних, необхідних для оцінки, у тому числі отриманих від органу приватизації за результатами виконання робіт підготовчого етапу; ідентифікація поліпшень орендованого майна; застосування методичних підходів та узагальнення отриманих з їх використанням результатів оцінки з метою визначення ринкової вартості орендованого нерухомого майна та ринкової вартості невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна; визначення питомої ваги часток держави (відповідно комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим) та орендаря у визначеній ринковій вартості орендованого нерухомого майна; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість орендованого нерухомого майна, подання їх до органу приватизації на рецензування та затвердження не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення встановленого законодавством строку проведення незалежної оцінки; затвердження висновку про вартість орендованого нерухомого майна відповідним органом (далі - відповідний орган приватизації): державним органом приватизації - у разі приватизації державного (республіканського) майна або якщо йому надані повноваження щодо приватизації комунального майна, виконавчим органом органу місцевого самоврядування - у разі приватизації комунального майна.

У свою чергу, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки (п. 2.1. Порядку).

Згідно з п. 2.2. Порядку підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря.

Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`зку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат.

При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Пунктами 2.3., 2.4. Порядку унормовано, що ідентифікація поліпшень орендованого нерухомого майна включає такі етапи: передавання відповідним органом приватизації суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання підтверджувальних документів, зазначених у п. 2.2 цього Порядку; проведення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання аналізу підтверджувальних документів у тижневий строк після їх отримання, візуального обстеження орендованого нерухомого майна з метою виявлення факту фізичної наявності поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди; підготовку суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновку про ідентифікацію поліпшень орендованого нерухомого майна; подання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідному органу приватизації висновку про ідентифікацію поліпшень орендованого нерухомого майна у разі виявлення факту повної або часткової невідповідності наданих йому підтверджувальних документів про напрями та обсяги витрат на здійснення поліпшень їх фізичній наявності. Висновок про ідентифікацію поліпшень орендованого нерухомого майна може бути позитивним або негативним.

За п. 3.1. Порядку базою оцінки орендованого нерухомого майна є ринкова вартість.

Відповідно до п. 3.2. Порядку під час проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна передбачається така послідовність процедур: визначається ринкова вартість орендованого нерухомого майна відповідно до його поточного фізичного (технічного) стану та з урахуванням принципу найбільш ефективного використання на дату оцінки (ринкова вартість орендованого нерухомого майна з поліпшеннями). З цією метою аналізується ринкова вартість подібного майна на дату оцінки, що містить поліпшення, які є подібними до поліпшень, здійснених орендарем; визначається ринкова вартість орендованого нерухомого майна відповідно до його фізичного (технічного) стану, що був наявний на початок здійснення орендарем поліпшень, та з урахуванням принципу найбільш ефективного використання у такому стані на дату оцінки (ринкова вартість орендованого нерухомого майна без поліпшень). З цією метою аналізується ринкова вартість подібного майна на дату оцінки, що не містить поліпшення, які є подібними до поліпшень, здійснених орендарем; розраховується ринкова вартість невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна як різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю орендованого нерухомого майна без поліпшень з урахуванням вимог пункту 3.7 цього Порядку; визначення питомої ваги державної частки (відповідно комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим) та частки орендаря в об`єкті приватизації. Розрахунки ринкової вартості орендованого нерухомого майна з поліпшеннями, ринкової вартості орендованого нерухомого майна без поліпшень, а також ринкової вартості невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна здійснюються без урахування податку на додану вартість.

Під час визначення ринкової вартості орендованого нерухомого майна без поліпшень для врахування фізичного (технічного) стану цього майна на початок здійснення орендарем поліпшень дозволяється використовувати дані звітів про оцінку майна, складених з метою передання його в оренду, а також акти технічного обстеження будівель або їх окремих конструктивних елементів, приміщень, їх частин тощо. Ринкова вартість орендованого нерухомого майна без поліпшень визначається на дату оцінки виходячи з ринкової вартості подібного майна, яке не містить поліпшень, які ідентифіковані (п. 3.3. Порядку).

Приписами п. 3.7. Порядку врегульовано, що у разі отримання в результаті розрахунку позитивної величини ринкової вартості невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна вона порівнюється з фактично сплаченою сумою коштів орендаря у здійснення ідентифікованих поліпшень з урахуванням вимог пункту 3.6 цього Порядку. Фактично сплаченою сумою коштів орендаря визнаються сплачені (перераховані) орендарем кошти у здійснення ідентифікованих поліпшень орендованого нерухомого майна, суми зобов`язань орендаря, що виникли внаслідок операцій з фінансування зазначених поліпшень і не погашені орендарем на дату оцінки. Ринкова вартість невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна приймається такою, що не перевищує вищезазначену суму коштів. У цьому разі ринковою вартістю орендованого нерухомого майна без поліпшень (державна частка або відповідно частка комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим в об`єкті приватизації) є різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що ціна продажу (приватизації шляхом викупу) приміщення клубу визначена в розмірі 155 261,00 грн як різниця між вартістю будівлі клубу, встановленою в звіті про оцінку майна від 19.12.2017, та загальними витратами, понесеними відповідачем за договором № 191/017 про проведення поточного ремонту частини приміщення будівлі клубу від 19.10.2017 (371 100,00 грн - 215 739,00 грн).

Отже, незалежна оцінка об`єкта приватизації здійснювалася з порушенням вимог, встановлених ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» (без підтвердження висновком будівельної експертизи здійснення, складу та вартості невід`ємних поліпшень), Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (за відсутності ідентифікації поліпшень орендованого майна, підтверджувальних документів, визначення питомої ваги часток комунального майна орендаря у визначеній ринковій вартості орендованого нерухомого майна тощо).

Згідно з ч. 1, 5, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5- 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи, що судом установлено, що незалежна оцінка об`єкта приватизації здійснювалася з порушенням вимог законодавства, відтак вимоги прокурора про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у комунальну власність нерухомого майна є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо спливу позовної давності та наявності підстав для визнання причин її пропуску поважними.

Як установлено судом, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, а прокурором обгрунтування поважності причин її пропуску.

За змістом ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» до об`єктів малої приватизації належить як окреме майно (окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), так і об`єкти соціально-культурного призначення (до об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств).

Судом установлено, що предметом приватизації у спірних правовідносин був об`єкт малої приватизації, відтак до вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу застосовується спеціальна позовна давність у три місяці, перебіг якої розпочався 12.05.2018 і, відповідно, закінчився 12.08.2018.

У свою чергу, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом 27.02.2023, тобто майже через п`ять років після укладення оспорюваного правочину і спливу позовної давності.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія " Юкос" проти Росії") .

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин (відповідну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19 тощо).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відтак застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 17.03.2021 у справі №922/1017/20, від 30.06.2021 у справі №922/3274/19, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 23.10.2019 у справі №359/6456/15, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі №372/2592/15, від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц, від 19.04.2017 у справі №405/4999/15-ц).

У застосуванні наведених положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Так прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Як установлено судом, в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності прокурор послався на те, що про порушення вимог законодавства під час приватизації комунального майна органи прокуратури дізналися під час кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.06.2021, в ході якого отримані відомості, що свідчать про порушення інтересів держави в особі Вараської міської ради.

Приписами ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

За п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається, зокрема функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Тобто прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у цьому випадку Сопачівської сільської ради) необхідну для подання позову інформацію. Будь-яких доказів ухилення останньої від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять. Водночас прокурором не наведено жодного мотивування щодо того, які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, зважаючи, що інформація про укладення оспорюваного правочину є загальнодоступною та внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.05.2018, а акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відтак у органів прокуратури, починаючи з травня 2018 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом в межах позовної давності, чого прокурором зроблено не було (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав, унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

У свою чергу, прокурором належними та допустимими доказами не доведено існування об`єктивних підстав, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині визнання недійним договору купівлі-продажу, а відтак і про повернення майна у комунальну власність (як похідної від визнання недійним правочину вимоги), є такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім того, однією з позовних вимог, заявлених прокурором, є визнання незаконним та скасування рішення Сопачівської сільської ради, щодо яких спеціальна (скорочена) позовна давність не поширюється, а відтак застосовується загальна позовна даність в три роки.

Рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність нерухомого комунального майна є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно позов про визнання його незаконним і скасування (без задоволення вимог про визнання недійсним правочину) не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника, оскільки у нього виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Приймаючи до уваги те, що розгляд вказаної позовної вимоги не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності (не породжує юридичних наслідків), підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні (незалежно від наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 8 052,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір у розмірі 8 052,00 грн покладається на прокурора.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі - продажу, повернення у комунальну власність приміщення клубу відмовити.

Позивач: Вараська міська рада (34400, Рівненська область, м. Вараш, м-н Незалежності,1, ідентифікаційний код 35056612).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 17.05.2023.

Суддя О.Андрійчук