Постановление суда № 110905513, 11.05.2023, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1824/2023

Справа 490/3706/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 травня 2023 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати поважними причини пропуску нею строку для прийняття спадщини та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , терміном 6 місяців.

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі, з додержанням вимог ст.ст.175-177 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 та п. 5 ч 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Суддя дослідивши вказану позовну заяву приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року за N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (уразі відкриття спадщини до1січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст.1270, ст.1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Просудову практикуу справахпро спадкування»від 30травня 2008року заN7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає в спадкоємця тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа N 2-390/2006.

Проте всупереч ст.175ЦПК України зазначені відомості (постанова нотаріуса про відмову в оформленні права на спадщину за позивачем) в матеріалах пред`явленого позову відсутні, як і письмова заява позивача про прийняття спадщини.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20) зроблено наступний висновок. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Наведене свідчить, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачем зазначено Миколаївську міську раду.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з`ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину за кожним із спадкодавців.

Відтак, для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з`ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину. Ці обставини визначають і як фактичне підґрунтя позову, так і суб`єктний склад відповідачів.

Отже, позивачу потрібно уточнити коло осіб, які беруть участь у справі, або підтвердити відсутність інших спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування чи неприйняття ними спадщини.

З огляду на зміст наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що у разі пропуску спадкоємцем строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, за згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, такий може подати заяву про прийняття спадщини за місцем її відкриття, у разі ж відсутності такої згоди або ж відсутності спадкоємців, які прийняли спадщину, за наявності поважних причин, суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави дійти висновку про те, що відповідачами у спорах про спадкове право мають бути спадкоємці, а за їх відсутності територіальні громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст.1221ЦК України в особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

За такого, заявниці необхідно вказати з чого складається спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та місцезнаходження даної спадщини.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі вищевикладеного, позивачу необхідно усунути вищевказані недоліки.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст.175,177,185 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Роз?яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута.

Водночас роз?яснюю, що невиконання до вказаного строку вимог не позбавляє права повторного звернення до суду.

Ухвала оскаржується в порядку ст.ст. 352-355 ЦПК України.

Суддя Н.П. Черенкова