Решение № 110898753, 30.03.2023, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/6334/22

Провадження № 2а/932/161/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Новицької Ольги Євгеніївни, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом про скасування постанови від 18 жовтня 2022 року серії ЕАР № 6041478 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 18 жовтня 2022 року інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Новицькою О.Є. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 6041478, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень за порушення п.12.4 ПДР. Як зазначено в постанові, 18.10.2022 року о 11 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Infiniti QX60, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. 8-го Березня, 11 смт. Слобожанське Дніпропетровської області зі швидкістю 77 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 км/год.

Позивач зазначає, що накладене на нього стягнення є незаконним та необґрунтованим, посилаючись на порушення порядку накладення адміністративного стягнення та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема вказує, що в порушення ст. 279 КУпАП при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови йому не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, що беззаперечно є порушенням права на захист, а також грубим порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що робить постанову незаконною. Індивідуальні сертифікаційні ознаки приладу, на який, начебто, зафіксовано правопорушення, йому не повідомлені, в оскаржуваній постанові не зазначені, відеозапис порушення для перегляду не надано, не надано можливості реалізувати повний спектр прав на захист; у наданні йому для огляду матеріалів адміністративної справи відмовлено; оскаржувана постанова, в порушення приписів ст. 283 КУпАП, не містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення. В оскаржуваній постанові відповідач посилається лише на єдиний доказ перевищення швидкості руху транспортним засобом в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» - це здійснення вимірювання швидкості руху приладом Trucam LTI 20/20 ТС008376, проте дані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги. Під час винесення постанови відповідачем не надано доказів щодо способу використання, закріплення приладу Trucam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху. Відеофіксація здійснювалась не в автоматичному режимі, а у ручному режимі, що могло вплинути на показники приладу; оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини щодо розміщення на вказаному відрізку дороги знаку, лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної техніки для фіксації обставин правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.12.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що 18.10.2022 року близько 11 год. 15 хв. поліцейським Управління, у відповідності до норм чинного законодавства, було винесено постанову серії ЕАР №6041478 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 340 грн. Вказана постанова обґрунтована тим, що позивач в смт. Слобожанське по вул. 8-го Березня, 11, керуючи транспортним засобом Infiniti QX60, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 77 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 27 км/год та порушив п.12.4 ПДР України; замірювання швидкості руху зазначеного транспортного засобу під керуванням позивача здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості TruCam №008376. Законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладення адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення. Щодо посилань позивача на відсутність на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.70 представник відповідача зазначає, що дорожній знак 5.70 лише попереджає водія про можливість фіксації порушень вимог ПДР та у випадку відсутності такого дорожнього знаку жодним чином не зумовлює відсутність повного складу адміністративного правопорушення у діях останнього, оскільки водій зобов`язаний постійно та неухильно виконувати вимоги ПДР. Вказав, що доводи позивача про неправомірність використання пристрою TruCAM в ручному режимі спростовуються положеннями ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а також це не заборонено та, відповідно до правил застосування та сертифікатів відповідності, не суперечить вимогам по застосуванню приладів TruCAM. Норми використання та норми відповідності встановлені ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксування. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місце положення транспортних засобів. Метрологічні та технічні вимоги». Вважав, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростували б правомірність оскаржуваної постанови. Вказав, що обставини, викладені позивачем, мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

31.01.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що єдиним «скороченням» процедури, встановленої законом є відсутність обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення. Підтвердженням порушення процедури є відображений у спірній постанові часовий проміжок від 18:10:2022 11:15:17 до 18:10:2022 11:20:21, тобто від часу виявлення можливого порушення до часу винесення спірної постанови. Щодо посилання відповідача на гіпотетичний характер викладених обставин позивач зазначає, що відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Представник відповідача посилається у відзиві на інструкцію з використання TruCam, однак, така інструкція не є нормативно-правовим актом та не має сили закону; законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 року №11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАР № 6041478 від 18.10.2022 року, винесеною інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Новицькою О.Є., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 18.10.2022 року о 11 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом Infiniti QX60, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. 8-го Березня, 11 смт. Слобожанське Дніпропетровської області зі швидкістю 77 км/год, чим перевищив обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 км/год; порушення зафіксовано на приладі TruCаm 008376, чим порушено п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозвол. швид. не більше 50 км/год).

Позивач не погодився із цією постановою, посилаючись на те, що в його діях не було порушень ПДР України, в зв`язку з чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно дост. 7 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно дост. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно дост.251КУпАП у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу,

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідност. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 283 КпАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 4 ст. 283 КпАП України передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з вимогами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1-279-8цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як зазначено в постанови серії ЕАР №6041478 від 18.10.2022 року, за наведених у постанові обставинах позивачем порушено вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Суд вважає, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність винесеної відносно позивача постанови серії ЕАР №6041478 від 18.10.2022 року та не надано доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Наданий разом із відзивом оптичний DVD-R диск, на якому міститься начебто відеофіксація скоєного позивачем правопорушення, суд не бере до уваги, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначається, що скоєне позивачем правопорушення фіксувалось на технічний засіб, не вказаний його серійний номер, а тому такий відеозапис не є належним та допустим доказом. Пункт 7 Постанови: «До постанови додаються» не заповнений, одного лише опису у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення у вигляді порушення п. 12.4 ПДР України не достатньо для доведення факту вчинення позивачем вказаного п постанові адміністративного правопорушення.

В оспорюваній постанові та у Відзиві на позовну заяву зазначено, що порушення Правил дорожнього руху України зафіксовано на приладі TruCаm 008376. В обгрунтування способу використання приладу TruCаm 008376 представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на положення інструкції до цього приладу, проте вказана інструкція не є нормативно-правовим актом та не має сили закону, у разі суперечності положень інструкції та норм закону підлягають застосуванню саме норми закону. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські можуть використовувати прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР водіями, а відтак і радари TruCаm, але при дотриманні певних умов: пристрій TruCаm має бути закріплений на нерухомому об`єкті, а не перебувати у працівника поліції в руках під час фіксації ним можливого правопорушення, оскільки такий спосіб може спричинити похибку вимірювання швидкості. Разом з цим, із відзиву відповідача на позовну заяву вбачається, що відносно позивача вимірювання швидкості руху здійснювалося в ручному режимі поліцейським, який саме тримав в руках вказаний прилад, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 року № 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCаm для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, на який посилається у відзиві відповідач, не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Згідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Частина 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема, допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення, тощо.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Отже, практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на встановлені судовим розглядом обставини та наявні у справі докази, суд вважає, що в наслідок недоведеності факту порушення позивачем вищенаведених вимог КУпАП та Правил дорожнього руху України, зважаючи на не доведення відповідачами правомірності дій з винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 247, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Новицької Ольги Євгеніївни, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6041478 від 18 жовтня 2022 року, винесену інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Новицькою Ольгою Євгеніївною, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева