Решение № 110878421, 16.05.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2023 року Справа № 903/270/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/270/23 за позовом Акціонерного товариства Таскомбанк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 365385,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2023 представник Акціонерного товариства Таскомбанк надіслала на адресу суду позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 365385,81 грн., в т.ч.:

- заборгованість по траншу №ID 9683714/011 від 08.09.2021, становить 258967,02 грн, з яких:

1.1. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 230000,00 грн.;

1.2. заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) - 28967,02 грн.;

- заборгованість по траншу №ID 9683714/012 від 15.11.2021, становить 43851,99 грн, з яких:

1.1. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 42052,99 грн.;

1.2. заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) - 1799,00 грн.;

Заборгованість по траншу №ID 9683714/013 від 02.12.2021р.), становить 62566,80 грн, з яких:

1.1. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 60000,00 грн.;

1.2. заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) - 2566,80 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору №ID 9683714 від 17.03.2021 про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Ухвалою суду від 20.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

03.04.2023 відповідач подав до суду заяву про залишення позовної заяви без руху, оскільки одночасно із отриманням ухвали працівник відділення АТ Укрпошта повідомив останнього, що на ім`я ОСОБА_2 (батька) надійшов від Акціонерної товариства Таскомбанк цінний лист з описом вкладення в цінний лист від 13.03.2023, однак отримати даний лист неможливо, оскільки отримувач інший.

Як вбачається з накладної №0103283359437 від 13.03.2023 позовна заява надіслана на адресу ФОП ОСОБА_2 (а.с.117), тоді як необхідно вказати - ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.04.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Таскомбанк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 365385,81 грн., залишено без руху. Позивачу не пізніше 3-х календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази направлення відповідачу ФОП ОСОБА_1 копії позовної заяви з додатками.

06.04.2023 представник позивача надіслала на електронну адресу суду докази направлення відповідачу ФОП ОСОБА_1 копії позовної заяви з додатками (опис вкладення у цінний лист, квитанцію та накладну №0103283624289).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

24.03.2023 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та відмовити в задоволенні позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач отримав відзив відповідача 27.04.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" №4301040633698.

Строк для подання відповіді на відзив - до 01.05.2023 включно.

03.05.2023 представник позивача надіслала на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. АТ «ТАСКОМБАНК» просить суд визнати причинити пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив поважними та поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки 28.04.2023 відзив на позовну заяву був зареєстрований та припадає на останній робочий день у тижні, а поштова кореспонденція була передана юристу для роботи лише 01.05.2023.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосудця діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначений Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудця, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Крім цього, Радою суддів України опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, серед яких визначено можливість відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через за діяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних батальйонів та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження.

Запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Зазначає, що суди повинні виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

З врахуванням викладеного, суд повив строк для подачі відповіді на відзив та приєднує до матеріалів справи.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2021 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Фізичною -особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №ID 9683714 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого, Банк відкрив кредитну лінію Позичальнику кредит у розмірі 150000,00 грн. на термін 12 місяців з дати укладення Договору, а Позичальник зобов`язався повернути Банку отримані кредитні кошти та сплатити процента за користування ними в розмірі, у строки та на умовах нього Договору (а.с.13-18).

08.07.2021 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1 про внесення-змін до Договору №ID 9683714 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17.03.2021 (далі-Додатковий договір), відповідно до умов якого, Банк відкрив кредитну лінію Позичальнику у розмірі 350 000,00 грн (а.с.25).

Згідно з п. 3.7. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за отриманим Траншем в дату, зазначену в Заяві.

Відповідно до. п. 4.1. Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитними Трактами складає: для траншів строком до 30 днів - 19% (дев`ятнадцять процентів) річних, строком до 60 днів - 21% (двадцять один процент) річних, строком до 90 днів - 22% (двадцять два проценти) річних, строком до 180 днів - 23% (двадцять три проценти) річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Мета кредитування відповідно до п. 2.3. Кредитного договору - на поповнення обігових коштів.

Транш надається Банком Позичальнику на строк, зазначений в Заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 відкритий у Банку (п. 3.5. Кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1.3. розділу 6 починаючи з наступного календарного місяця від дати отримання першого Траншу з дати укладення Додаткового договору (08.07.2021), Позичальник зобов`язаний забезпечити загальні обороти за своїм поточним рахунком, відкритим у Банку, в сумі не менше 700 000,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у відповідності до умов Кредитного договору було подано відповідні Заяви на видачу траншів, а саме:

- Заява на видачу траншу №10 від 08.09.2021. у розмірі 230000,00 грн., строком до 06.03.2022 (а.с.27);

- Заява на видачу траншу №11 від 15.11.2021 у розмірі 50000,00 грн., строком до 03.02.2022 (а.с.29);

- Заява на видачу траншу №12 від 02.12.2021 у розмірі 60000,00 грн., строком до 02.03.2022 (а.с.31).

За видачу кожного Траншу Позичальник сплачує Банку комісію (п. 4.7. Кредитного договору) в розмірі:

- для траншів строком до 30 днів - 0,5% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії;

- для траншів строком до 60 днів - 0,75% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії;

- для траншів строком до 90 днів - 1% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії;

- для траншів строком до 180 днів - 2% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії.

Комісія може бути сплачена Позичальником, як за рахунок власних так і за рахунок кредитних коштів.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору Позичальник зобов`язується нести відповідальність у межах розмірів спричинених збитків та у відповідності з чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно з п. 8.2 Кредитного договору, у разі непогашеним або несвоєчасного погашення Позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або Кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування за кожен календарний день прострочення, а також штраф за кожен факт порушення зобов`язання за Договором у розмірі 2,0% від суми простроченої заборгованості на дату нарахування (але не менше 200,00 грн.).

Нарахування пені починається з дня, наступного за днем настання строку сплати процентів/траншу/основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Заяви-договору від 16.02.2021 (а.с.9) про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів, Клієнт (Відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 16.02.2021.

Таким чином, позивач доводить, що до відома клієнта протягом всього періоду обслуговування в АТ «ТАСКОМБАНК» регулярно доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема, зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК».

Згідно з п.18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі (обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору при формуванні Заяв або вчиненні інших дій за цим Договором Банк і Позичальник використовують підписи Позичальника у вигляді електронно-цифрового підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Таким чином Відповідач, 17.03.2021 скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» вчинив правочин, підписавши Договір №ID 9683714 про відкриття відновлювальної кредитної лінії електронним цифровим підписом, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Як слідує з матеріалів справи, кошти за Договором Відповідачем було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 3.5.), що підтверджується відповідною Випискою, отже Позивач, як Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

Разом із тим, умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті.

Станом на 21.02.2023 заборгованість Позичальника за Кредитним договором №ID 9683714 від 17.03.2021р. (транш ID) 9683714/011 від 08.09.2021, виданий згідно заяви на видачу траншу № 10 від 08.09.2021), становить 258967, 02 гривень, з яких:

1.1.заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 230000, 00 грн.;

1.2.заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) - 28967,02 грн.;

що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками.

Заборгованість Позичальника за Кредитним договором № ID 9683714 від 17.03.2021 (транш ID 9683714/012 від 15.11.2021р., виданий згідно заяви на видачу траншу №11 від 15.11.2021), становить 43851, 99 гривень, з яких:

1.1.заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 42 052, 99 грн.;

1.2.заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) - 1799, 00 грн.;

що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками.

Заборгованість Позичальника за Кредитним договором № ID 9683714 від 17.03.2021 (транш ID) 9683714/013 від 02.12.2021, виданий згідно заяви на видачу траншу №12 від 02.12.2021), становить 62566, 80 гривень, з яких:

1.1.заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 60 000, 00 грн.;

1.2.заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) - 2 566, 80 грн.;

що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками.

АТ «ТАСКОМБАНК» 17.02.2023 направило на юридичну адресу відповідача Повідомлення-вимогу від 15.02.2023 за вих. №2925/70.1.1, згідно якого Позичальник був повідомлений про наявність заборгованості за кредитом. Також, Банком було встановлено строк для повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів, а також штрафних санкцій (пеня, штраф) протягом 10 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 15 календарних днів з дня направлення Банком повідомлення Позичальнику. У випадку непогашення у встановлений строк заборгованості перед Банком по кредиту у повному обсязі, Банк буде ініціювати примусове стягнення заборгованості (а.с.33-34).

Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується описом вкладення у цінний лист , поштовою накладною №0103282531040 від 17.02.2023 та фіскальним чеком від 15.02.2023 (а.с.35).

Однак, відповідачем не здійснено погашення кредиту.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що взявши на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів за кредитним договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" відповідач повинен виконати їх у строк визначений договором.

Суд звертає увагу, що Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК, в повному обсязі виконало умови договору, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що відповідні нарахування здійснено вірно.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 365385,81 грн заборгованості, в т.ч.: 332052,99 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) та 33332,82 грн заборгованість по відсотках(в т.ч. прострочена).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 5480,79 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Доводи відповідача, про те що позивач передчасно звернувся з позовом, оскільки не доведено прострочення виконання зобов`язань відповідачем, спростовуються наступним.

1. Згідно Зави на видачу траншу № 10 від 08.09.2021 у розмірі 230 000, 00 гри., дата погашення - 06.03.2022.

2. Згідно Зави на видачу траншу № 11 від 15.11.2021 у розмірі 50 000, 00 грн., дата погашення -13.02.2022.

3. Згідно Зави на видачу траншу № 12 від 02.12.2021 у розмірі 60 000, 00 грн., дата погашення - 02.03.2022.

Таким чином, строк погашення кредитної заборгованості за трьома' грантами настав ще 06.03.2022, 13.02.2022, 02.03.2022, однак заборгованість за отриманими траншами сплачена не була.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також беручи до уваги положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд погоджується з позивачем в тому, що останній вправі вимагати стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ТАСКОМБАНК» 17.02.2023 направило на адресу відповідача Повідомлення-вимогу від 15.02.2023 за вих. №2925/70.1.1, згідно якого Позичальник був повідомлений про наявність заборгованості за кредитом. Також, Банком було встановлено строк для повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів, а також штрафних санкцій (пеня, штраф) протягом 10 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 15 календарних днів з дня направлення Банком повідомлення Позичальнику. У випадку непогашення у встановлений строк заборгованості перед Банком по кредиту у повному обсязі, Банк буде ініціювати примусове стягнення заборгованості (а.с.33-34).

З врахуванням викладено, Позичальник не погасив заборгованість за отриманими Траншами в дату, зазначену у Заявах, кредитна лінія відкривалася на 12 місяців, АТ «ТАСКОМБАНК» набуло право стягнення з ФОП ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Договором №ID9683714 про відкриття відновлювальної кредитної лінії в судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що тарифи по Кредитному договору, що були закріплені в додаткових угодах, не визнаються та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання оферти. На думку Позивача, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно зі ст. 638 ПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Разом з цим, Договором № ID 9683714 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та Додатковим договором №1 про внесення змін до Договору № ID 9683714 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17.03.2021, які підписані Відповідачем цифровим підписом, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі щодо загального розміру кредиту (кредитної лінії) - 150000,00 грн., що збільшений до 350000,00 грн., порядку та умов надання кредиту, строку кредитування, процентної ставки за кредитом, її типу та порядку обчислення, періодичності внесення платежів і відповідальності позичальника за прострочення платежів.

Так, відповідно до п. 4.1. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитними Траншами складає: для траншів строком до 30 днів - 19% (дев`ятнадцять процентів) річних, строком до 60 днів - 21% (двадцять один процент) річних, строком до 90 днів - 22% (двадцять два проценти) річних, строком до 180 днів - 23% (двадцять три проценти) річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Нарахування процентів Банком здійснюється на суму фактичної заборгованості за кредитом на кінець кожного операційного дня. Проценти розраховуються за фактичну кількість днів користування кредитними коштами методом «факт/360», де 360 - це умовна кількість календарних днів у році. При цьому, враховується перший день та не враховується останній день користування Кредитною лінією. Нарахування процентів Банком та їх сплата Позичальником здійснюється до моменту повного повернення кредиту (до дня остаточного розрахунку за кредитом включно).

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Таскомбанк (вулиця С. Петлюри,30, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) 365385,81 грн заборгованості, в т.ч.: 332052,99 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена),33332,82 грн заборгованість по відсотках(в т.ч. прострочена), а також 5480,79 грн. (п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 79 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар