Решение № 110839535, 15.05.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4775/23

пр. № 2/759/2449/23

15 травня 2023 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023до Святошинського районного суд м. Києва надійшов зазначений позов. Предметом позову є повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 29864,19 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві перебувала гр. ОСОБА_1 , яка отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інвалідність була встановлена з 12.06.2020 по 01.06.2021 р. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантів у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ХІ, п. 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідачу було продовжено виплату пенсії, як особі з інвалідністю з 01.06.2021 р. по 30.08.2022 р. В подальшому було встановлено серед обліку осіб, яким при проходженні чергового огляду в травні 2021 р. повторно інвалідність ОСОБА_1 , встановлено не було. Проте відповідач отримувала пенсію у період з 01.06.2021 по 31.07.2022, у зв`язку з чим виникла переплата пенсії у розмірі 32339,50 грн. Так, як виплата пенсії здійснювалась на особистий рахунок ПАТ КБ "Приватбагк", позивач звернувся до банку з проханням повернути кошти на суму 32339,50 грн, проте кошти були повернуті в сумі 2475,31 грн., в межах наявного залишку на рахунку. З метою досудового врегулювання спору Управлінням було надіслано листи на адресу відповідача з пропозицією добровільного внесення надміру виплачених коштів, проте даний лист був відповідачем проігнорований та безпідставно отримані бюджетні кошти у розмірі 29864,19 грн., повернуті не були. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь ГУ ПФУ в м. Києві безпідставно отримані кошти у сумі 29864,19 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2023 р у справі відкрито провадженян за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивачу направлялася копія ухвали про про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Відповідачу направлялася копія ухвали суду про розгляд справи в порядку спрощеного провадження на його електронну адресу та було запропоновано надати відзив на позов.

Від відповідача надійшов відзив на позов до суду 05.04.2023 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення та відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що обліку в ГУ ПФУ в м. Києві перебувала гр. ОСОБА_1 , яка отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»по третій групі інвалідності.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності було встановлено третю групу інвалідності з 12.06.20200 року до 10.05.2021 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, що на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у випадку пропуску строку повторного огляду особою з інвалідністю, що отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначеного карантину.

Як стверджував позивач вподальшому було встановлено серед обліку осіб, яким при проходженні чергового пепреогляду в травні 2021 р. повторно інвалідність ОСОБА_1 , встановлено не було.

19.07.2022 р., ОСОБА_1 подала до Управління заяву про припинення виплати пенсії по інвалідності, так як вказано в заяві немає можливості продовжувати МСЕК (а.с. 19).

На підставі отриманої інформації спеціалістом відділу з питань була проведена перевірка правильності виплати пенсії ОСОБА_1 та встановлено факт переплати пенсії у сумі 5396,30 грн.

Так, як виплата пенсії здійснювалась на особистий рахунок ПАТ КБ "Приватбагк", позивач звернувся до банку з проханням повернути кошти на суму 32339,50 грн, проте кошити були повернуті в сумі 2475,31 грн., в межах наявного залишку на рахунку (а,с.20,21).

Як зазначено у позовній заяві, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 ГУ ПФУ в м. Києві було заподіяно матеріальних збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію , зокрема інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4.

Відповідно до п. 4 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 року № 25-3 «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплати, що є безнадійними до стягнення», яким передбачено, що суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, або у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно п. 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить, що пенсійне законодавство передбачає можливість повернення надмірно виплачені суми пенсії у разі неправомірної поведінки пенсіонера або надання ним неправдивих документів для призначення або перерахування пенсії.

Матеріли справи таких доказів не містять, не посилався на них і позивач.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмується. (постанова Верховного Суду України від 02.07.2014 року № 6-91цс14).

Виходячи із вищевикладеного та аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі №6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс 14, яка, з точки зору ч.4 ст.263ЦПК України, має враховуватися судом.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-91цс14).

Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління, так і надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав.

Доказів того, що за переплата пенсії виникла внаслідок зловживань з боку пенсіонера, чи відповідач допустив недобросовісну поведінку, позивач суду не надав.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, у справі «Гаші проти Хорватії» та у справі «Трro проти Хорватії».

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 року. Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Враховуючи, що доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку позивача, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для перерахування пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 76-81, 95, 133, 141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 121 ЦК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів,- відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Зазначити дані позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), МФО 322669, код ЄДРПОУ 42098368 у Головному управлінні міста Києва та Київської області АТ "Ощадбанк";

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя: Бабич Н.Д.