Решение № 110799142, 11.05.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 травня 2023 року справа №520/1474/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

доУправління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області

провизнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним рішення відповідача від 17.11.2022 про відмову у задоволенні заяви позивача про призначення та виплату допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є вимушено переміщеною особою та має неповнолітню дитину - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що у листопаді 2022 року звернулась до відповідача із заявою та відповідним пакетом документів щодо призначення державної допомоги при народженні дитини. Проте, відповідачем прийнято рішення у вигляді повідомлення, яким відмовлено у призначені вказаної допомоги, у зв`язку з тим, що відповідна заява була подана позивачем до органу соціального захисту населення пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Вказує, що дитина народжена на непідконтрольній українській владі території через виникнення об`єктивних причин, які не залежали від її волі, у подальшому з сім`єю переїхали на підконтрольну територію України. На переконання позивача, вказані обставини є поважною причиною для поновлення строку звернення за грошовою допомогою при народженні дитини, відтак рішення відповідача підлягає скасуванню та наявні підстави для призначення та виплати відповідної допомоги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Відповідач 30.03.2023 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для призначення та виплати державної допомоги при народженні дитини, у зв`язку з тим, що відповідна заява була подана позивачем до органу соціального захисту населення пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

У період з 29.03.2023 по 07.04.2023 та з 08.04.2023 по 10.04.2023 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач у 28.04.2020 на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (місто Донецьк, Донецька області), народила дитину - ОСОБА_2 .

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції позивач тривалий час не мала можливості виїхати з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі територію, та зареєструватися внутрішньо переміщеною особою.

Вперше позивачу видано довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу від 09.11.2022 №6311-7001615725, фактичне місце поживання зазначено: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначила, що у зв`язку із тим, що народження дитини відбулося на території України, яка не знаходиться під контролем офіційної влади, вона була вимушена звернутися до Жовтневого районного суду міста Харкова із заявою про встановлення факту народження сина.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 13.10.2022 у справі №639/2964/22 встановлено факт народження громадянкою України ОСОБА_1 дитини чоловічої статті: ім`я дитини « ОСОБА_3 », прізвище дитини - « ОСОБА_4 », по-батькові дитини « ОСОБА_5 », який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження дитини Україна, Донецька область, місто Донецьк, із зазначенням в актовому записі про народження дитини матір`ю дитини громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення набрало законної сили 14.11.2022.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаного рішення суду 21.10.2022 Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харкова) видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 про народження ОСОБА_2 , актовий запис №2.

Позивач звернулась 09.11.2022 до Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації із заявою про надання їй державної соціальної допомоги при народженні дитини з відповідним пакетом документом.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення у вигляді повідомлення від 17.11.2022, яким відмовлено позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини. Підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини стало те, що позивач пропустила строк звернення за призначенням вказаної допомоги.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами статті 46 Конституції України гарантовано громадянам України право на соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України №2402-III «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III (далі по тексту - Закон України №2402-III) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 №2811-XII (далі по тексту - Закон України №2811-XII) та іншими законами України.

За приписами статті 1 Закону України №2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 3 Закону України №2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статті 10 Закону України №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами статті 11 Закону України №2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Вказані норми Закону України №2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 №59; далі по тексту - Порядок №1751).

Положеннями пункту 12 Порядку №1751 також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З наведеного вбачається, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Разом з цим, вказаними нормами передбачені певні обмеження стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги.

Відповідно до документів, долучених до позовної заяви, суд встановив, що син позивача народився у 2020 році, а з заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивач звернулася до відповідача лише у 2022 році, тобто після закінчення встановленого законодавством строку.

Разом з тим, суд також встановив, що пропуск позивачем визначеного законом строку на звернення за отриманням допомоги при народженні дитини обумовлено тим, що син ОСОБА_2 народився у місті Донецьк, Донецької області, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р, відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження. Тобто позивач не могла вчасно отримати свідоцтво про народження дитини.

Крім того, суд встановив, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Даний факт відповідачем не заперечується та не спростовується, не наводиться доводів та доказів умисного пропуску законодавчо встановлених строків позивачем.

Позивач лише 09.11.2022 отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6311-7001615725 із зазначенням фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 та довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу №6311-7001615868 отримав її син ОСОБА_2 .

Суд бере до уваги посилання представника позивача про те, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача у встановлені строки з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, переїзд на постійне місце проживання до підконтрольної території, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи разом з дитиною.

Соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.

Згідно преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією» визначається, зокрема, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, вони є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07.04.2014.

Згідно частини першої статті 5 цього ж Закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Приписами частин першої та другої статті 18 цього ж Закону визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Згідно вимогами частин другої та третьої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, право позивача на отримання спірної допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Поряд з цим, суд звертає особливу увагу, що позивачем заявлені вимоги фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №760/183158/16-а.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у поновленні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Відтак, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що позивач перебувала на тимчасово окупованій території України, де і народила дитину, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і зобов`язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини у порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Згідно вимогам пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення, відтак порушено права позивача та її малолітньої дитини на отримання допомоги та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені доводи не спростовано відповідачем.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі наданої довідки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 10 ААА №728367.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю II групи.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання про його розподіл суд не вирішує.

Вирішуючи заяву позивача про стягнення з відповідачів на його користь витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив наступне.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява підписана особисто позивачем.

У позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав суду такі документи: договір про надання правової допомоги від 17.11.2022 №16-а/22; акт наданих послуг від 17.01.2023; рахунок фактуру від 17.01.2023 №2; довідку від 17.01.2023 №2; свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю; ордер.

Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України №5076-VI).

Суд зазначає, що з 01.01.2022 в Україні діє єдина, обов`язкова типова форма адвокатських ордерів, згенерованих автоматично у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб - сайті Національної асоціації адвокатів України.

Однак, важливо зауважити, що після скасування ордерів, виданих друкарським способом на типових бланках, адвокатам немає потреби замінювати такі ордери, видані до січня цього року.

Згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, яким затверджено у новій редакції «Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги», ордери на надрукованих бланках, видані шляхом заповнення бланка з книги бланків ордерів, продовжать діяти до закінчення повноважень адвоката у відповідній справі.

«Положення про ордер адвоката» встановлює єдині для всіх адвокатів України правила виготовлення, оформлення, зберігання та обліку ордерів письмових документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Важливо зауважити, що ордер, встановленої форми відповідно до «Положення про ордер адвоката», є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Відтак, у даному випадку, ордер наданий адвокатом наданий не належної форми, з огляду на що наданий документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів особи у суді.

Беручи до уваги наведене, відсутні правові підстави для задоволення вказаної заяви позивача.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області (вулиця Незалежності, будинок 3, селище міського типу Покотилівка, Харківська область, 62458, код ЄДРПОУ: 03196541) задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 17.11.2022 №1/12-635 у вигляді повідомлення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , за заявою від 09.11.2022.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні ОСОБА_2 , за заявою від 09.11.2022, відповідно до заяви від 09.11.2022 у порядку та розмірі, встановлених статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.05.2023.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА