Решение № 110785338, 11.05.2023, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/225/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2023 року смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Тустановського А.О.,

за участю секретаря - Щербини О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусмт ВеселиновеМиколаївської областіцивільну справуза позовноюзаявою Акціонерноготовариства комерційнийбанк „Приватбанкдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ „Приватбанк), в особі представника за довіреністю Ляр Д.Ю., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 12.03.2012 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, в зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором.

Станом на 14.02.2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 33023,68 грн., з них:

- заборгованість за кредитом 27013,88 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом 6009,80 грн.;

На підставі викладено позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.03.2012 року в розмірі 33023,68 грн. грн. станом на 14.02.2023 року та судовий збір.

05 квітня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Банк, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, крім посилань на підписання відповідачем ОСОБА_1 анкети заяви № б/н від 12.03.2012 р., яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, посилається на Розрахунок кредитної заборгованості та Виписку з банківського рахунку. При цьому, Розрахунок заборгованості, Виписка з банківського рахунку, як і довідка про платіжні картки та Довідка про зміну умов кредитування, містять інформацію про рух коштів лише з 17.06.2015 р., а отже не мають відношення (вказані платіжні картки) до Заяви анкети № б/н від 12.03.2012 року.

До того ж, жодний з доданих до позовної заяви документів не містить інформації щодо отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000 грн., про які йде саме в Заяві анкеті № б/н від 12.03.2012 р., на яку Позивач посилається як на підставу укладення кредитних відносин між банком та відповідачем. Крім самої Анкети заяви № б/н від 12.03.2012 р., розрахунку кредитної заборгованості та Виписки з банківського рахунку, позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, як на невід`ємні частини спірного договору. Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, що в сукупності із Заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і саме в такій редакції існували на момент підписання Заяви від 12.03.2012 року, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. Отже, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника і відсутні інші належні та допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови містили вказані в них положення в момент підписання заяви позичальника і в подальшому вони, не змінювались. Саме така правова позиція викладена в Постановах ВСУ від 11.03.2015 р. (Справа № 6-16цс15), від 10.06.2015 р. (Справа № 6-698цс15), від 04.11.2015 р. (Справа № 6-1926цс15), від 14.12.2016 р. (Справа № 6-2462цс16), від 22.03.2017 р. (Справа № 6-2320цс16), від 11.10.2017 р. (справа № 6-1374цс17).

Вказані правові позиції також узгоджуються з правовими позиціями Великої палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 03 липня 2019 р. у Справі № 342/180/17, та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленою у Постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023 ХІІ «Про захист прав споживачів». Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог цього Закону, а саме про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, по які вважав узгодженими банк.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Строк спливу дії картки є кінцевим строком дії картки.

При цьому Довідка банку про видані платіжні картки взагалі не містить інформації про платіжну картку, видану згідно Анкети заяви від 12.03.2012 р, а лише містить про першу платіжну картку, видану 17.06.2015 р., що може вказувати лише на припущення, що попередня платіжна картка була з терміном дії до 06/2015 р. У цій же Довідці позивач зазначає, що за вказаним кредитним договором (Анкета заява від 12.03.2012 р.) відповідачу було видано, картки № № НОМЕР_1 (строк дії з 17.06.2015 р. по 30.04.2018 р.) та № НОМЕР_2 (строк дії з 09.12.2015 р. по 31.05.2019 р.), 5168742224143275 (строк дії з 25.06.2018 р. по 30.04.2022 р.), 4149629383173283 (строк дії з 25.04.2019 р. по 31.03.2023 р.) та 4149629342677226 (строк дії з 11.06.2021 р. по 31.05.2025 р.), і згідно Виписки з банківського рахунку заборгованість в розмірі 33023,68 грн. розраховується за всіма зазначеними картками. При цьому, Заява анкета від 12.03.2012 року не містить взагалі даних про платіжну картку, а матеріали позовної заяви не містять будь яких письмових договорів між банком та ОСОБА_1 про встановлення кредитного ліміту на платіжні картки № № 5168742350840546 від 17.06.2015р., 4149625811238581 від 09.12.2015 р., 5168742224143275 від 25.06.2018 р., 4149629383173283 від 25.04.2019 р. та 4149629342677226 від 11.06.2021 р. (заява на видачу кредиту, підписані відповідачем). Отже докази про те, що вказані картки є перевипуском платіжної картки (яка не зазначена в жодному документі), виданої на підставі Заяви анкети від 12.03.2012 р. відсутні, а тому кінцевий строк кредитування (навіть якщо прийняти, що платіжна картка на підставі Заяви анкети від 12.03.2012 р. видавалася), у даному випадку становить до 30.06.2015 р., що відповідає строку дії картки, так як з 17.06.2015 р. видану іншу платіжну картку. Враховуючи те, що строк дії платіжної картки, виданої на підставі Заяви анкети від 12.03.2012 р. (якщо навіть прийняти, що вона видавалася), у даному випадку встановлено по 30.06.2015 р., то саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення тіла кредиту та нарахованих до 30 червня 2015 року інших платежів за кредитом. Позивач звернувся до суду із позовом 13.03.2023 року, тобто поза строком позовної давності, а тому позов не підлягає задоволенню з підстав спливу строку позовної давності. Просить суд у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

03 травня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 12.03.2012 року. Підписавши заяву Анкету Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. З копії анкетизаяви від 12.03.2012 року вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем зазначена інформація про себе заповнена особисто, також чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, та Тарифами Банку. Я виражаю свою згоду, що ця Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між мною та Банком договір про надання Банківських послуг». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,5 % (42 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Відповідач підписанням Анкети заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Банком було надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитку картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово економічні експертизи по справі не призначалися.

Згідно умов договору, у разі закінчення строку дії карта продовжується Банком на новий строком (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії). Відповідач звернувся в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карт з новим строком дії. Так, на підтвердження здійснення перевипуску карток було надано відповідну довідку про видані картки, виписку по рахунку. Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.

Згідно з умовами договору Банком передану відповідачу кредитну карту зі строком дії до 04.2025 року, в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Згідно з умовами Кредитного договору № б/н Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Відповідно до Правил користування карток строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 04.2025 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 13.03.2023 року до спливу строку позовної давності. Тому строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Представник позивача АТ КБ Приватбанк в судове засідання не з`явився. Разом з позовною заявою до суду була надана заява представника АТ КБ Приватбанк Ляр Д.Ю. про розгляд справи у відсутність представника позивача, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, але до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відповідача в зв`язку із зайнятістю, просить відмовити у задоволенні позову.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 березня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій указано, що він разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між Банком та ОСОБА_1 договір про надання банківських послуг (а.с. 11).

Заява від 12.03.2012 року підписана відповідачем ОСОБА_1 містить відомості про розмір кредиту (кредитної лінії), а саме зазначено бажаний кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна» /GOLD в розмірі 5000 грн. (а.с.17 на звороті), отже ціна кредитного договору в письмовій формі сторонами узгоджувалась. Тобто, відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк», станом на14.02.2023року заборгованістьвідповідача закредитним договоромстановить 33023,68грн.,з них:заборгованість закредитом 27013,88грн.;заборгованість завідсотками закористування кредитом 6009,80грн. (а.с.7-14). Змоменту отриманняпервісної карткивідповідач користувавсякредитними коштамита здійснювавпогашення заборгованості,останнє погашеннякоштів булоздійснено 26.01.2022року всумі 2091,50грн.(а.с. 13)

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України,зобов`язання-це правовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов`язанавчинити накористь другоїсторони (кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплатити грошітощо)або утриматисявід певноїдії,а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У підписаній сторонами заяві позичальника від 12 березня 2012 року не зазначена процентна ставка.

У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України,за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 березня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 березня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов іправил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цихумов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Зурахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту іУмов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Анкета - заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 12.03.2012 року не містить будь-яких відомостей про розмір процентної ставки.

На підтвердження умов кредитування позивач надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови), що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Власноручного підпису позичальника ці витяги не містять.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу для ознайомлення та узгодження, а також що саме така редакція цих актів, що постійно змінювалась, діяла на час укладення кредитної угоди.

Роздруківка із сайту позивача, як доказ узгоджених сторонами умов кредитування, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Факт вручення відповідачу або ознайомлення відповідача з Тарифами та Умовами представник відповідача заперечував у наданому суду відзиві.

Отже, такий доказ не може вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами.

Тому, з врахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11Закону№1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення договору),про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 березня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви.

Вказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 6009,80 грн., через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 12 березня 2012 року та відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Також представник відповідача Вендель О.М. просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки строк дії платіжної картки, виданої на підставі Заяви анкети від 12.03.2012 р. (якщо навіть прийняти, що вона видавалася), у даному випадку встановлено по 30.06.2015 р., то саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення тіла кредиту та нарахованих до 30 червня 2015 року інших платежів за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами 13.03.2023 року /а.с.1/.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЄСПЛ, практика якого є обов`язковою для застосування національними судами, зауважує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява N 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З довідки виданої АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 17.06.2015 р. та термін дії до 04/18; № НОМЕР_2 дата відкриття 09.12.2015 р. та термін дії 05/19; № НОМЕР_3 дата відкриття 25.06.2018 та термін дії 04/22; № НОМЕР_4 дата відкриття 25.04.2019 р. та термін дії 03/23, № НОМЕР_5 дата відкриття 11.05.2021 р. та термін дії 04/25 (а.с. 16).

З виписки по рахунку відповідача за період 17.06.2015 16.02.2023 року вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, а саме по картці № НОМЕР_5 26.01.2022 року було здійснено поповнення готівкою своєї картки в сумі 1996,00 грн.(а.с. 57-66).

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Крім того, слід врахувати, що у постанові НБУ № 705 від 05.11.2014р. «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» також зазначено, що документи за операціями з використанням електронних платежів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, суд дійшов до висновку що позивачем було дотримано строки звернення до суду.

Враховуючи те, що є доведеним факт отримання відповідачем у вказаний період 27013,88 грн. кредиту, який відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не повертає, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту. Тому, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 27013 (двадцять сім тисяч тринадцять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2195,56 грн. судового збору (27013,88 (сума, задоволена судом) х 2684 (сума судового збору за позовну заяву):33023,68 (загальна сума позову).

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь позивача Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_7 , МФО № 305299) заборгованість за кредитом в розмірі 27013 (двадцять сім тисяч тринадцять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок станом на 14.02.2023 року за кредитним договором б/н від 12.03.2012 року.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_7 , МФО № 305299 ) судовий збір в сумі 2195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок .

В задоволенні частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6009,80 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2023 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський