Постановление суда № 110773779, 09.03.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/1382/23

Провадження № 1-кп/237/836/23

УХВАЛА

про продовження дії запобіжного заходу у вигляді

домашнього арешту

09.03.2023 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області

у складі: судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове Мар`їнського району Донецької області в режимі відео конференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052690000485 від 09 жовтня 2022 року відносно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Енергодар Запорізької області, не одруженого, громадянина України, з неповною середньою освітою, не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 414 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мар`їнського районного суду Донецької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022052690000485 від 09 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 414 КК України.

Ухвалою слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 13.10.2022 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою з утриманням підозрюваного на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_2 строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 09.12.2022 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді триманні під вартою з утриманням підозрюваного на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 строком до 11.01.2022.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська продовжено дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з перебуванням ОСОБА_4 у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 на території Донецької області, строком до 09.03.2023 року.

В судовому засіданні прокурором було заявлено необхідність розгляду судом питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачена та її захисник проти заявленого клопотання не заперечували.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слід продовжити з огляду на таке.

Відповідно др. вимог ч.2 ст. 183 КПК України, ОСОБА_4 на теперішній час є особою, яка раніше не судима.

На підставі викладено та враховуючи, що ОСОБА_4 зараз перебуває під вартою згідно ухвали слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 09.12.2022, при цьому 28.12.2022 підозрюваному ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 414 КК України, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, на теперішній час виникла необхідність у зміні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, який в умовах даного кримінального провадження буде більш дієвим.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення ОСОБА_4 , а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 414 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:

-рапортом чергового ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в донецькій області від 09.10.2022 про отримане вогнепальне поранення ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду місця події в н.п. Максимільянівка Покровського району Донецької області від 09.10.2022, в ході якого виявлено та вилучено одежу пораненого, предмети схожі на гільзи та кулю, а також змиви речовини бурого кольору;

-протоколом огляду речей від 09.10.2022 в ході якого вилучено предмети, зовні схожі на АК-74 № НОМЕР_2 , магазин та 30 патронів, які закріплені за підозрюваним ОСОБА_4 ;

-протоколом огляду речей від 09.10.2022 в ході якого вилучено предмети, зовні схожі на АКС-74 У № НОМЕР_3 , два магазини та 57 патронів, які закріплені за свідком ОСОБА_6 ;

-довідкою про отримані потерпілим ОСОБА_5 поранення, без номеру та дати;

-протоколами допитів свідків від 09.10.2022 лікарів-хірурга 66 ВМГ в м. Курахове ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які 08.09.2022 оглядали пораненого потерпілого ОСОБА_5 ;

-протоколами допиту свідка від 09.10.2022 та від 10.10.2022 механіка водія 2 взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 який був безпосереднім свідком отримання потерпілим ОСОБА_9 поранення від пострілів, які здійснив обвинувачений ОСОБА_4 ;

-протоколом допиту свідка від 09.10.2022 офіцера психолога танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , який був присутній під час вживання підозрюваним ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_9 алкогольних напоїв перед тим, як ОСОБА_9 отримав поранення від пострілів, які здійснив ОСОБА_4 ;

-протоколами допитів свідків від 09-10.10.2022 інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які знаходились під час подій в місці свого розташування, чули постріли та стали свідками подій, які відбувались вже після безпосередніх пострілів та отримання поранень потерпілим ОСОБА_9 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.10.2022 за участю свідка ОСОБА_6 , який під час слідчої дії підтвердив свої показання в якості свідка та вказав механізм вчинення кримінального правопорушення;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.10.2022 за участю свідка ОСОБА_10 , який під час слідчої дії підтвердив свої показання в якості свідка та вказав за місцевості, як розвивались події перед вчиненням кримінального правопорушення;

-поясненнями підозрюваного ОСОБА_4 та протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 11.10.2022, який вказав на обставини вчинення ним вказаного кримінального правопорушення;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2022 за участю підозрюваного ОСОБА_4 , який під час слідчої дії підтвердив свої показання в якості підозрюваного та вказав механізм вчинення ним кримінального правопорушення;

-протоколом огляду мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_4 від 11.10.2022, в якому зафіксовані обставини, що мають значення для даного кримінального провадження, а саме обставин, які відбувались за деякий час до вчинення кримінального правопорушення;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 01.12.2022, який вказав на обставини вчинення стосовно нього підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, при цьому домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Одночасно з цим, відповідно до ст. 131 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, які проходять строкову військову службу та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, курсанти військових навчальних закладів, крім матросів і старшин, які перебувають на кораблях, розміщуються в казармах, а ті, що проходять військову службу за контрактом, - у службових жилих приміщеннях.

Статтею 179 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України регламентовано, що військові частини (підрозділи військових частин) розміщуються в населених пунктах за наказом Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувачів військ оперативних командувань Збройних Сил України в адміністративних, господарських, житлових та інших будинках і спорудах, а в разі їх відсутності під час тимчасового розміщення військових частин (підрозділів військових частин) - у придатних для житла будівлях (приміщеннях) на умовах, визначених законодавством України.

Виходячи з такого, під час проходження служби військовослужбовець зобов`язаний знаходитися в населеному пункті у визначеному місці розміщення військової частини.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у зміні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді службового обмеження на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов`язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов`язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.

Також не можна лишати поза увагою той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні(п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість внаслідок звання та посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Стверджуючи про наявність даного ризику сторона обвинувачення керується показаннями свідків, які охарактеризували ОСОБА_4 як особу, що зарекомендувала себе з негативної сторони вживає алкогольні напої під час проходження військової служби.

Слід окремо акцентувати увагу, що свідки даного кримінального правопорушення беруть участь у безпосередньому бойовому зіткненні, і суттєву роль в забезпеченні безпеки їх життів та здоров`я відіграє приховування від ворога інформації про їх місцезнаходження, якою внаслідок тривалого терміну служби в Збройних Силах України взагалі та у військовій частині непокори зокрема, володіє обвинувачений ОСОБА_4 .

Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Судом встановлено на теперішній час обвинувачений не має захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до домашнього арешту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, потребує від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили нетяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Таким чином, те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих йому діянь, а встановлені ухвалою слідчого судді, ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу на більш м`які, а саме особистого зобов`язання, особистої поруки, застави.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на даному етапі не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді домашнього арешту не відпали, а інші запобіжні заходи, а саме застава, особисте зобов`язання та особиста порука не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію запобіжного заходу слід продовжити на два місяці з перебуванням підозрюваного у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 на території Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до 07.05.2023 року з перебуванням у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 на території Донецької області.

Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_4 обов?язків до 07.05.2023, а саме:

1.??прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду,

2.?не відлучатися з населеного пункту, в якому тимчасово дислокується військова частина НОМЕР_4 , в котрій проходить службу ОСОБА_4 , без дозволу слідчого, прокурора, суду або командира військової частини.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та негайно направити до військової частини НОМЕР_1 , доручити її виконання керівництву військової частини НОМЕР_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ч. 1ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1

Дата документу 09.03.23