Решение № 110765294, 01.05.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/777/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_6 (АДРЕСА_4, ЄДРПОУ НОМЕР_3)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ненаданні відстрочки від мобілізації;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 надати відстрочку від мобілізації ОСОБА_1 до настання повноліття старшій дитині, яка перебуває на утриманні - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є батьком багатодітної родини, на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей, а отже згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» має право на відстрочку від мобілізації. Водночас, звернувшись до відповідача за вказаною відстрочкою, отримав відмову у її наданні.

Вважає такі дії відповідача протиправними, а свої права - порушеними, що й обумовило необхідність у зверненні до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с.22).

17.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що оскільки біологічний батько дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не позбавлений батьківських прав, не надано підтвердження його смерті, недієздатності або визнання безвісно зниклим, останній може брати участь у вихованні дітей та утримувати їх. Таким чином, вважає відмову у наданні відстрочки від мобілізації правомірною. Також зазначає, що у позові неправильно зазначено по-батькові позивача, оскільки згідно документів він - ОСОБА_1 , а у позові зазначено « ОСОБА_1 » (а.с. 27-29).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, позивач з 17.02.2018 року перебуває у шлюбі зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Від зазначеного шлюбу позивач має дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім цього, дружина позивача - ОСОБА_6 від попереднього шлюбу має двох дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки, наданої позивачу Маловисківською міською радою 15.12.2022 за №1438, позивач зареєстрований по АДРЕСА_1 та проживає разом з дружиною ОСОБА_6 , сином ОСОБА_7 , падчеркою ОСОБА_3 , пасинком ОСОБА_2 (а.с. 20).

До матеріалів справи додано акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 28.11.2022, згідно якого посадовими особами виконавчого комітету Маловисківської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 , разом з ним проживають члени його сім`ї: дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 , виданого управлінням соціального захисту населення Маловисківської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 (мати) та ОСОБА_1 (батько) мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. Вказане посвідчення видане 17.10.2018 та діє до ІНФОРМАЦІЯ_7, у розділі «діти» зазначені ОСОБА_2 , 2011 р.н., ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_7 , 2018 р.н. (а.с. 6).

Згідно довідок Маловисківського ВДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.11.2022 №106 (а.с. 15) та від 20.12.2022 №114 (а.с. 16), ОСОБА_6 у період з 06.08.2018 по 01.11.2022 не отримувала аліментів від ОСОБА_8 на виконання виконавчого листа №392/1093/18 від 23.08.2018, для дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21.02.2019 у справі 392/1411/18 ОСОБА_8 визнано таким, що втратив право на користування житловою двокімнатною квартирою АДРЕСА_3 . Зазначене рішення набрало законної сили 26.03.2019 року (а.с. 17).

Вказаним рішенням суд, зокрема, встановив факт відсутності ОСОБА_8 за місцем проживання та реєстрації протягом останніх двох років.

Судом також встановлено та сторонами не заперечується, що листом №315 від 31.01.2023 відповідачем повідомлено про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову під час мобілізації в особливий період на підставі п. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки батько дітей, які проживають спільно з позивачем, не позбавлений батьківських прав та має право їх опікувати (а.с. 4).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Визначаючись з анкетними даними позивача, суд виходить з того, що згідно наданої копії паспорта (а.с. 5) та інших матеріалів справи вбачається, що належними анкетними даними позивача є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Водночас, в тексті позову неодноразово зазначено по-батькові позивача - ОСОБА_1 , що, на думку суду, свідчить про наявність орфографічної помилки, зробленої під час складання позову.

Враховуючи, що вказана помилка не впливає на суть спірних правовідносин, а належні анкетні дані позивача підтверджені матеріалами справи, суд продовжує розгляд справи, зазначаючи позивача як ОСОБА_1 .

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон 3543-XII).

Відповідно до ч. 1 Закону 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 23 Закону 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що законодавець не ставить право військовозобов`язаного на відстрочку від мобілізації у залежність від того, чи рідні діти перебувають у нього на утриманні, водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей на утриманні.

Зазначеним Законом не визначено поняття «утримання дітей», проте такі правовідносини є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК).

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 КК України.

Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов`язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов`язок по утриманню дитини не переходить.

Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Отже доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів позбавлення біологічного батька неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав, визнання його недієздатним, не впливають на спірні правовідносини.

Водночас, суд зазначає, що поняття «обов`язок утримання дитини» та «утримання дитини» не є тотожними поняттями, у той час, як Законом 3543-XII вимагається саме «утримання дітей» а не наявність обов`язку щодо їх утримання.

Так, згідно матеріалів справи, окрім обов`язку позивача утримувати рідного сина - ОСОБА_7 , в останнього існують обов`язки щодо утримання падчерки та пасинка у якості вітчима.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Зокрема, доводи відповідача щодо відсутності доказів усиновлення позивачем неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та наявних правовідносинах, оскільки вітчим та усиновлювач не є тотожними поняттями, вітчим не усиновлює дитину а лише спільно проживає (одружений) з рідною матір`ю дитини.

Сімейне законодавство передбачає права та обов`язки щодо утримання падчерки, пасинка (стаття 268 Сімейного кодексу України).

Так, відповідно до статті 268 СК, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Крім цього, відповідно до статті 269 СК, особи, у сім`ї яких виховувалася дитина, зобов`язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинка, що прямо передбачено законом, та цей обов`язок не залежить від обов`язку утримувати своїх дітей їх біологічним батьком.

Судом встановлено, що біологічний батько неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 ухиляється від обов`язку щодо утримання своїх дітей, про що свідчать довідки органу ДВС про несплату аліментів упродовж тривалого часу - з 2018 року, а також встановлений Маловисківським районним судом факт відсутності ОСОБА_8 за зареєстрованим місцем проживання.

Будь-яких доказів виконання свого обов`язку щодо утримання неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з боку ОСОБА_8 матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки рідний батько зазначених неповнолітніх дітей не надає останнім належного утримання, відповідно до статей 268, 269 СК України саме на позивача покладається обов`язок утримання неповнолітніх пасинка та падчерки, які виховуються у його сім`ї.

Отже, судом встановлено, що на утриманні позивача фактично перебувають троє неповнолітніх дітей - син ОСОБА_7 , пасинок ОСОБА_2 та падчерка ОСОБА_3 , що у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII є підставою у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дійшов переконання, що відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону 3543-XII, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (а.с. 3), які підлягають стягненню на користь позивача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 (АДРЕСА_4, ЄДРПОУ НОМЕР_3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО