Решение № 110759358, 06.04.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/26641/21

пр. № 2/759/460/23

06 квітня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Багінської І.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку виховання малолітньої дитини, визначення способу участі батька, стягнення аліментів та додаткових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку виховання малолітньої дитини, визначення способу участі батька, стягнення аліментів та додаткових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням суду від 27.08.2018 року у справі №759/4013/18. Від шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту розлучення дитина проживає разом з матір`ю. Зазначає, що сторони попередньо домовилися про виховання дитини та усно встановили графік побачень дитини з батьком. Проте відповідач порушує вказану домовленість, не дотримується вказаного графіку, порушує звичний графік дитини, її звичне середовище та виховання, ставить позивача у незручне, некомфортне становище перед малолітньою дитиною, нехтує графіком та бажанням позивача проводи час з дитиною у її неробочий час, зловживаючи своїм правом як батька дитини, яке позивач не хоче та не може порушувати. У зв`язку з цим позивач просить суд визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4 , шляхом наступного порядку: - кожної неділі з 10.00 год. до понеділка 22.00 год., без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини. У випадку відсутності змоги у батька забрати дитину у вказаний у цьому пункті час - ОСОБА_2 поперджає позивача не пізніше 21.00 год. четверга, що передує неділі на побачення з батьком, шляхом телефонного дзвінка чи повідомлення (винятком є форс-мажорні обставини у вигляді хвороби дитини чи батька, проте легка застуда у вигляді температури тіло до 37.5 не є підставою для відміни проведення часу дитини з батьком в час обумовлений цим пунктом); - кожні перші вихідні нового календарного місяця, а саме 2 вихідні (субота та неділя) та понеділок, дитина проводить з батьком без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - кожен перший календарний тиждень лютого, квітня, липня, жовтня дитина проводить з батьком (з понеділка 10.00 год. до неділі 20.00 год.) без присутності матері; - щороку у день народження батька 12.07. з 10.00 год. до 22.00 год. (за бажання батька), без присутності матері, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - через календарний рік по черзі у день народження дитини ОСОБА_4 16.12. починаючи із черги матері ОСОБА_1 (з урахуванням дати набуття рішення законної сили); - новорічні світкові дні кожного непарного року з 10.00 год. 31.12.2021 по 02.01.2022 до 20.00 год. без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - новорічні світкові дні у непарні роки з 10.00 год. по 10.00 год. 08.01 без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - різдвяні святкові дні у непарні роки 10.00 год. 06.01 по 10.00 8.01 без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - свято Великодня кожен парний рік без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - травневі свята кожного непарного року з 10.00 год. 30.04. до 22.00 год. 02.05 без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - травневі свята кожного парного року з 10.00 год. 07.05 до 22.00 9.05 без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини; - відпочинок дитини з батьком протягом 7-10 днів, з урахуванням стану здоров`я дитини у літній час без присутності матері з повідомленням ОСОБА_1 про точне місце перебування сина ОСОБА_4 за попереднім обговоренням у вигляді повідомлення про такий відпочинок за 5/6 тижнів; - під час перебування дитини у дитячих навчальних закладах/дошкільному навчальному закладі/під час відвідування додаткових занять (басейн, футбол тощо) батько має право відвідувати дитину з урахуванням розкладу навчально-виховного процесу та виключно з відома матері, забирати дитину з вказаних закладів виключно з дозволу матері; - на випадок тривалої хвороби дитини з високою температурою тіла відвідування батьком дитини здійснюється за місцем її проживання за попереднім узгодженням з матір`ю точної дати та часу; - у випадку, якщо дитина під час перебування з батьком хворіє/потрує госпіталізації/домашнього лікування батько зобов`язаний нести відповідальність за лікування дитини, в тому числі матеріальне забезпечення такого лікування; - у випадку, якщо дитина під час перебування з батьком потребує відвідування гуртків/секцій/дитячого садочка тощо- батько зобов`язаний нести відповідальність за таке відвідування; - у випадку, якщо день народження дитини у рік черги проведення його з матір`б співпадає з днем, коли дитина за вищевказаним графіком проводить його з батьком, то дитина залишається у цей день з матір`ю. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 7000, 00 грн. Посилаючись на те, що малолітня дитина проживає разом із позивачем та позивач несе повну відповідальність за матеріальне забезпечення благополуччя дитини, його фізичний та духовний розвиток, сприяння розвитку вмінь, навичок та талантів сина. Дохід який отримує позивач дорівнює мінімальній заробітній платі, а відповідач бере участь у матеріальному забезпеченні дитини нестабільно, не на постійній основі, з відстуністю графіку, на свій розсуд, що суперечить чинному законодавству. В свою чергу відповідач ОСОБА_2 отримує дохід, що є більшим від доходу позивача, та є працездатним і працює ФОП. Також позивач просить стягнути додаткові витрати на дитину однорозово, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 16603, 00 грн., у зв`язку з хірургічним втручанням з метою лікування зубів у дитини. Лікування у вказаній клініці обране не випадково та не лише на розсуд матері дитини. Син сторін проходив лікування у вказаній клініці, зокрема зазнав оперативного втручання у вигляді операції на хворих зубах декілька років назад. Вказане лікування відбувалося за погодженням та з відома батька ОСОБА_2 , оскільки на той час сторони ще перебували у стабільно хороших особистих відносинах (сімейних), хочу вже і не перебували у шлюбі. Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати у твердій грошовій сумі з розрахунку 3000, 00 грн. на місяць, посилаючись на те, що позивач несе та планує понести наступні витрати, а саме: - витрати на заняття футболом у спортивній секції Голландський центр раннього розвитку «ФУТБІК» у розмірі 1800, 00 грн.; - витрати на профілактичні походи до басейну для підтримання імунітету дитини, схильної до частого захворювання гострими інфекціями верхніх дихальних шляхів у розмірі 200, 00 грн.; - витрати на утримання дитиною терапії у дитясого психолого у розмірі 1000, 00 грн. за сеанс 1 раз на тиждень.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.12.2021 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

02.05.2022 року згідно розпорядження №95 здійснено повторний авторозподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Войтенко Ю.В. на лікарняному.

03.05.2022 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено суддю Журибеда О.М.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.05.2022 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання за загальними правилами.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 просила позов задвольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги визнала частково в частині побачень батька з дитиною запропонувавши графік зазначений у відзиві. Окрім цього, щодо позовної вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, відповідач визнає заявлені вимоги частково у розмірі 4000, 00 грн., а також щодо стягння додаткових витрат на дитину у розмірі 1000, 00 грн. Однак заначила, що додаткові витрати у розмірі 16603, 00 грн. не відносяться до додаткових витрат, пов`язаних із особливими обставинами, а є поточними (звичайними) витратами, які здійснювались на власний розсуд позивача. При цьому, участь відповідача у вказаних поточних витратах за відповідний період вже була забезпечена ним шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на утримання дитини, до того, вказані витрати не доведені позивачем, оскільки відстуній акт виконаних робіт. Відтак, відповідач заперечує в повному обсязі щодо вкзаної позовної вимоги.

Представник третьої особи, в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся наленжим чином.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20.12.2016 року, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 від 19.10.2021 року №РеМ00000006, позивач працює у ТОВ «Рентінг Менеджмент» та загальна сума доходу за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року становить 30641, 82 грн. (а.с.19).

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату комунальних послуг (а.с. 20-31).

Судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю, що також не заперечується відповідачем.

Згідно висновку від 23.09.2022 року №107-40/3419 Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про вирішення питання щодо участі батька, ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено наступний поряд участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - ІІ та ІV п`ятниця кожного місяця з 18 год 00 хв. до неділі 20 год. 00 хв.;- 30 днів спільного відпочинку під час літніх канікул; - половина весняних канікул; - половина осінніх канікул; - день народження дитини кожного непарного року; - новорічні світа кожного парного року з 10 год. 00 хв. 31 грудня по 20 год. 00 хв. 2 січня; - свято Великодня кожного непарного року (а.с. 31-32).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського Суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішення від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на спілкування та виховання дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати і інтересам дитини.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі зібраних доказів, приймаючи до уваги те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування з дитиною, а також беручи до уваги дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимог статей 157, 158 СК України, суд, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини на час вирішення цього питання, режим її розпорядку дня, дійшов висновку про часткове задоволення позову та визначення судом способу спілкування батька з дітьми, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей.

Визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із сином, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

Отже з огляду на надані докази учасниками справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною батьком ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 7000, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними віку повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину, згідно ч.1 ст.181 СК України, визначаються за домовленістю між ними.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи, що позивач просить стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, суд погоджується, що можливо визначити спосіб виконання відповідачем обов`язку по утриманню дитини у твердій грошовій сумі, оскільки таке стягнення буде відповідати інтересам дитини.

На підставі ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, суд на підставі ст.182 СК України враховує матеріальний стан сторін, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, оскільки інше не доведено, тому має можливість надавати допомогу дитині та виконувати покладені на нього законом аліментні обов`язки. Однак, розмір аліментів, які просить стягнути позивач в сумі 7000, 00 гривень, з огляду на те, що відповідач на момент розгляду справи безробітній та його діяльність, як фізичної особи- підприємця припинено, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому такий розмір аліментів буде непомірним, для нього, тому суд приходить до висновку, що сума аліментів має бути в розмірі 5000, 00 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі підлягають частковому задоволенню.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Крім того, суд роз`яснює, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Частиною першою ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 3000, 00 грн. з періодичністю кожного місця та стягння додаткових витрат у розмірі 16603, 00 грн. разово, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Витрати на лікування можливо віднести до додаткових за умови їх доведення належними доказами, такими можуть бути - висновки спеціалістів, призначення лікарів, довідки, яким відповідають відповідні чеки, накладні, квитанції про придбання ліків.

Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Позивачем приєднано до матеріалів справи письмові докази, які підтверджують часті хвороби дитини, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва: гострий ларингіт/трахеїт, гостра інфекція дихальних шляхів, а також понесені нею витрати на лікування.

Також в матеріалах справи наявна довідка Дитячо-юнацького спортивного клубу з водних видів спорту «Бригантина», відповідно до якої ОСОБА_4 займається в ДЮСК «Бригантина» в гуркту оздоровче навчання.

Також, з довідки Голлансдкього футбольного центру раннього розвитку «Футбік» вбачається, що ОСОБА_4 навчається в даному закладі з 08.06.2021 року.

Однак, згідно відповіді на запит №ML-03/02 від 03.02.2022 року, відповідно до якої, по договору між ФОП ОСОБА_7 (Голландський футбольний центр раннього розвитку «Футбік» та ОСОБА_1 були здійснені наступні оплати: - 08.06.2021 року - 1800, 00 грн., 10.08.2021 року - 300 грн., 08.10.2021 року - 100 грн., та договір розрівано 24.12.2021 року (а.с. 243).

Також на підтвердження позовних вимог в частині разового стягнення додаткових витрат, позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків про сплату стоматологічних послуг на лікування ОСОБА_4 в загальній сумі 33206, 00 грн. (а.с. 223-225).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Враховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що витрати понесені позивачем зумовлені необхідністю лікування дитини, є додатковими витратами, які можуть бути стягнуті відповідно до ст. 185 СК України, у зв`язку з чим, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування разово понесених позивачем витрат.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

На думку суду, однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично і їх зв`язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов`язані із станом здоров`я дитини).

В даній справі позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували її щомісячні додаткові витрати, пов`язані із станом здоров`я або розвитком здібностей дитини, а саме схильністю дитини до виду спорту.

У зв`язку із цим, суд вважає, що стягнення додаткових витрат щомісяця у розмірі 3000, 00 грн. не буде відповідати вимогам ст. 185 СК України.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлена можливості звернутись до суду із позовом про стягнення вже понесених додаткових витрат.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Судові витрати за вимоги про стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитини відносяться на рахунок відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України та підлягають стягненню в дохід держави у загальному розмірі 1816, 00 грн.

Крім того, з відповідача слід стягнути судовий збір сплачений позивачем в сумі 908, 00 грн.

Керуючись ст.ст.10, 19, 141, 258, 263, 264, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку виховання малолітньої дитини, визначення способу участі батька, стягнення аліментів та додаткових витрат.- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі, що підлягає щорічній індексації у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 23.11.2021 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово у розмірі 16603 (шістнадцять тисяч шістсот три) грн. 00 коп. на проведення стоматологічної операції.

Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування та побачень з дитиною:

- ІІ та ІV п`ятниця кожного місяця з 18 год 00 хв. до неділі 20 год. 00 хв.;

- 30 днів спільного відпочинку під час літніх канікул;

- половина весняних канікул;

- половина осінніх канікул;

- день народження дитини кожного непарного року;

- новорічні світа кожного парного року з 10 год. 00 хв. 31 грудня по 20 год. 00 хв. 2 січня;

- свято Великодня кожного непарного року. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1816 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення в частині стягнення аліментів в сумах платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення буде 17.04.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда