Решение № 110720982, 24.04.2023, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1322/22

24 квітня 2023 року селище Богородчани

Богородчанський районнийсуд Івано-Франківськоїобласті вскладі головуючогосудді КуценкаО.О.,секретаря судовогозасідання ДвібородчинІ.В. розглянувшиу відкритому судовому засіданнів залісуду селищаБогородчани цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, третя особа: ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області, Державна іпотечнаустанова про визнання протиправним рішення виконкому, зміна статусу службової квартири з подальшим її наданням для постійного проживання,

в с т а н о в и в:

15 грудня 2022 року до суду надійшов вказаний позов.

В позовізазначає,що працював усистемі УМВСУкраїни в Івано-Франківськійобласті з1993року. За поданням керівництва УМВС в Івано-Франківській області, рішенням виконкому Богородчанської селищної ради від 28 січня 2010 року №11, йому надано службову квартиру АДРЕСА_1 . 30 січня 2010 року йому видано ордер на службове приміщення на його сім`ю, яка складається із чотирьох осіб.

В подальшому вказана квартира була придбана Державною іпотечною установою та 04 травня 2012 року безоплатно передана в управління МВС України.

До цього, 13 вересня 2011 року позивач звільнився із служби органів МВС України за вислугою років.

02 листопада 2015 року керівництвом УМВС України вІвано-Франківськійобласті на адресу голови Богородчанської селищної ради направлено клопотання про виключення належної йому квартири із числа службових . Клопотання було погоджено з МВС України, що підтверджується листом №32659/ТХ від 07 вересня 2015 року.

Рішенням виконкому Богородчанської селищної ради від 25 грудня 2015 року №29 в задоволені клопотання було відмовлено.

Позивач працюваву системі УМВС України більше 10 років та має право одержати цю квартиру у постійне користування.

Внаслідок прийняття відповідачем Богородчанською селищною радою вказаного рішення від 25 грудня 2015 року №29, позивач фактично був позбавлений можливості реалізувати своє право на житло.

Про оскаржуване рішення позивачу стало відомо у лютому 2022 року за таких обставин. 03 грудня 2021 року позивач звернувся до виконкому Богородчанської селищної ради із заявою про виключення квартири із числа службових. В січні2022 року селищний голова направив начальникові ГУНП в Івано-Франківській області листа про направлення документів щодо надання дозволу на виключення квартири із числа службових.

Далі в УМВС України йому роз`яснили, що вони вже звертались з таким поданням у 2015 році та виконком відмовив у його задоволенні. При цьому йому видали лист від 07 вересня 2015 року, клопотання УМВС України в Івано-Франківській області від 02 листопада 2015 року та рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 25 грудня 2015 року №29.

Зазначені документи позивач подав до виконкому, однак його рішенням від 10 листопада 2022 року у задоволенні його заяви було відмовлено.

Просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 25 грудня 2015 року №29 про відмову у виключені квартири із числа службових та зобов`язати виконком Богородчанської селищної ради прийняти рішення про виключення квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29 грудня 2022 року було відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 02 березня 2023 року по справі у якості третьої особи було залучено Державну іпотечну установу.

Ухвалою суду від 27 березня 2023 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В судове засідання позивач не з`явився, у поданій заяві просить проводити розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у випадку неявки відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Від представниктретьої особиДержавної іпотечноїустанови 23березня 2023року досуду надійшлиписьмові поясненняв якихзазначають,що квартира АДРЕСА_1 була придбана Державною іпотечною установою на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 09.09.2009 року №1081-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов».

У відповідності до поіменних списків громадян, яким надаються квартири, що придбанні Державною іпотечною установою, у смт. Богородчанах, затверджених розпорядженням КМУ від 13.01.2010 р. № 79-р, квартира

АДРЕСА_2 , придбана за квотою Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) і має бути передана йому відповідно по акту прийому-передачі квартир.

27 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову N

855 «Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою» (далі - Постанова № 855), якою було затверджено Порядок безоплатної передачі квартир, що придбані Установою (далі - Порядок) відповідно до актів Кабінету Міністрів України та перебувають на її балансі, визначеним у цих актах органам.

04 травня 2012 року на виконання вимог Постанови 855 комісією, створеною на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 632 від 03.05 2012 року, було складено та підписано Акт приймання - передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою. Відповідно до вказаного Акту квартира N55, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , була закріплена за Державною іпотечною установою на праві господарського вітання та перебувала на її балансі, та 04.05.2012 року безоплатно передана в управління Міністерству внутрішніх справ України.

Відповідно до вказаного Акту, було передано Міністерству внутрішніх справ України: технічний паспорт на квартиру, свідоцтво про право власності, витяг про право власності та витяг з бухгалтерського балансового рахунку на Квартиру для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

На цей час квартира списана з балансу Державної іпотечної установи.

Таким чином, після фактичного отримання вищевказаних квартир та оригіналів правовстановлюючих документів на них, враховуючи вищевикладене, Міністерство внутрішніх справ України, повинно було зареєструвати відповідне речове право на таку квартиру шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Однак Міністерство внутрішніх справ України з незрозумілих причин такі дії не вчинило.

Просили розглянути справу за відсутності представника третьої особи Державної іпотечної установи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не з`явився у судове засідання повторно без поважних причин та відсутні передбачені ст. 223 ЦПК України підстави для відкладення розгляду справи.

Виходячи з наведеного, суд визнав за можливе провести розгляд за відсутності відповідача та третіх осіб, що узгоджується з положеннями ч.4 ст. 223 КПК України.

З огляду на встановлення одночасного існування умов передбачених ч. 1ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, зважаючи на відсутність всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру на службове житлове приміщення №5 від 30 січня 2010 року, який виданий ОСОБА_1 , сім`я якого складається із 4 осіб надано право зайняття службового житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до акту приймання-передачі квартир придбаних Державною іпотечною установою від 04 травня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана Державною іпотечною установою безоплатно передана в управління Міністерства внутрішніх справ України (а.с.14).

Згідно довідки виконавчого комітету Богородчанської селищної ради№274 від 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_4 та має склад сім`ї: дружина ОСОБА_2 та два сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.12).

Згідно листа від 07 вересня 2015 року заступника міністра керівника апарату МВС України Тахтай О.В. до начальника УМВС України в Івано-Франківській області, МВС України не заперечує, щодо виключення із числа службових квартири АДРЕСА_1 де проживає пенсіонер ОВС ОСОБА_1 разом із дружиною та двома синами (а.с.7).

Відповідно до листа заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 02 листопада 2015 року №9/1-729 до голови Богородчанської селищної ради, останній на підстав наказу МВС України від 10 вересня 2004 року №1039 « Про надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України», вказівки МВС України від 26 січня 2007 року №70 «Про надання роз`яснень з питань виключення жилих приміщень з розряду службового житла та дозволу МВС України від 07 вересня 2015 року №3259/ТХ, порушує клопотання щодо переоформлення пенсіонеру ОВС ОСОБА_1 службової квартири АДРЕСА_4 (а.с.8).

Згідно рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради №29 від 25 грудня 2015 року за результатами розгляду листа УМВС України в Івано-Франківській області від 02 листопада 2015 року №9/1-729 відмовлено у виключені квартир із числа службових (а.с.6).

Вказане рішення прийнято з посиланням на абз.1 п.6 Положення «про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, де зазначено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо

відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках,

коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по

собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і

службовців, які припинили трудові відносини з підприємством,

установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів

колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є

підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Згідно з частинами першою, другою статті 47Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус службового житла, єЖитловий кодекс Українита Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженепостановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.88 N 37, що діє відповідно доПостанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Відповідно до частини першої статті 31Житлового кодексуУкраїнської РСР (далі ЖК Української РСР) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Частиною першоюстатті 118 ЖК Української РСРпередбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із частиною другоюстатті 121 ЖК Української РСРслужбові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Особливість набуття права користування службовим житлом на підставі ордера полягає у тому, що воно надається у зв`язку з характером трудових відносин особи з володільцем такого, а тому особа, яка користується службовим житлом, усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.

Відповідно до п. 6 Положення "Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР", затвердженимпостановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.88 року N 37(із змінами), жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Зі змісту вказаних положень виходить, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.

Відповідно до пунктів 3, 4 Положення жиле приміщення включається до числа службових рішенням Виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається Виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення. До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

Відповідно до пункту 15 Положення службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям на час виконання ними обов`язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЖК Української РСРдержавний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (стаття 18 ЖК Української РСР).

У справі встановлено, що спірна квартира належить на праві власності Державній іпотечній установі, балансоутримувачем спірної квартири є МВСУкраїни.

Відповідно до пояснень представника третьої особи Державної іпотечної установи квартира АДРЕСА_4 списана з балансу Державної іпотечної установи.

Після фактичного отримання вищевказаних квартир та оригіналів правовстановлюючих документів на них, Міністерство внутрішніх справ України, повинно було зареєструвати відповідне речове право на таку квартиру шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Однак Міністерство внутрішніх справ України з незрозумілих причин такі дії не вчинило.

Верховний Суду складіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судуу постановівід 10квітня 2019року усправі N390/34/17(провадження N 61-22315сво18) зазначив, що "добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен учасник діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки.

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободЄвропейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога більш послідовний спосіб. Також ЄСПЛ зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Графов проти України" у пункті 37 зазначено, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), заява 36548/97, пункт 58, ЄСПЛ 2002 VIII). Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб.

В оцінці спірних правовідносин слід виходити з того, що суд має право зобов`язати орган вчинити певні дії, які гарантували захист б прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8).

Таким чином, унаслідок бездіяльності УМВС України, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінністатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є законними та обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставінаведеного,керуючись ст.ст. 2,4,10-13,76,77-80,81,82,89,141, 223,280, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, третя особа: ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області, Державна іпотечнаустанова про визнання протиправним рішення виконкому, зміна статусу службової квартири з подальшим її наданням для постійного проживання - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 25 грудня 2015 року №29 про відмову у виключені квартири АДРЕСА_1 із числа службових .

Зобов`язати виконком Богородчанської селищної ради розглянути питання про прийняття рішення про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових.

Повний текст судового рішення складений 04 травня 2023 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач заочне рішення може оскаржити в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :