Постановление суда № 110714413, 03.05.2023, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2999/23

Провадження № 1-кп/466/632/23

У Х В А Л А

28 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою та продовження дії обов`язків у кримінальному провадженні № 12022140000000150 про обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,

у с т а н о в и в:

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено 24.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000150, про обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів без визначення застави, оскільки такий закінчується 30 квітня 2023 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обґрунтовують обрання та продовження обвинуваченому такого запобіжного заходу, не зменшились.

На даний час, існують вагомі докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого, та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Беручи до уваги вищенаведене, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 , будучи обізнаним із можливою мірою покарання у разі визнання його винним у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, відтак, наявний ризик того, що при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу він може продовжити злочинну діяльність.

У зв`язку із вищезазначеним, а також з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечили. Обвинувачений подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який. Надав пояснення, аналогічні доводам викладених у клопотанні.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 оскільки строк дії яких закінчується 30 квітня 2023 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обґрунтовують обрання та продовження обвинуваченому такого запобіжного заходу, не зменшились.

Клопотання мотивує тим, що дія покладених на обвинуваченого обов`язків закінчується 30.04.2023. Доцільність продовження обвинуваченому обов`язків пов`язана із тим, що ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого, міра покарання за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а отже з метою уникнення такої відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно вливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.

Враховуючи вищевикладені обставини, з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі особиста порука чи особисте зобов`язання, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 , обов`язків, виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді застави в частині продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_4 проти заявленого клопотання не заперечили.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_8 оскільки такий закінчується 30 квітня 2023 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обґрунтовують обрання та продовження обвинуваченій такого запобіжного заходу, не зменшились.

Клопотання мотивує тим, що обраний запобіжний захід ОСОБА_8 що доцільність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту пов`язана із тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, міра покарання за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а отже з метою уникнення такої відповідальності обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно вливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченої, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_8 виникла необхідність продовжити застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки більш м`які запобiжнi заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої не в силі.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили, просили суд застосувати більш м`який запобіжний захід.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подані клопотання та просив їх задовольнити. Підтримав доводи, наведені у письмових клопотаннях.

Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_15 від 20.03.2023 строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 30.04.2023 без визначення розміру застави, ОСОБА_13 було продовжено обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України до 30.04.2023 та ОСОБА_8 продовжено застосування нічного домашнього арешту до 30.04.2023 із покладенням обов`язків.

Завершити розгляд кримінального провадження до вказаного числа є неможливим.

Суд, заслухавши обґрунтування прокурора в підтримку клопотань, заперечення захисників та обвинувачених, приходить до висновку, що обрані обвинуваченому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжні заходи необхідно продовжити з наступних мотивів.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачені органом досудового розслідування обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, санкція статті яких передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вирішуючи заявлені клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об`єктивно зв`язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.

Звертаючись в суд з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Наведені прокурором у клопотанні докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочинів, причетності обвинувачених до їх скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення.

Суд вважає, що і надалі продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, і які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на свідків.

Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Наведені прокурором у клопотаннях докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочину, причетності обвинуваченого до його скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення у вчиненні цих злочинів.

Разом з тим, згідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Обвинувачений ОСОБА_7 на підтвердження доцільності зміни запобіжного заходу на більш м`який, не надав суду необхідних документів та доказів, які б свідчили про підставність такої заміни.

Доводи сторони захисту та обвинувачених не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.

Суд вважає, що продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який - відсутні.

Зважаючи на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, слід продовжити строк тримання під вартою без визначення застави.

У даному кримінальному провадженні обвинувачуються четверо осіб ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , однак питання продовження обвинуваченому ОСОБА_11 судом не вирішувалось у зв`язку із його перебуванням на лікуванні, що підтверджується копіями довідок Комунального некомерційного підприємства «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» від 26.04.2023.

Обвинуваченому ОСОБА_9 при наявності аналогічного обвинувачення слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою була визначена застава в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із покладенням обов`язків.

Аналізуючи вимоги КПК України та наявні в розпорядженні суду документи, які додані прокурором в підтримку заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, виходячи зі змісту ст. 194 КПК України, кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_9 є особливо тяжким, згідно ст. 12 КК України, а ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при застосуванні та продовженні запобіжного заходу не відпали.

Обвинуваченій ОСОБА_8 було продовжено домашній арешт у нічний час доби за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_8 такого запобіжного заходу як домашній арешт, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не має, а тому слід продовжити їй запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці із покладенням обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів з 28.04.2023 року до 26.06.2023 року.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на два місяці , а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі м. Львова, без дозволу суду ;

- повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби з 22.00 год до 06.00 год. обвинуваченій ОСОБА_8 , заборонивши їй залишати місце свого фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 на два місяці, та строк дії покладених на неї обов`язків, а саме :

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі м. Львова, без дозволу суду;

- повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити начальнику державної установи «Львівська установа виконання покарань №19», Управлінню Національної поліції у Львівській області - для виконання, прокурору для контролю.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 03.05.2023.

Суддя ОСОБА_1