Решение № 110698731, 08.05.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Справа № 160/584/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути податковий борг з платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 13854,70грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває ОСОБА_1 , у якої в інтегрованих картках платника податків обліковується не заявлений до суду податковий борг на загальну суму 13854,70грн. з єдиного податку. Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем в установлені законом строки грошових зобов`язань згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №8098 від 31.05.2017, збільшеного за рахунок нарахованих контролюючим органом сум штрафу згідно із податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2019 №005695352. З урахуванням положень ст.ст.56,57 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою відповідачем по терміну оплату нараховані грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. В порядку статті 59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу форми «Ф» №74339-17 від 25.07.2018, яку направлено на податкову адресу відповідача. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

11.01.2023 судом здійснено запит до відділу Центру надання адміністративних послуг, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).

24.02.2023 на адресу суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/584/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у позивача засвідчену копію акту від 02.05.2019 №24283/04-36-53-52/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято податкового повідомлення-рішення від 18.10.2019 №005695352, та у відповідача - докази узгодження податкового повідомлення-рішення від 18.10.2019 №005695352; докази погашення боргу (за наявності).

Копія ухвали суду від 28.02.2023 надіслана позивачу засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет 01.03.2023 (довідка про доставку електронного листа); крім цього, вручена позивачу у паперовому вигляді 02.03.2023 згідно із розпискою, що міститься в матеріалах справи; відповідачу копія ухвали суду надіслана засобами поштового зв`язку.

10.03.2023 позивачем подано витребувані докази.

06.04.2023 на адресу суду повернувся конверт з поштовим відправленням, яким на адресу відповідача надсилалася вказана ухвала суду, з відміткою поштового відділення про невручення. При цьому адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою місця реєстрації відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи положення частини першої статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що направлену відповідачеві копію ухвали суду від 28.02.2023 повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №804/575/18.

За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористалась, витребувані ухвалою суду від 28.02.2023 докази не надала, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклала своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.

За приписами частиною шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 19.05.2017 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Лівобережна ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра) як платник податків; обрані види господарської діяльності за КВЕД: 10.82 виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів, 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, 47.24 роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; адреса місцезнаходження (податкова адреса): АДРЕСА_1 .

Відповідно до заяви від 31.05.2017 №8098 відповідач з 01.06.2017 перебуває на спрощеній системі оподаткування на другій групі зі ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати (а.с.7).

Згідно з розрахунком суми боргу та за даними інтегрованої картки платника податків податкова заборгованість з єдиного податку, що заявлена до стягнення, утворена внаслідок не несплати нарахованих податкових зобов`язань з єдиного податку, та збільшена за рахунок штрафу, а саме:

- у сумі 7 704,40 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 31.05.2017 №8098, внаслідок несплати податкових зобов`язань по терміну оплати на 20.06.2018 у сумі 733,00 грн. (з урахуванням переплати на суму 11,60 грн.); по терміну оплати на 20.07.2018 в сумі 744,60 грн., по терміну оплати на 20.08.2018 в сумі 744,60 грн., по терміну оплати на 20.09.2018 в сумі 744,60 грн., по терміну оплати на 20.10.2018 в сумі 744,60 грн., по терміну оплати на 20.11.2018 в сумі 744,60 грн., по терміну оплати на 20.12.2018 в сумі 744,60 грн., по терміну оплати на 20.01.2019 в сумі 834,60 грн., по терміну оплати на 20.02.2019 в сумі 834,60 грн., по терміну оплати на 20.03.2019 в сумі 834,60 грн.;

-у сумі 6150,30грн. штрафу, не сплаченого по строку оплати на 14.12.2019, за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0056095352 від 18.10.2019, нарахованого на підставі акту камеральної перевірки №24283/04-36-53-52/ НОМЕР_1 від 02.05.2019 за несвоєчасне погашення ФОП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , узгоджених сум податкових зобов`язань з єдиного податку.

Копію податкового повідомлення-рішення №0056095352 від 18.10.2019 надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №74339-17 від 25.07.2018 на суму 1477,60 грн., яка надіслана на податкову адресу, що підтверджується матеріалами справи, однак конверт повернувся до контролюючого органу, яким воно надсилалося, із відміткою відділення поштового зв`язку про неможливість вручення «за закінченням строку зберігання» (а.с.6).

На момент вирішення спору в суді доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості надано не було.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України).

Порядок нарахування, строки сплати, ставки та групи платників єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297цьогоКодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 статті 59.5 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положенням підпункту 41.1.1. пунктів 41.1, 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач відповідно до заяви від 31.05.2017 №8098 з 01.06.2017 перебуває на спрощеній системі оподаткування на ІІ групі зі ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати.

За даними інтегрованої картки платника податків податкова заборгованість з єдиного податку, що заявлена до стягнення, виникла внаслідок несплати нарахованих податкових зобов`язань з єдиного податку, збільшеної за рахунок штрафу, а саме:

- у сумі 7 704,40 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 31.05.2017 №8098 через несплату податкових зобов`язань по терміну оплати на 20.06.2018, 20.07.2018, 20.08.2018, 20.09.2018, 20.10.2018, 20.11.2018, 20.12.2018, 20.01.2019, 20.02.2019 та на 20.03.2019;

- у сумі 6150,30грн. штрафу, не сплаченого по строку оплати на 14.12.2019, за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0056095352 від 18.10.2019, нарахованого на підставі акту камеральної перевірки №24283/04-36-53-52/3008705062 від 02.05.2019 за несвоєчасне погашення ФОП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , узгоджених сум податкових зобов`язань з єдиного податку.

Водночас, звернення до суду із заявленими вимогами відбулось лише 10.01.2023.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

За змістом пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Під час розгляду грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Поряд з цим, судом враховано, що 13.05.2020 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-IX, яким внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України, а саме: зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.».

Закон від 13.05.2020 №591-IX набув чинності з 29.05.2020.

Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася, в тому числі до 30 червня 2023 року.

З огляду на викладене, оскільки станом на день звернення позивача до суду на території України діє карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а перебіг строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу, зупинено з 18.03.2020 з урахуванням положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тому не можна вважати, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області пропущено строк давності для звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати відповідачем у встановлені законом строки сум нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 31.05.2017 №8098 за період з 20.06.2018 по 20.03.2019 та по податковому повідомленню-рішенню №0056095352 від 18.10.2019.

Надіслання відповідачу вказаного податкового повідомлення-рішення підтверджується матеріалами справи та докази узгодження в адміністративному та/або в судовому порядку відсутні.

З огляду на викладене, податкові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням набули статусу податкового боргу, тому є саме податковим боргом відповідача.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було сформовано відповідачу податкову вимогу Ф» №74339-17 від 25.07.2018.

В матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу вказаної податкової вимоги на податкову адресу відповідачу та відсутні докази її оскарження.

За таких обставин, позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 13854,70грн. та здійснення всіх передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення такого податкового боргу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, докази оплати суми податкового боргу також не надано.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, тому кошти в розмірі 13854,70грн. підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу - суб`єкту владних повноважень відповідно до приписів статті 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з єдиного податку у сумі 13854,70 грн. (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 70 копійок) до бюджету з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова