Решение № 110688329, 25.04.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/42/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023 Справа № 908/582/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" (вул. Гоголя, буд. 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 40081195)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (вул. Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 31158623)

про стягнення 134 900,00 грн.,

Без виклику учасників справи

СУТНІСТЬ СПОРУ:

22.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" про стягнення 134 900,00 грн.

22.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/582/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду 24.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/582/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/42/23 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 23.03.2023.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.02.2023 розпочато розгляд справи по суті з 23.03.2023 та 25.04.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 134 900,00 грн., оскільки провізна плата надлишку вантажу становить 26 980,00 грн. на підставі публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 31158623/2020-0001 від 30.06.2020. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України, Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, Статут залізниць України, позивач просить суд позов задовольнити.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 21.03.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг", в якому зазначено, що під час завантаження вантажу для відправлення у відповідності до встановлених вимог здійснено зважування завантаженого вагону на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим. Позивачем не підтверджено придатність та відповідність вимірювальної техніки. Крім того, в доданому до позову комерційному акті № 350002/82 підписантом значиться: заступник начальника станції Здолбунів - А.В. Климчук, приймальник поїздів Є.С. Бондарчук та ВОХР Л. Куля. Відповідач вважає, що надані позивачем комерційні акти складені з порушенням п. 10 Правил складання актів та не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а тому не можуть бути підставою для нарахування неустойки. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 23.03.2023 за вих. №НЮ-1/807 АТ "Українська залізниця" зазначило, що комерційний акт №350002/82 складений з дотриманням вимог п. 10 Правил складання актів, в підтвердження чого додано витяг зі штатного розпису станції Здолбунів, копії наказів про прийняття на роботу та копія Посадової інструкції Агента комерційного.

Також відповідачем було надано до матеріалів справи письмове клопотання про зменшення розміру штрафу від 07.04.2023, в обґрунтування якого посилається на те, що ТОВ "Метінвест-Шіппінг" не є відправником спірного вагону № 61920138 за залізничною накладною № 41948, а є лише платником. Тобто, внесення відомостей до залізничної накладної № 41948 щодо маси вантажу здійснювалось не ТОВ "Метінвест-Шіппінг", а відправником, тому вини відповідача у зазначенні неправильних відомостей не має. Також відповідач зазначив, що фактично вагон № 61920138 прибув на необхідну станцію призначення. Позивачеві не завдано будь-якої шкоди в зв`язку з неправильним зазначенням відомостей в накладній. У зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності відповідачем. Так, у зв`язку із блокуванням морських шляхів країною-агресором, постачання готової продукції морем не здійснюється, суттєво ускладнений експорт до країн Європи через пропускні пункти, а також скорочена поставка сировини та товарно-матеріальних цінностей, враховуючи наявність обставин непереборної сили у постачальників, пов`язаних із воєнним станом в Країні. Зазначені обставини привели до зниження фінансової та господарської активності товариства. На підставі викладеного, відповідач вважає, що існують обставини для зменшення розміру стягуваного штрафу до 1 провізної плати.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2020 ТОВ "Метінвест-Шіппінг" приєдналось до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 31158623/2020-0001 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1. договору).

30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчила прийняття від відповідача заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено, що замовнику присвоєно коди відправника / одержувача: 8915; платника: 8213334, що підтверджується повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 № 31158623/2020-0001 (далі - Залізниця та Підприємство).

У вказаному повідомленні зазначено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору, яким у даному випадку є № 8213334.

У вересні 2022 року згідно залізничної накладної №41948, сполученням станції ПКП Славков ЛХС - на адресу ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КАМЕТ-СТАЛЬ" призначення станція Правда прибув вантаж «вугілля кам`яне» у вагоні №61920138. Платником є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕТІНВЕСТ- ШІППІНГ» (код платника: 8213334, згідно Договору ).

В процесі перевезення, 17.09.2022 на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги та акту загальної форми №8349, вагон був відчеплений для комісійного зважування на статичній вазі.

Результати комісійного зважування були зафіксовані у комерційному акті №350002/82 від 17.09.2022, де зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування маси вантажу на 150 т. залізничних вагах, маса нетто 66000, тара 23800 кг, вантажопідйомність вагону - 70000 кг, в дійсності виявилось: маса нетто 72300 кг, маса брутто - 96100 кг, що більше проти вантажопідйомності на 2300 кг, більше проти документа 6300 кг.

Комерційний акт підписано заступником начальника станції Клімчук А.В., агентом комерційним Куля Л. та приймальником поїздів Є.С. Бондарчук.

Оскільки, згідно показників ваги вказаний вагон навантажений понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху, у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п. 15.27 вагон було затримано на станції Здолбунів для усунення причин та відвантаження надлишку вантажу.

Листом від 19.09.2022 за вих. №3666 станція «Здолбунів» Рівненської дирекції залізничних перевезень вернулась до начальника Рівненської митниці, яким повідомлено, що у зв`язку з виникненням комерційної несправності лишок вантажу проти документа на 6300 кг та перевантаження понад вантажопідйомність вагона на 2300 кг за показами переважування на електронних трьохплатфоменних тензометричних статичних вагонних вагах, що є порушенням п.4.1. Глави 1 додатку 3 до СМГС та загрожує безпеці руху, на станції Здолбунів Львівської залізниці знаходиться вагон №61920138 з вантажем «вугілля каменне», що прибув за накладною №41948 ПКП Славкув ЛХС - Правда Придн., МД №UA110040/2022/002045 без митного забезпечення. Факт комерційної несправності підтверджується комерційним актом №350002/82 від 17.09.2022 станції Здолбунів. Для усунення комерційної несправності необхідно відвантажити лишки вантажу з вагона №61920138 та просить надати згоду для відвантаження лишків вантажу з вагона №61920138 в інший вагон в присутності працівника охорони залізниці.

Заступнику начальника станції «Здолбунів» Рівненської дирекції залізничних перевезень, 23.09.2022 надійшов лист із митного поста «Рівне» Рівненської митниці ДЕС від 21.09.2022 за вих. №7.13-3/28-01/14-42/5109, яким було надано дозвіл на перевантаження вантажу в інший вагон та такі дії проводити лише в присутності воєнізованої охорони залізниці.

23.09.2022 станцією «Здолбунів» Рівненської дирекції залізничних перевезень складено Акт загальної форми №193, в якому зазначено, що після отримання листа-дозволу від 21.09.2022 за вих. №7.13-3/28-01/14-42/5109 Рівненської митниці для усунення перевантаження у вагоні понад вантажопідйомності та більше документу, вантаж вугілля кам`яне, із вагону №61920138 в кількості 3250 кг відвантажено у вагон №60550407. Після відвантаження вантажу вугілля кам`яне, здійснено перезважування цих вагонів на 150 тн. Вагони №61920138, №60550407слідують до станції призначення. Вказаний акт підписано ДСМ ст. Здолбунів Климчук АВ., агентом комерційним Куля Л.П. та приймачем вагонів Мороз В.Ф.

Також 23.09.2022 представниками Залізниці на станції Здолбунів Львівської області агентами комерційними Куля Л.П. та Самчук В.А. оформлено Акт загальної форми № 194 про нарахування платежів за затримку вагонів на суму 15 143,12 грн.

26.10.2022 ВСП «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» направив ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» претензію, у якій повідомлено, що 23.09.2022 з дозволу митного поста «Рівне» Рівненської митниці ДФС надлишок вантажу з вагону № 61920138 перевантажено у вагон № 60550407 і відправлено на станцію призначення. Неустойка по п. 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізнічне вантажне сполучення стягується відповідно до ст. 31 "Плата провізної плати та неустойки" у п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу. Провізна плата надлишку становить 26 980,00 грн. Таким чином, розмір штрафу становить 134 900,00 грн. На підставі викладеного, просить сплатити штраф в сумі 134 900,00 грн. на зазначений ним рахунок.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, на підтвердження правомірності проведення контрольного зважування позивач надав копії технічного паспорту засобу вимірювальної техніки, посадових інструкції осіб, які приймали участь у зважуванні, та наказ про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційного акту.

З урахуванням викладеного, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" неустойку в сумі 134 900,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 306 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Частина 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 ГК України).

Таким чином, права і обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт".

Згідно із ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст.2 Статуту).

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Згідно з ст. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.

У ст. 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов`язки сторін у процесі перевезення вантажів

Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України

Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. (далі-СМГС), до якої Україна долучилась 05.06.1992 року.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст. 3 СМГС).

За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права ( ст. 5 СМГС).

Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст. 8 СМГС).

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 СМГС).

Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 СМГС).

Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 ст. 14 СМГС).

У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його вод; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§ 1 ст. 15 СМГС).

У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів (§ 2 ст. 15 СМГС).

Навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони (§ 1 ст. 19 СМГС).

Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 ст. 19 СМГС).

Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5 ст. 19 СМГС).

Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 ст. 23 СМГС).

Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 Сплата провізних платежів і неустойок і статтею 32 Додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 СМГС).

Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 ст. 29 СМГС).

Як встановлено судом, при прибутті на станцію Здолбунів Львівської Залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №61920138 на 150т тензометричних вагах, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній № 41948, про що складено комерційний акт № 350002/82 від 17.09.2022.

У відзиві на позовні заяву відповідач зазначив, що вказаний комерційний акт складено з порушенням п. 10 Правил складання актів та не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а тому не можуть бути підставою для нарахування неустойки.

Судом встановлено, що комерційний акт № 350002/82 від 17.09.2022 складено та підписано заступником начальника станції Клімчук А.В., агентом комерційним Куля Л. та приймальником поїздів Є.С. Бондарчук.

Пункт 35.2 Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачає, що комерційний акт підписується представниками перевізника і представником отримувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці вантажу.

Пункт 35.2 Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачає, що комерційний акт підписується представниками перевізника і представником отримувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці вантажу.

Як зазначено у п.35.6 розділу VII Правил перевезення вантажів, які є додатком 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення: «Форма бланка коммерческого акта приведена в приложении VII к настоящим Правилам».

Згідно з п.4.2 Службової інструкції до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення "Пояснення по заповненню комерційного акта" у графі 18 комерційного акту проставляються підписи присутніх при перевірці вантажу представників учасників перевезення, а також вказуються їх прізвище та ім`я. Ставиться відтиск календарного штемпеля перевізника, який склав комерційний акт. Отже, п. 10 Правил складання актів у даному випадку не застосовуються, оскільки Додаток 1 до У та Службова інструкція до УМЗВС регулює питання підписантів комерційного акту. Також Додаток 1 містить встановлений зразок комерційного акту, тобто форму комерційного акту ГУ-22 у даному випадку не використовується.

Отже, згідно форми комерційного акту, наведеного в додатку VII Правил перевезення вантажів, він має підписуватись з боку перевізника 2-ма особами без зазначення їх посад. Додатком 7 до Додатку 1 «Правила перевезення вантажів» до СМГС встановлено зразок комерційного акту, з якого вбачається, хто саме його підписує. Зокрема, комерційний акт СМГС підписує два представника перевізника, перелік посад яких не є вичерпним.

Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином п. 10 Правил складання актів передбачає посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району, то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта, що підтверджується витягом із штатного розпису станції Здолбунів.

Позивачем на підтвердження повноважень працівників залізниці на підписання комерційного акту подано до матеріалів позовної заяви витяг зі штатного розпису станції Здолбунів станом на 01.09.2022, копії наказів про прийняття на роботу та копія Посадової інструкції, з яких вбачається, що заступник начальника станції Клімчук А.В. входить до переліку осіб, які визначені у п.10 Правил складання актів. Агент комерційний Куля Л. є працівник станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п.5.22. 5 Розділу своєї посадової інструкції, а саме: виконує завдання та обов`язки згідно п.2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п.4 зазначеної інструкції, в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору. Приймальник поїздів Є.С.Бондарчук є працівник станції, який особисто здійснював перевірку.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що комерційний акт № 350002/82 від 17.09.2022 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та є таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено придатність та відповідність вимірювальної техніки не приймається судом до уваги, оскільки позивачем до позовної заяви додано копію технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) на вагонну вагу №052-Е. Вказана вагонна вага знаходиться по станції Здолбунів Львівської залізниці. Тензометричні ваги по станції Здолбунів мають модифікацію ТВВ-150-50-20,5(12). Згідно технічного паспорту міжповірочний інтервал ЗВВТ складає 12 місяців. Відповідно до записів в технічному паспорті, первинну повірку ваги проведено 22.12.2017, 09.12.2021, 09.12.2022, про що є записи в технічному паспорті, а отже ЗВВТ вагонна вага №052-Е, являється придатною та відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Відповідно до §1 ст.16 СМГС відправник забезпечує правильність відомостей та заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного чи неповного зазначення цих відомостей та заяв, а також за їх внесення у невідповідну графу накладної.

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов`язком: відправника перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення; одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Відносно неустойки діє такий же порядок (§1 ст.31 СМГС).

Якщо відправник або одержувач виконання своїх обов`язків передбачених §1 даної статті покладають на третю особу, то ця особа має бути вказана відправником у накладній в якості платника і повинна мати договір із відповідним перевізником (§2 ст.31 СМГС).

Відповідно до залізничної накладної № 41948 в графах № № 3, 23 вказано код: 8213334 - ТОВ "Метінвест-Шіппінг" як платника, а отже саме ТОВ "Метінвест-Шіппінг" є відповідальним за всіма платежами, що виникають в процесі перевезення.

Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§5 ст.31 СМГС).

Тобто, сторони визначили осіб, котрі є платниками провізних платежів, а відтак і платниками неустойки.

Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§1 ст.32 СМГС).

Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (§2 ст.32 СМГС).

У відповідності до ч.ч.1, 2, 4 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У відповідності до п.3 ч.1 § 3 статті 16 СМГС стягується неустойка за перевантаження вагону понад його вантажопідйомність. Неустойка стягується у відповідності до ч.3 статті 16 СМГС у п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено цей надлишок.

Так, за перевезення надлишку вантажу, виявленого у вагоні № 61920138 позивачем здійснений розрахунок провізної плати у відповідності до § 3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Тарифного керівництва № 1, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 №317.

Отже, за перевезення надлишку вантажу у вагоні №61920138, позивачем здійснений розрахунок провізної плати у розмірі 26 980,00 грн., відтак неустойка у п`ятикратному її розмірі за пунктом 3 § 3 статті 16 Угоди становить 134 900,00 грн. (26 980,00 х 5 = 134 900,00 грн.). Отже, сума неустойки складає 134 900,00 грн.

Дослідивши розрахунок заявленої до стягнення неустойки за неправильно зазначену у залізничній накладній № 41948 масу вантажу, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він здійснений у відповідності до норм чинного законодавства, є обґрунтованим та вірним.

Як вже зазначалось судом, згідно ст. 31 СМГС сплата провізних платежів перевізнику, що видає вантаж, за здійснене ним перевезення є, в даному випадку, обов`язком платника - відповідача у справі, що розглядається, а отже при імпортному перевезенні стягнення неустойки з платника за допущене відправником навантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність відбувається незалежно від того чи є вина платника у виявленому порушенні.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються викладеними вище обставинами.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 1 провізної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розмір неустойки за спірне правопорушення не є договірною санкцією, а випливає із зазначених вище положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якою чітко визначено розмір неустойки, отже, підстави вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду відсутні.

Крім того, положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не пов`язують стягнення неустойки з наявністю (відсутністю) будь-яких негативних наслідків від неправильності відомостей, зазначених у накладній чи з наявністю вини вантажовідправника. Крім того, застосування вказаної штрафної санкції за зазначення неправдивих відомостей в залізничній накладній не передбачає дослідження питання щодо наявності/відсутності понесених позивачем збитків, та не ставиться в залежність від їх наявності. Отже, вказана неустойка стягується з платника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення чинним законодавством не передбачено.

Крім того, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу згідно з положеннями статті 233 Господарського кодексу України є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Суд зазначає, що відповідачем до заяви про зменшення розміру неустойки не додано жодного доказу в підтвердження наявності виняткових обставин, які є достатніми для зменшення розміру штрафу у розумінні статті 233 Господарського кодексу України.

Стаття 233 Господарського кодексу України визначає складові аналізу наявності підстав для зменшення неустойки, серед яких зокрема майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні.

Крім того, до клопотання про зменшення штрафу не додано жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача. Збитковість, навіть якщо вона і наявна (доказів на підтвердження не надано), сама по собі не є винятковим випадком та достатньою обставиною для зменшення штрафу.

Разом з тим, судом встановлено, що фактично маса вантажу у вагоні № 61920138 була більшою, ніж маса, зазначена в накладній №41948, більше того, навіть вище за вантажопідйомність вагону, що загрожує безпеці руху поїздів.

Таким чином, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (вул. Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 31158623) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" (вул. Гоголя, буд. 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 40081195) неустойку в сумі 134 900 (сто тридцять чотири тисячі дев`ятсот) 00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 01.05.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.