Решение № 110659220, 03.05.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1658/22

Провадження № 2/206/39/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023 м.Дніпро

Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.

за участю секретаря судового засідання Кравченка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ "СК"Провідна", про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженняСамарського районногосуду містаДніпропетровська надійшласправа запозовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ "СК"Провідна", про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.08.2021 року о 17 годині 20 хвилин в м. Дніпро, на вул. Маршала Малиновського, в районі буд. 140, водій ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , при виявленні перешкод для руху, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху або безперешкодного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП завдано матеріальну шкоду та механічні пошкодження. ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність, передбачена ст.124 КУпАП.

Згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2021 року, яка набрала законної сили, провадження по справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Разом з тим, дослідженого під час судового засідання висновку експерта за результатами проведення дослідження з обставин механізму ДТП за №ЕД-19/104-21/29798-ІТ від 04.10.2021 року встановлено, що водій ОСОБА_2 мав технічну можливість не допустити даної пригоди, шляхом дій відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього були відсутні перешкоди технічного характеру. Водій ОСОБА_1 , при заданих обставинах пригоди, не мав технічної можливості запобігти даної пригоди. З технічної точки зору, в заданій дорожній обстановці, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з даною пригодою. При заданих обставинах пригоди, в діях водія ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з даною пригодою. Таким чином, діями ОСОБА_2 , позивачу спричинено майнову шкоду.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Щодо майнової шкоди ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» ч.2 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Ч.1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Ч.2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ч.1 п.1 ЦК України, при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої особою, що застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З системного аналізу наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що страхова компанія відшкодовує потерпілому вартість матеріального збитку в межах ліміту відповідальності, а винний у ДТП різницю між страховим відшкодуванням (матеріальним збитком) та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» ч.4. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої особою, що застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положення зазначеної статті кореспондується із п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ст.ст. 16, 22, 61, 1166, 1187,1188, 1192, 1194 ЦК України надають Позивачу право на відшкодування майнової шкоди в повному обсязі.

Ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ч.1 ст.1192 ЦК України Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Загальний розмір майнової шкоди, яка заподіяна мені діями відповідача станом на день подання Позову складається з витрат котрі мені необхідні під час ремонту мого автомобіля. Хоча звертаю увагу суду на той факт, що безліч витрат, які я здійснював, не можна підтвердити чеками (пересування на таксі та громадському транспорті, втрата часу на найм окремого транспорту).

Внаслідок винних дій відповідача мені завдано матеріальну шкоду, яка і виразилась в ушкоджені належного мені автомобіля.

Згідно з висновком експерта №4712/21 товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ від 23.12.2021 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , на дату ДТП, складає 184 253,28 грн.

Збитки, які спричинені внаслідок ДТП страховою компанією не відшкодовані.

Таким чином, сума завданих мені збитків на ремонт пошкодженого автомобіля «Volkswagen Jetta» становить - 184 253,28 грн.

Також відповідачем не відшкодовано розмір франшизи котра становить 2 600 грн.

Відповідач добровільно не бажає відшкодовувати позивачу заподіяну шкоду у сумі 184 253,28 грн., яка йому спричинена, внаслідок ДТП та витрати на проведення експертизи по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ в сумі 3500 грн., згідно квитанції про оплату наданих експертних послуг від 23.12.2021 року, а також франшизи котра становить 2 600 грн.

Таким чином, сума завданих позивачу збитків складає 189753,28 грн. (184253,28 грн. + 2600 грн. + 3500 грн. = 190 353,028 грн.).

Отже, матеріальна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки автомобілем марки «RENAULT», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 складає 190 353,028 грн.

Як роз`яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи, або коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Позивач вважає, що право як право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована.

У разі задоволення такого позову заподіював шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс 15 від 20 січня 2016 року).

Про зазначені обставини свідчать наступні докази. Технічний паспорт серії НОМЕР_4 , який посвідчує право власності на вказаний автомобіль, копія постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2021, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Щодо моральної шкоди

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його 'можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру зідшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Крім того, згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Крім того, внаслідок ДТП, винним в якій є відповідач, позивачу спричинено моральну шкоду. Моральні страждання виражаються у тому, що він постійно знаходиться в дратівливому стані, душевні хвилювання позивача не покидають, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, відсутність нормального сну та постійну напругу, що негативно позначилось і позначається на його душевному та фізичному стані, внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача.

Внаслідок протиправної поведінки Відповідача позивач змушений терпіти душевні страждання.

Внаслідок грубого порушення відповідачем правил дорожнього руху, він втратив можливість тривалий час користуватись автомобілем.

Також через ушкодження автомобіля позивача, внаслідок пригоди, він втратив товарний вигляд. Позивач втратив душевний спокій, багато часу витрачав на оформлення відповідних документів, проведення експертизи. Втративши можливість вільно користуватися своїм транспортним засобом, позивач змушений був витрачати час та кошти для пересування на громадському транспорті та таксі, на поїздки до СТО, до страхової компанії, експертів, до інших органів з метою визначення вартості відновлювальних робіт, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім`ю та роботу.

Законодавство декларує мету державного захисту людини - поновлення справедливості. І очевидно, що в справі позивача вона не досяжна, бо стовідсоткове відновлення його душевного спокою не можливо. Однак Закон може відновити справедливість в такому випадку шляхом матеріальної компенсації.

Ухвалюючи рішення про покладення на відповідача відшкодування спричиненої позивачеві моральної шкоди суд обґрунтовано виходив з положень статей 1187, 1167 ЦК України.

Розмір відшкодованої шкоди повинен відповідати правовідносинам сторін, їх ступеню вини, потребам та можливостям здійснити дійсні відшкодування шкоди без постановления будь-кого зі сторін у скрутне становище.

У відповідності до абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах відшкодування моральної шкоди» від 25.05.2001 року №5 кожна особа оцінює ступень спричиненої моральної шкоди самостійно, виходячи із глибини своїх душевних страждань та самостійно оцінює суму моральної шкоди.

Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі - 10 000,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на відновлення автомобілю у сумі 184 253,28 грн. Крім того, стягненню також підлягають витрати на оплату висновку експерта товарознавчої експертизи по визначенню вартості відновлювального ремонту у сумі 3500 гривень, франшизи котра становить 2 600 грн., та моральної шкоди котра становить 10 000 грн., у зв`язку з чим, вважаю, що всього слід стягнути з відповідача на мою користь грошові кошти у загальній сумі 200 353,28 грн.

Як зазначає позивач його правова позиція збігається з практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі від 23.08.2017 року №490/8092/14-ц.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи викладене, позивач просив позов про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його користь грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди у сумі - 184 253,28 гривень, витрати на оплату висновку експерта товарознавчої експертизи по визначенню вартості відновлювального ремонту у сумі 3500 гривень, а також франшизи, яка становить 2 600 гривень, та моральну шкоду в сумі 10 000 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на мою користь сплачений мною судовий збір в сумі 2003,53 грн.

У судове засідання позивач через канцелярію суду подав письмову заяву відповідно до якої просив розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за його відсутності не надав, відзив не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ "СК"Провідна" про розгляд справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явися, будь-яких клопотань, заперечень, заяв на адресу суду не надходило.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме: копією діючого полісу № 204203992, копією висновку експерта № 4712/21, заявою про проведення авто технічного дослідження дорожньо-транспортної пригоди, квитанцією про оплату наданих експертних послуг від 23.12.2021, копією постанови Самарського районного суду міста Дніпропетровськ авід 10.11.2021, копією паспорта та РНОКПП позивача, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.08.2021 року о 17 годині 20 хвилин в м. Дніпро, на вул. Маршала Малиновського, в районі буд. 140, сталася дорожньо транспортна пригода з автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4 (а.с.21), під керуванням позивача по справі, ОСОБА_1 , який відповідно до п.3 ч.1 ст. 989 ЦК України має діючий поліс №204203992 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.9), та автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП завдано матеріальну шкоду та механічні пошкодження.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у відношенні позивача ОСОБА_1 було зазначено, що 28.08.2021 року о 17 годині 20 хвилин в м. Дніпро, на вул. Маршала Малиновського, в районі буд. 140, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , при виявленні перешкод для руху, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху або безперешкодного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП завдано матеріальну шкоду та механічні пошкодження. ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність, передбачена ст.124 КУпАП. Відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2021 провадження по справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.16).

З висновку експерта №ЕД-19/104-21/29798-ІТ від 04.10.2021 за результатами проведення дослідження з обставин механізму ДТП за року встановлено, що водій ОСОБА_2 мав технічну можливість не допустити даної пригоди, шляхом дій відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього були відсутні перешкоди технічного характеру. Водій ОСОБА_1 , при заданих обставинах пригоди, не мав технічної можливості запобігти даної пригоди. З технічної точки зору, в заданій дорожній обстановці, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з даною пригодою. При заданих обставинах пригоди, в діях водія ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з даною пригодою ( а.с. 10-15, 73-94).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як було встановлено вище судом, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована не була, а тому обов`язок із відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди винуватцем якої є відповідач покладається безпосередньо на відповідача.

За приписами статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. В даному випадку моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо до нього особисто, та у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача та третьої особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно зі ст. 29 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А тому, з урахуванням перенесених моральних страждань, що виразились у тому, що позивач постійно знаходився в дратівливому стані, з відчуттям психологічного дискомфорту, порушення душевної рівноваги, відсутність нормального сну та постійну напругу, що негативно позначилось на його душевному та фізичному стані, внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача. Внаслідок ДТП позивач втратив можливість тривалий час користуватись автомобілем. Також через ушкодження автомобіля позивача, внаслідок пригоди, він втратив товарний вигляд. Позивач втратив душевний спокій, багато часу витрачав на оформлення відповідних документів, проведення експертизи. Втративши можливість вільно користуватися своїм транспортним засобом, позивач змушений був витрачати час та кошти для пересування на громадському транспорті та таксі, на поїздки до СТО, до страхової компанії, експертів, до інших органів з метою визначення вартості відновлювальних робіт, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім`ю та роботу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 2033 грн. 53 коп. та витрати по сплаті товарознавчої експертизи у сумі 3500 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставівикладеного,керуючись ст.12,29,38Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,ст.ст.16,22,23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-82, 141, 169, 258-259, 263 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ "СК"Провідна", про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди у сумі - 184 253,28 гривень, витрати на оплату висновку експерта товарознавчої експертизи по визначенню вартості відновлювального ремонту у сумі 3500 гривень, а також франшизи у розмірі 2 600 гривень, та моральну шкоду в сумі 10 000 гривень, що разом складає 200353,28 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачену суму судового збору у розмірі 2003,53 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.В. Нестеренко