Решение № 110625813, 04.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2023Справа № 910/121/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/121/23

за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

03 січня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.12.2022 року до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 222/5644 про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.10.2010 року у розмірі 8129,98 грн., з них: заборгованості - 7904,83 грн., інфляційних нарахувань - 177,58 грн. та 3% річних - 47,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5644 від 11.10.2010 року не повернув орендоване майно за актом приймання-передавання. Позивач стверджує, що в порушення умов п. 2.8. договору № 222/5644, враховуючи фактичне користування майном, відповідач не сплачує за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 3253,60 грн. за період з травня 2020 року по серпень 2022 року, заборгованість з відшкодування податку на землю у розмірі 2057,46 грн. за період з травня 2020 року по серпень 2022 року, заборгованість за спожите опалення у розмірі 2593,77 грн. за період з листопада 2020 року по березень 2021 року та з листопада 2021 року по квітень 2022 року. Позивач зазначає, що відповідач мав статус фізичної особи-підприємця станом на час укладення та виконання договору № 222/5644, проте з 16.12.2020 року припинив підприємницьку діяльність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 року у справі № 910/121/23 позовну заяву б/н від 23.12.2022 року Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/211/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в позовній заяві.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 03.03.2023 року.

У зв`язку з тим, що відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою, Господарський суд міста Києва звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації державної адміністрації із запитом з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вищевказаної особи.

03.04.2023 року від Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на електронну адресу суду надійшла відповідь на запит суду, з якої вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 01.08.2000 року по 05.05.2021 року.

Відповідно до ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У зв`язку з вищевикладеним, судом 04.04.2023 року розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада України» повідомлення для ОСОБА_1 , відповідача у справі № 910/121/23 про відкриття провадження у справі.

Крім того, інформація стосовно розгляду судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5644 (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення, загальною площею 10,0 кв.м у холі першого поверху навчального корпусу № 19, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2010 р. і становить за незалежною оцінкою 84 465,00 грн.

В п. 1.2. договору оренди визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з п. 2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

11.10.2010 року між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення загальною площею 10,0 кв.м у холі першого поверху навчального корпусу № 19, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Згідно з п. 5.12. договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати витрати пов`язані з утримання орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю.

11.10.2010 року між Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (надалі - позивач, балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, орендар) укладено договір про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 222/5644 (надалі - договір про відшкодування витрат), відповідно до п. 1.1. якого орендар сплачує балансоутримувачу комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю за користування приміщенням, що знаходиться на балансі НТУУ «КПІ» та передане в оренду на підставі договору оренди за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 39, частина нежилого приміщення у холі першого поверху навчального корпусу № 19, загальною площею 10,0 кв.м. Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.1. договору про відшкодування витрат орендар щомісячно сплачує балансоутримувачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю. Сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається балансоутримувачем на підставі норм чинного законодавства та складає 126,13 грн. (з урахуванням ПДВ 20%). Розрахунок за підписом балансоутримувача додається до договору та є його невід`ємною частиною. Оплата за комунальні послуги здійснюється орендарем відповідно до розрахунків, що виставляються балансоутримувачем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги.

Згідно з розрахунками плати за експлуатаційні витрати, податку на землю та відшкодування витрат за комунальні послуги до договором про відшкодування витрат розмір експлуатаційних витрат з 01.09.2018 року було встановлено у розмірі 105,00 грн., з 01.01.2022 року - 144,20 грн., розмір податку на землю з 17.07.2018 року було встановлено у розмірі 71,43 грн., з 01.01.2022 року - 78,57 грн.

За умовами п. 2.4. договору про відшкодування витрат перерахування плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 2.8. договору про відшкодування витрат у випадку закінчення (дострокового припинення) дії цього договору орендар сплачує належні до сплати платежі, визначені у п. 2.1. договору, а також пеню, зазначену в п. 2.6. договору, виходячи із строку фактичного користування майном до дня підписання акта прийому-передачі приміщення з орендного користування.

В п. 4.1.5. договору про відшкодування витрат визначено, що орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити плату на рахунок балансоутримувача за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю.

Відповідно до п. 5.1.2. договору про відшкодування витрат балансоутримувач майна має право стягнути в установленому законом порядку суму заборгованості та пені по платежах, що наведені в пункті 2.1. та 2.6. договору.

Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 11 жовтня 2010 року до 11 жовтня 2011 року включно. В разі пролонгації договору оренди, даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 8.1. 8.2. договору про відшкодування витрат).

За умовами п. 10.4. договору оренди у разі відсутності заяви однієї про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Строк дії договору оренди неодноразово продовжувався, зокрема, договір оренди було продовжено до 11.10.2020 року, що підтверджується листом № 30-06/8529 від 21.10.2019 року «Про продовження строку дії договору оренди №5644 від 11.10.2010».

Зі змісту листа Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву від 30.04.2021 року № 30-06/3569 «Про не підписання договору та повернення майна з орендного користування по договору оренди №5644 від 11.10.2010» вбачається, що строк дії договору оренди закінчився 11.10.2020 року. Відповідно строк дії Договору про відшкодування витрат закінчився 11.10.2020 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат № 222/5644 від 11.10.2010 року в частині своєчасної та повної оплати комунальних послуг, експлуатаційних витрат та податку на землю відповідно до умов цього договору, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вказаним правочином у розмірі 7904,83 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 177,58 грн. інфляційних нарахувань та 47,57 грн. 3% річних.

Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на дату пред`явлення вказаного позову Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 16.12.2020 року, який є боржником за договором про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності.

За змістом статей 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Зазначений висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 335/4675/19 та від 17.02.2021 року у справі № 265/6586/19.

Якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 127/23144/18.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 222/5644 від 11.10.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом вище, 11.10.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5644, за умови якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення, загальною площею 10,0 кв.м у холі першого поверху навчального корпусу № 19, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут (п. 1.1. договору).

На підставі акту приймання-передавання орендованого майна від 11.10.2010 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення загальною площею 10,0 кв.м у холі першого поверху навчального корпусу № 19, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

11.10.2010 року між позивачем, як балансоутримувачем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено договір про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 222/5644, за умовами якого орендар сплачує балансоутримувачу комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю за користування приміщенням, що знаходиться на балансі НТУУ «КПІ» та передане в оренду на підставі договору оренди за адресою: АДРЕСА_3 , частина нежилого приміщення у холі першого поверху навчального корпусу № 19, загальною площею 10,0 кв.м. Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.1. договору).

Судом встановлено, що строк дії договору про відшкодування витрат закінчився 11.10.2020 року.

За умовами п. 10.10. договору оренди майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Доказів повернення орендарем за Актом приймання-передавання майна з оренди орендодавцю матеріали справи не містять, відповідачем до суду не представлено.

Згідно з п. 2.2. договору оплата за послуги, передбачена п. 2.1., може змінюватися залежно від цін і тарифів у відповідності з чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунків до договору № 222/5644 оплату за експлуатаційні витрати з 01.09.2018 року було встановлено у розмірі 105,00 грн., з 01.01.2022 року - 144,20 грн.

Згідно розрахунків до договору № 222/5644 сума відшкодування податку на землю з 17.07.2018 року склала 71,43 грн., з 01.01.2022 року - 78,57 грн.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З наявних в матеріалах справи розрахунків позивача вбачається, що в порушення умов договору № 222/5644 від 11.10.2010 року відповідачем порушено зобов`язання з відшкодування експлуатаційних витрат за період з травня 2020 року по серпень 2022 року на суму 3253,60 грн., з відшкодування податку на землю за період з травня 2020 року по серпень 2022 року на суму 2057,46 грн. та за спожите опалення за період з листопада 2020 року по березень 2021 року та з листопада 2021 року по квітень 2022 року на суму 2593,77 грн.

Згідно з п. 4.1.5. договору орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі вносити плату на рахунок балансоутримувача за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю.

Відповідачем заперечень щодо розрахунків позивача суми заборгованості не надано.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті протягом спірного періоду експлуатаційних витрат на суму 3253,60 грн., податку на землю на суму 2057,46 грн. та за спожите опалення на суму 2593,77 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по сплаті експлуатаційних витрат на суму 3253,60 грн., податку на землю на суму 2057,46 грн. та за спожите опалення на суму 2593,77 грн. за користування приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 37, у зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 177,58 грн. інфляційних нарахувань та 47,57 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі № 910/21564/16.

Перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки 3% річних у розмірі 47,57 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 177,58 грн., суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до ОСОБА_1 про стягнення означених сум підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (ідентифікаційний код 02070921, адреса: 03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 37) грошові кошти: основного боргу - 7904,83 грн. (сім тисяч дев`ятсот чотири гривні 83 копійки), інфляційних втрат - 177,58 грн (сто сімдесят сім гривень 58 копійок), 3% річних - 47,57 грн (сорок сім гривень 57 копійок) та судовий збір - 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.05.2023 року.

Суддя О.В. Котков