Решение № 110597937, 25.04.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2033/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РІЕЛТІ», м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», Київська обл., Обухівський р-н., смт. Козин

про стягнення заборгованості

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго», Київська обл., Обухівський р-н., смт. Козин

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РІЕЛТІ», м. Запоріжжя

про стягнення штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним) - не з`явився

від відповідача (позивача за зустрічним) - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РІЕЛТІ» №45 від 04.10.2022 року (вх. №1755/22 від 17.10.2022 року) (далі - позивач за первісним позовом) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за Договором поставки №12/467 від 01.02.2021 року у сумі 189728,00 грн., з яких 156841,80 грн. основного боргу, 12512,49 грн. пені, 2901,85 грн. 3% річних, 17471,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2033/22 за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву №02-11/__88 від 01.12.2022 року (вх. №17520/22 від 02.12.2022), в якому відповідач за первісним позовом просить суд зупинити провадження у справі до деокупації Вуглегірської ТЕС.

До суду від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Центренерго» №25/702-3473 від 30.11.2022 року (вх. №17737/22 від 06.12.2022) (далі - позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РІЕЛТІ» (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення штрафних санкцій за Договором №12/467 від 01.12.2021 року у сумі 6474,46 грн., з яких 5549,54 грн. пені та 924,92 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року вирішено розглядати справу №911/2033/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2023 року.

До суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшло клопотання №02-11/_14 від 02.02.2023 року (вх. №2382/23 від 07.02.2023), в якому відповідач просить суд при прийнятті рішення не нараховувати неустойку, 3% річних та індекс інфляції. Також, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) просить суд зупинити провадження у справі №911/2033/22 до припинення або скасування воєнного стану та деокупації Вуглегірської ТЕС.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року відмовлено Публічному акціонерному товариству «Центренерго» у задоволенні клопотання про зупиненні провадження у справі до припинення або скасування воєнного стану та деокупації Вуглегірської ТЕС та відкладено підготовче засідання на 14.03.2023 року.

До суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення №25/176 від 21.02.2023 року (вх. №541/23 від 21.02.2023) на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких відповідач за первісним позовом просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат.

До суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання №25/295 від 08.03.2023 року (вх. №691/23 від 08.03.2023) про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року відмовлено представнику відповідача за первісним позовом у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, продовжено процесуальні строки розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 28.03.2023 року.

Ухвалою суду від 28.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі №911/2033/22 та призначено розгляд справи по суті на 25.04.2023 року.

Ухвалою суду від 07.04.2023 року відмовлено представнику позивача за первісним позовом у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.04.2023 року не з`явились.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» (за договором - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (за договором - покупець) 01.12.2021 року укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів №12/467 (далі - Договір), згідно умов п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору. Найменування, кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору, ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором. Ціни на продукцію визначаються в Додатку до Договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком №1 до Договору.

Відповідно до п.п. 2, 3 Додатку №1 до Договору, загальна вартість продукції 156841,80 грн. в т.ч. ПДВ 20% 26140,30 грн. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем Акту приймання-передачі продукції.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку до Договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку до Договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передачі продукції і дата підписання Акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання Акта приймання-передачі продукції (в т.ч. період приймання продукції за кількістю і якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент передбачений в п. 5.3 Договору (п. 5.5 Договору).

У п. 12.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

Як зазначено позивачем за первісним позовом, на виконання умов Договору ним поставлено, а відповідачем за первісним позовом прийнято товар на загальну суму 156841,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №2 від 14.01.2022, №5 від 26.01.2022, №8 від 16.02.2022 та актами приймання-передачі товару від 17.01.2022, 28.01.2022, 21.02.2022, які підписані представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

Однак, як зазначено позивачем за первісним позовом, відповідач за первісним позовом свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 156841,80 грн.

Позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом надіслано претензію №4 від 05.07.2022 року з вимогою сплатити заборгованість у сумі 156841,80 грн., однак, зазначена претензія залишена відповідачем за первісним позовом без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач за первісним позовом у відзиві зазначив, що м. Світлодарськ з травня 2022 року окуповано російським агресором, Вуглегірська ТЕС де зберігаються усі первинні документи була захоплена і по теперішній час знаходиться під окупацією. Зазначене позбавляє відповідача за первісним позовом можливості подати суду відзив з документальним обґрунтуванням його висновків, висловити правову позицію щодо утворення боргу, перевірити та надати суду первинні документи що стосуються умов укладеного між сторонами Договору, а також, пред`явити вимогу до позивача у разі якщо при виконання договору було порушено інші права.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, оформленого відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Так, поданий відповідачем за первісним позовом відзив не відповідає вимогам ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, не містить належних відомостей, які встановлені вказаною процесуальною нормою для відзиву на позов. Зокрема, у поданому відзиві відповідач за первісним позовом зазначає, що не може висловити правову позицію щодо утворення боргу, однак, відповідач за первісним позовом обґрунтування цьому твердженню у відзиві не надає, крім того, із даного твердження незрозуміло, чи відповідач визнає факт поставки чи заперечує взагалі. Також, стверджуючи, що відповідач за первісним позовом на даний час не має можливості дістатись до первинної документації та спростувати вимоги позивача за первісним позовом, з тих підстав, що місто Світлодарськ було окуповано, відповідач за первісним позовом не зазначає, які саме первинні документи не можуть бути ним подані суду та для спростування яких саме вимог, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача за первісним позовом, є смт. Козин Київської області, а не місто Світлодарськ Донецької області. Суд також зазначає, що, посилання відповідача за первісним позовом стосовно того, що з травня 2022 року м. Світлодарськ, де мешкають всі працівники Вуглегірської ТЕС, було окуповане російським агресором, був втрачений зв`язок з працівниками та на даний час відповідач за первісним позовом не має можливості дістатись до первинної документації та спростувати вимоги позивача за первісним позовом, не звільняє відповідача за первісним позовом від обов`язку здійснити розрахунок за поставлений товар.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом в порушення умов Договору, не оплачено отриману від позивача за первісним позовом продукцію згідно видаткових накладних №2 від 14.01.2022, №5 від 26.01.2022, №8 від 16.02.2022, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у загальній сумі 156841,40 грн., що відповідачем не спростовано, доказів сплати боргу суду не надано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за поставлену продукцію за Договором у сумі 156841,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленої продукції, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 12512,49 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за первісним позовом за кожною видатковою накладною окремо, враховуючи періоди нарахування, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 9.6 Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені у сумі 12512,49 грн., судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені обчислена позивачем за первісним позовом арифметично вірно, є обґрунтованою, тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 2901,85 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за первісним позовом за кожною видатковою накладною окремо, враховуючи періоди нарахування та 17471,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за первісним позовом у сумі 156841,80 грн. за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних у сумі 2901,85 грн. та інфляційних втрат у сумі 17471,38 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом №02-11/14 від 02.02.2022 року (вх. №2382/23 від 07.02.2023) про зменшення нарахованих позивачем за первісним позовом штрафних санкцій, судом приймаються як обґрунтовані доводи відповідача за первісним позовом про зменшення нарахованої пені, оскільки, обставини збройної агресії значно вплинули на потужності виробництва електричної енергії, призвели до збитків та є такими, що можуть реально слугувати підставами для задоволення цього клопотання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем за первісним позовом збитків, пов`язаних з простроченням оплати.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім того, загальновідомо, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який продовжено згідно зі змінами, внесеними, зокрема, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб.

Наслідки вказаної агресії, яка ще триває, негативно відобразилися на усіх без виключення сферах господарської діяльності та вплинули на діяльність суб`єктів господарювання, особливо тих, які її здійснювали (здійснюють) на території ведення активних бойових дій.

Суд враховує, що порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги таку істотну обставину як введення в Україні воєнного стану, що вплинуло на ефективність та можливість ведення господарської діяльності відповідачем за первісним позовом, задля запобігання покладення на відповідача за первісним позовом надмірного грошового тягаря, беручи до уваги відсутність підстав стверджувати, що прострочення призвело до збитків позивача за первісним позовом, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає правомірним зменшити розмір нарахованої позивачем за первісним позовом пені на 50%.

Таким чином, розмір пені, що стягується з відповідача за первісним позовом цим рішенням становить 6256,24 грн.

Також, суд зазначає, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для зменшення інфляційних нарахувань у сумі 17471,38 грн. та 3% річних у сумі 2901,85 грн., оскільки, чинне законодавство цього не передбачає (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, від 19.06.2019 року у справі №703/2718/16-ц).

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» про стягнення 5549,54 грн. пені та 924,92 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару за Договором про закупівлю (поставку) товарів №12/467 від 01.12.2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору, загальна вартість продукції складає 156841,80 грн., в тому числі ПДВ 26140,30 грн.

Відповідно до п. 5 Додатку №1 до Договору, строк поставки продукції - протягом 20-ти днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Покупця з можливістю дострокової поставки.

Відповідно до п. 3.3 Договору зазначено, що письмова заявка Покупця є невід`ємною частиною даного Договору.

Враховуючи зазначене, згідно умов Договору, відповідач за зустрічним позовом зобов`язався поставити позивачу за зустрічним позовом товар протягом 20-ти днів з дня отримання письмової заявки позивача за зустрічним позовом, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 11.5 Додатку №1 до Договору, датою отримання Постачальником заявки є дата отримання Покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом отримання покупцем електронного листа із сповіщенням про доставку на електронну пошту Постачальника електронного листа з заявкою є зроблений Покупцем, роздрукований на папері скріншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми.

Так, письмова заявка №07/06-151 від 11.01.2022 щодо поставки продукції за Договором направлена відповідачу за зустрічним позовом 11.01.2022 за допомогою засобів електронної пошти на офіційну електронну адресу, вказану відповідачем у Договорі prime.rielti@live.com та отримана відповідачем за зустрічним позовом 11.01.2022, що підтверджується скріншотом (знімком екрану).

Відповідно до п. 5.3 Договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.

Відповідно до Акту приймання-передачі продукції від 21.02.2022 згідно Договору №12/467 від 01.12.2021 року, відповідачем за зустрічним позовом поставлено позивачу за зустрічним позовом остаточну частину продукції на суму 13213,20 грн. з простроченням 20-денного строку, встановленого п. 5 Додатку №1 до Договору, на 21 день.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості зобов`язання, з якого допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Оскільки, заяву щодо поставки продукції отримано відповідачем за зустрічним позовом 11.01.2022 року, відповідач за зустрічним позовом повинен був поставити товар не пізніше 31.01.2022 року. Тобто з 01.02.2022 року постачальник є таким, що прострочив виконання свого договірного зобов`язання з поставки товару.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

До пені за порушення грошових зобов`язань застосовується ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Зазначеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У п. 9.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості зобов`язання, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №922/2220/19, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі №910/1972/20.

При цьому, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами 2 та 4 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також, приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки, згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 .

Дослідивши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом неправильно визначено період прострочення поставки відповідачем за зустрічним позовом продукції за Договором, а саме, визначено початок періоду з 31.01.2022 року, в той час як відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому, враховуючи норми ст. 253 ЦК України, початок прострочення слід рахувати з 01.02.2022 року.

Таким чином, згідно вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір пені, нарахованої на заборгованість у сумі 13213,20 грн. за період з 01.02.2022 по 20.02.2022, складає 5285,28 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Перевіривши розрахунок заявленого позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у сумі 924,92 грн. грн., судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

На підставі викладеного, судом у даній справі в частині стягнутих сум здійснюється зарахування грошових вимог за первісним та зустрічним позовами, у зв`язку з чим з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» підлягає стягненню 156841 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 80 коп. основного боргу, 45 (сорок п`ять) грн. 44 коп. пені, 2901 (дві тисячі дев`ятсот одну) грн. 85 коп. 3% річних, 17471 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору, що складає різницю між розміром задоволених позовних вимог за первісним позовом та розміром задоволених позовних вимог за зустрічним позовом.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1, 3 ч. 4, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом у повному обсязі, оскільки, саме такий розмір судового збору належало сплатити з поданої позовної заяви та сплачено позивачем за подачу первісного позову та враховуючи, що вимоги заявлено обґрунтовано, а у частині вимог відмовлено внаслідок зменшення судом суми штрафних санкцій, а за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про здійснення зустрічного зарахування відповідних сум судового збору та про стягнення різниці між ними у розмірі 466,18 грн. судового збору з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті».

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» (69002, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 63, код ЄДРПОУ 33320024) 156841 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 80 коп. основного боргу, 6256 (шість тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. 24 коп. пені, 2901 (дві тисячі дев`ятсот одну) грн. 85 коп. 3% річних, 17471 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2845 (дві тисячі вісімсот сорок п`ять) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» про стягнення штрафних санкцій задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» (69002, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 63, код ЄДРПОУ 33320024) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) 5285 (п`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 88 коп. пені, 924 (дев`ятсот двадцять чотири) грн. 92 коп. штрафу та 2379 (дві тисячі триста сімдесят девять) грн. 74 коп. судового збору.

5. Провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути різницю між ними.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Ріелті» (69002, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 63, код ЄДРПОУ 33320024) 156841 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 80 коп. основного боргу, 45 (сорок п`ять) грн. 44 коп. пені, 2901 (дві тисячі дев`ятсот одну) грн. 85 коп. 3% річних, 17471 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 02.05.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць