Решение № 110567415, 01.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2023Справа № 910/1961/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ»

до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ»

про стягнення 124 408,41 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» про стягнення 154 692, 46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ СК «ОБЕРІГ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №07-001972 від 08.02.2021, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "VOLVO" реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ТДВ «СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 154 692, 46 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

20.02.2023 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду.

27.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позову.

06.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов та заява про зменшення позовних вимог.

У своїй заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 20 713,53 грн - пені, 11 442,49 грн - інфляційні втрати, 1 381,73 грн - 3% річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

20.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Разом з запереченнями на відповідь на відзив відповідачем надано клопотання про витребування висновку експертизи з Дарницького районного суду м. Києва.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Однак, наявність чи відсутність витребуваної інформації та документів не встановлюватиме факту наявності або відсутності підстав для відшкодування коштів в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів слід відмовити.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №078-001972 від 08.02.2021, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Volkswagen" реєстраційний номер НОМЕР_2 .

15.02.2021 відбулася ДТП, у результаті якої пошкоджено застрахований у ТдВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» транспортний засіб "Volkswagen" реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підставі умов договору страхування, позивачем сплачено страхове відшкодування у розмірі 92 870,66 грн.

Оскільки цивільна відповідальність винної у ДТП особи була застрахована в ТдВ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідача), позивач 23.09.2021 звернувся до відповідача з заявою №26089/26089/0 від 15.09.2021, про виплату страхового відшкодування у сумі 92 870,66 грн.

Відповідач у добровільному порядку виплату страхового відшкодування не здійснив, у зв`язку з чим позивач заявив позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 90 870,66 грн (92 870,66 грн - 2000,00 грн франшиза), інфляційні втрати у сумі 11 442,49 грн, пеню у сумі 20713,53 грн, 3% річних у сумі 1381,73 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що позивач не зобов`язаний подавати відповідачу копію постанови про притягнення винуватця ДТП до відповідальності. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності притягнуто не було, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, що свідчить про відсутність вини останнього в настанні вищезазначеної ДТП, а тому твердження відповідача щодо обопільності вини є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив частково, посилаючись на наявність вини у настанні ДТП також у водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 та вважає, що розмір страхового відшкодування за страховим випадком складатиме - 45 435,33 грн (90 870,66 грн - 50%).

У відзиві на позов зазначив, що 04.10.2021 було повідомлено позивача про необхідність надання належним чином засвідченої (гербовою печаткою суду та підписом судді) копію постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка набрала законної сили. Однак, запитуваних документів позивачем надано не було. Відповідач вважає, що без витребуваних документів у ТдВ СК «Альфа-Гарант» не було можливості прийняти рішення, а тому строк розгляду заяви на виплату страхового відшкодування збільшено до моменту отримання страховиком необхідних документів.

Також відповідач повідомив, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 у справі № 753/3860/21 було прийнято Дарницьким районним судом м. Києва - 21.01.2022, тобто станом на дату звернення позивачем із заявою про виплату страхового відшкодування від 15.09.2021 до відповідача цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не наступила.

Відповідач посилається на те, що позивачем не було надано відповідачу фото пошкодженого ТЗ, документ, відповідно до якого було розраховано вартість матеріального збитку.

Відповідач також заперечив проти стягнення інфляційних витрат, пені, 3% річних, надав свій контррозрахунок.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається із матеріалів справи, 15.02.2021 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «VOLVO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно із постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.01.2022 у справі №753/3860/21, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «VOLVO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , п. 10.1. Правил дорожнього руху.

Вказаною вище постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.01.2022 у справі №753/3860/21 встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №078-001972 від 08.02.2021, укладеного з ОСОБА_1 (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_3 були застраховані у позивача.

Позивачем затверджено страховий акт №26089/2 від 18.03.2021, згідно із яким у зв`язку із настанням 15.02.2021 страхового випадку, позивач вирішив здійснити виплату страхового відшкодування в загальній сумі 74 903,99 грн.

Також позивачем затверджено страховий акт №26089/1 від 18.03.2021, згідно із яким у зв`язку із настанням 15.02.2021 страхового випадку, позивач вирішив здійснити виплату страхового відшкодування в загальній сумі 17 966,67 грн.

На підставі страхового акта №26089/1 від 18.03.2021 та страхового акту №26089/2 від 18.03.2021 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 74 903,99 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №6542 від 18.03.2021. Решту страхового платежу у сумі 17 966,67 грн сторонами було погоджено зарахувати в рахунок сплати чергових платежів за договором.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «VOLVO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ТдВ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідач у справі) згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2807299 (згідно із відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн. та франшизу у розмірі 2 000,00 грн.

23.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування вих.№26089/26089/0 від 15.09.2021.

Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «VOLVO» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 90 870,66 грн (92 870,66 грн - 2000,00 грн франшиза).

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційні витрати у сумі 11 442,49 грн, пеню у сумі 20713,53 грн, 3% річних у сумі 1381,73 грн, з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №078-001972 від 08.02.2021, у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 74 903,99 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №6542 від 18.03.2021. Решту страхового платежу у сумі 17 966,67 грн погоджено зарахувати в рахунок сплати чергових платежів за договором, що підтверджується довідкою від 18.03.2021.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «VOLVO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу № АО/2807299 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «VOLVO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15.02.2021.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 21.7. договору добровільного страхування наземного транспорту №07-001972 від 08.02.2021 при конструктивній загибелі ТЗ внаслідок страхового випадку, а саме, коли вартість відновлювального ремонту перевищує 65 (шістдесят п`ять) відсотків від дійсної (ринкової) вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, розмір прямих матеріальних збитків здійснюється, виходячи з дійсної (ринкової) вартості ТЗ, визначеної Страховиком на дату настання страхового випадку, але не більше страхової суми за ТЗ, визначеної цим договором, за вирахуванням загальної вартості залишків ТЗ (непошкоджених та придатних до експлуатації вузлів, деталей та агрегатів ТЗ), яка визначається Страховиком згідно висновку експертної організації (акту товарознавчої експертизи, дослідження, звіту) або па підставі маркетингового дослідження ринку продажу аварійно пошкоджених транспортних засобів, про що Страховиком складається відповідний Акт встановлення вартості.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №07-001972 від 08.02.2021 страхова сума транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 складає 280 000,00 грн. Водночас, ринкова вартість на дату настання страхового випадку складає 322 850,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні суми страхового відшкодування, позивач виходив із того, що пропорційне співвідношення страхової суми ТЗ до дійсної вартості ТЗ, визначеної страховиком на момент настання страхового випадку, складає 14%.

На підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту №07-001972 від 08.02.2021 розрахунок розміру страхового відшкодування становить:

280000,00 грн (страхова сума) - 158000,00 (вартість залишків) - 15119,34 (14%) - 14000,00 грн (франшиза) = 92 880,66 грн.

Відповідач частково визнав позовні вимоги в частині розмір страхового відшкодування за страховим випадком у розмірі 45 435,33 грн (90 870,66 грн - 50%).

Відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Тобто, ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначається форма, зміст заяви про виплату страхового відшкодування та в якій вказано перелік документів, які додаються до такої заяви, не встановлено вимоги подавати разом з заявою про виплату страхового відшкодування судового рішення, яким притягнуто до відповідальності винну в ДТП особу.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Тобто, подання судового рішення про притягнення до відповідальності винної в ДТП особи не є обов`язковим разом з заявою про виплату страхового відшкодування.

Враховуючи викладене суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині відсутності належних доказів настання цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_3 станом на дату звернення про виплату страхового відшкодування.

Також судом встановлено, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21.01.2022 у справі №753/3860/21, копія якої долучена позивачем до позову, та якою ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №№463/1352/16-а.

На переконання суду, відображення у висновку експерта відомостей щодо порушення учасником Правил дорожнього руху України не дає підстави для висновку про наявність його вини у скоєнні такої ДТП, більш того не встановлює факту будь-якого ступеня його вини.

Доказів вини ОСОБА_2 у скоєні ДТП 1215.02.2021, за участі застрахованого транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_3 матеріали справи не містять, а тому посилання відповідача на наявність обопільної вини обох учасників ДПТ є необґрунтованими.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача.

Виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 74 903,99 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №6542 від 18.03.2021, а також зарахування позивачем в рахунок сплати чергових платежів за договором суму, яка становить 17 966,67 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/007505232 передбачено франшизу у розмірі 2000,00 грн.

З урахуванням вище викладеного, заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 90 870,66 грн (92 870,66 грн - 2000,00 грн (франшиза)) є обґрунтованою.

Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні витрати у сумі інфляційні витрати у сумі 11 442,49 грн, пеню у сумі 20713,53 грн, 3% річних у сумі 1381,73 грн, з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі є грошовим зобов`язанням.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування 3% річних та пені здійснене позивачем за період з 03.05.2022 по 03.11.2022, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних становить 1 381,73 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 11 442,49 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Нарахування пені здійснене позивачем за період з 03.05.2022 по 03.11.2022, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що розмір пені становить 20 713,53 грн.

Водночас, відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

У зазначеній заяві відповідач посилається на недобросовісну поведінку позивача та не надання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без задоволення.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє повністю позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ».

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги №26089/0/1/2022 від 26.09.2022, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» та адвокатом Стецюрою О.В., Додаткову угоду від 26.09.2022 до договору 26089/0/1/2022 від 26.09.2022, попередній розрахунок суми правової допомоги, копію довіреності №2023/Ю/1 від 04.01.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН № 000227.

У відповідності до п.1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо представництва інтересів Клієнта в Господарському суді м. Києва, Північному апеляційному господарському суді у справі про стягнення на користь Клієнта страхового відшкодування з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.02.2021, місце ДТП: м. Київ, вул. Бажана, 39, з вини водія транспортного засобу, VOLVO д.н. НОМЕР_1 .

За результатами надання правової допомоги, після набрання судовим рішенням на користь Клієнта законної сили, складається акт, прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги та її вартість. Підставою для оплати винагороди за даним договором є акт прийому-передачі наданих послуг, який складається протягом 5 (п`яти) робочих днів після набрання законної сили судовим рішенням на користь Клієнта. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5 (п`яти) днів з дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг (пункти 4.2., 4.3. та 4.4. договору).

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу з огляду на те, що розмір витрат є завищеним, не відповідають критерію реальності та розумної необхідності адвокатських витрат, просив зменшити витрати до 1800,00 грн.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу судом враховано обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, також враховано, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, позов та відповідь на відзив не містить посилань на значну кількість практики Верховного Суду.

З огляду на викладене та наявність клопотання про зменшення розміру правової допомоги, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі та проаналізувавши надані позивачу адвокатом послуги, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу, а тому суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» (01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26; ідентифікаційний номер 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА „ОБЕРІГ" (03040, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код 39433769) страхове відшкодування у сумі 90 870,66 грн, пеню у сумі 20 713,53 грн, 3% річних у сумі 1 381,73 грн, інфляційних втрат у сумі 11 442,49 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.05.2023.

Суддя О.В. Гулевець